КОЛІН — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
колі́но «суглоб, що з’єднує стегнову і гомілкові кістки; місце згину ноги; певна частина, ланка стебла злаків і деяких інших рослин; покоління в родоводі, рід»
споріднене з лит. kelenas «коліно, колінна чашечка» і kelỹs «коліно», [kẽliasj «колінце (рослини)», лтс. celis «коліно», а також гр. κωλοv «член (тіла); кінцівка», κωλήν «стегнова кістка, кістка плеча», κώληψ «колінний суглоб»;
Bernard Балк. езикозн. 4, 106;
Meillet MSL 14, 375;
Benveniste, Meillet, Cohen BSL 27,51–67;
Трубачев Терм. родства 161;
ЭССЯ 10, 132–134;
БЕР II 565–566;
Schuster–Šewc 601;
Machek ESJČ 268;
Brückner 245;
Sławski II 343–344;
Фасмер II 289;
неприйнятне розмежування р. коле́но «коліно, згин ноги, руки» і коле́но «рід, покоління» (Fortunatov BB З, 57; Meillet Études 444; MSL 8, 237; RSl 9, 73). – Шанский ЭСРЯ II 8, 198;
зближення з р. колесо́ «колесо», прус. po-quelbton «на колінах, навколішки» (Iljinskij AfSlPh 29, 163–164) викликає сумнів;
до розвитку семантики «коліно, член» – «покоління, рід» пор. лат. genu «коліно; вузол (стебла рослини)» – genus «рід, покоління, плем’я», гр. γένος «тс.»;
псл. koleno «коліно, кривина, згин; член; покоління, рід», пов’язане чергуванням голосних з *čеlnъ (‹*kelnъ) «член, частина»;
Bern. I 545–546;
Pedersen KZ 39, 387;
Šuman AfSlPh 30, 296– 297;
Reichelt KZ 46, 328;
Trautmann 125;
Эндзелин РФВ 76, 308–309;
Fraenkel 237;
Mühl.–Endz. I 368;
Hofmann I 168;
Pokorny 640. – Пор. член;
р. коле́но, бр. кале́на, др. колѣно «місце згину ноги; плем’я, покоління», п. kolano «тс.; згин руки, труби; закрут дороги, ріки; вузол у стеблі трави», ч. слц. вл. koleno «тс.», нл. kóleno «коліно», полаб. ťül’on, болг. коля́но «тс.; частина, ланка стебла рослини; загин, поворот (дороги, ріки, труби); рід, походження», [коле́но] «задруга, артіль», м. колено «коліно, згин ноги, руки та ін.; рід, плем’я», коля́но, схв. кòлено, кòљено, слн. koléno, стсл. колѣно «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
доколі́нниці
«вид довгих панчох у гуцулів»
коліни́читися
«згинатися»
(про дріт)
колі́нко
«коліно»
колінкова́тий
«вузлуватий»
колінкува́та
«повзати; стояти на колінах»
колінкуватий
«тс.; який складається з колін»
колі́нний
колі́ння
«коліна»
колінува́тий
«тс.; звивистий, покручений»
колі́нце
«частина стебла рослини»
колі́нці
«щиколотки»
колі́нчастий
колі́нча́тий
колі́нчик
«тс.»
колі́нчити
«бити (коліном?)»
коліня́чити
«хворіти на ноги»
(про овець і курей)
коліня́чка
«хвороба ніг у овець та курей»
навколі́нки
«на коліна; на колінах»
навколінці
навко́лішках
«на колінах»
навко́лішки
навко́льки
«навколішки»
навко́люшках
«тс.»
(розм.)
навко́люшки
«тс.»
надколі́нний
надколі́нок
(анат.)
нако́лінках
«навколішках»
наколі́нний
наколі́нник
«пов’язка, накладка, що носиться на коліні; частина старовинного бойового спорядження, що прикривала коліно»
наколі́нниці
«вид гуцульських жіночих гамаш з білої вовни, які зав’язують вище колін»
підколі́нний
підколі́нник
підколі́нок
поколі́нець
«той, хто носить короткий (до колін) одяг»
поколі́нний
поколі́нник
«пальто до колін; великий горщик»
поколі́нниці
«довгі панчохи»
поколі́ння
«сукупність родичів; потомство тварин або рослин; люди близького віку; (заст.) плем’я, рід, родина»
сколіни́читися
«ослабнути на ноги»
сколінкува́тіти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кале́на | білоруська |
| коля́но «тс.; частина, ланка стебла рослини; загин, поворот (дороги, ріки, труби); рід, походження» | болгарська |
| коле́но «задруга, артіль» | болгарська |
| koleno «тс.» | верхньолужицька |
| κω̃λοv «член (тіла); кінцівка» | грецька |
| κωλήν «стегнова кістка, кістка плеча» | грецька |
| κώληψ «колінний суглоб» | грецька |
| γένος «тс.» | грецька |
| колѣно «місце згину ноги; плем’я, покоління» | давньоруська |
| genu «коліно; вузол (стебла рослини)» | латинська |
| genus «рід, покоління, плем’я» | латинська |
| celis «коліно» | латиська |
| kelėˊnas «коліно, колінна чашечка» | литовська |
| kelỹs «коліно» | литовська |
| kẽliasj «колінце (рослини)» | литовська |
| колено «коліно, згин ноги, руки та ін.; рід, плем’я» | македонська |
| коля́но | македонська |
| kóleno «коліно» | нижньолужицька |
| ťül'on | полабська |
| kolano «тс.; згин руки, труби; закрут дороги, ріки; вузол у стеблі трави» | польська |
| kolěno «коліно, кривина, згин; член; покоління, рід» | праслов’янська |
| *čеlnъ «член, частина» (‹*kelnъ) | праслов’янська |
| po-quelbton «на колінах, навколішки» | прусська |
| коле́но «коліно, згин ноги, руки»«рід, покоління» | російська |
| коле́но «коліно, згин ноги, руки»«рід, покоління» | російська |
| колесо́ «колесо» | російська |
| коле́но | російська |
| кòлено | сербохорватська |
| кòљено | сербохорватська |
| koleno «тс.» | словацька |
| koléno | словенська |
| колѣно «тс.» | старослов’янська |
| koleno «тс.» | чеська |
сколіни́читися «зігнутися, згорбитися»
результат контамінації запозиченого [клінчити] «ставати на коліна» і колі́но (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| клінчити «ставати на коліна» | українська |
| колі́но | українська |
сколяни́чніти «заклякнути, замерзнути»
складний результат контамінації дієслів закля́кнути і [сколіни́читися] «зігнутися, згорбитися», яке, у свою чергу, виникло з контамінації основ слів колі́но і [клінчи́ти] «ставати на коліна» від п. klęczyć «тс.», осмисленого як відповідник укр. [кляка́ти] «тс.» і кля́кнути «мерзнути»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| klęczyć «тс.» | польська |
| закля́кнути «зігнутися, згорбитися» | українська |
| колі́но «ставати на коліна» | українська |
| кляка́ти «тс.» | українська |
| кля́кнути «мерзнути» | українська |
| клінчи́ти | українська |
| сколіни́читися | українська |
калкато́ря «прилад для видушування виноградного соку»
молд. кэлкэтоа́ре «чан для видушування виноградного соку» є похідним від кэлка́ «топтати, мʼяти, давити», що зводиться до лат. calco, -āre «наступати, давити», похідного від calx «пʼята», спорідненого з псл. *kъl̥ka «стегно», болг. къ́лка, п. kulsza «тс.», псл. koleno, укр. колі́но;
запозичення з молдавської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| къ́лка | болгарська |
| calco | латинська |
| calx «пʼята» | латинська |
| кэлкэтоа́ре «чан для видушування виноградного соку» | молдавська |
| кэлка́ «топтати, мʼяти, давити» | молдавська |
| kulsza «тс.» | польська |
| *k<SUP>ъ</SUP>l̥ka «стегно» | праслов’янська |
| koleno | праслов’янська |
| колі́но | українська |
ко́ліки «різкі колючі болі, переважно у черевній порожнині» (мн.)
запозичення з середньолатинської мови;
слат. colica (passio) «всяка болюча хвороба нутрощів» (букв. «хвороба ободової кишки») пов’язане з гр. κωλική (νόσος) «біль, хвороба ободової кишки», у якому прикметник κωλική «пов’язаний з ободовою кишкою» є похідним від κωλον «член (тіла); товста кишка, ободова кишка», спорідненого з псл. kolěno, укр. колі́но;
р. болг. ко́лики (мн.), ко́лика (одн.), п. ч. слц. нл. kolika, вл. слн. kolika, схв. кòлика «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́лики (мн.) | болгарська |
| ко́лика | болгарська |
| kólika | верхньолужицька |
| κωλική «біль, хвороба ободової кишки» (νόσος) | грецька |
| κωλική «пов’язаний з ободовою кишкою» | грецька |
| κω̃λον «член (тіла); товста кишка, ободова кишка» | грецька |
| kolika | нижньолужицька |
| kolika | польська |
| kolěno | праслов’янська |
| ко́лики (мн.) | російська |
| ко́лика (одн.) | російська |
| кòлика «тс.» | сербохорватська |
| colica «всяка болюча хвороба нутрощів» (passio)(букв. «хвороба ободової кишки») | середньолатинська |
| kolika | словацька |
| kólika | словенська |
| колі́но | українська |
| kolika | чеська |
че́лядь «населення феодальної вотчини (іст.); [наймити, слуги; молодь; жіноцтво; родина СУМ; почет; родичі молодих на весіллі Ме; люди, яких на весілля спеціально не запрошували Мо]»
не переконує спроба тлумачити псл. čel’adь як похідне від трансформованого l’udъ з підсилювальним префіксом če- (Machek ESJČ 96; Holub–Lyer 117);
далі зіставляється з колі́но, поколі́ння (Черных II 378–379; Sławski I 115–116; Sł. prasł. II 133–134);
псл. čel’adь, утворене від *čelь (пов’язаного з čelo, укр. чоло́, čelověkъ, укр. чолові́к) за допомогою збірного суфікса -jadь (-ědь);
р. че́лядь (зб. іст.) «дворові слуги; [діти]», бр. чэ́лядзь «челядь, слуги», др. челядь «тс.», п. czeladź «домашня челядь», ч. čeled’ «тс.; члени роду», слц. čel’ad’ «рід; наймити; молодь», вл. čeledź «домашні слуги; члени роду», нл. celaź «челядь, слуги», болг. че́ляд «діти; родина», м. челад «діти (як правило, свої)», схв. че̏љāд «жінки в домі; сім’я», стсл. чєладь «челядь; сім’я»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чаля́дка
че́ледь
«молодь»
челєди́н
«слуга»
че́лідь
челя́да
«молодь; жінки; наймити, слуги»
челяди́н
«слуга, наймит; [дорослий син, доросла дочка; поважна людина Л]»
(іст.)
челяди́на
«жінка, дівчина СУМ; порядна жінка; хазяйка Дз НЗ УжДУ 26/2»
челяди́нець
«[слуга]»
(іст.)
челяди́нка
«служниця; наймичка»
челяді́н
«дорослий син; поважна людина»
челя́дка
«служниця, наймичка»
(іст.)
челя́дка
«наймичка»
челя́дна
«людська»
челя́дний
«стосовний до слуг Г; порядний, гарний»
челя́дник
«слуга, наймит; підмайстер, робітник; місце в церкві для жінок; член родини Дз НЗ УжДУ 26/2; учень килимника Мо»
(іст.)
челядникі́вна
челядникува́ти
«слугувати, наймитувати»
челя́дницька
«тс.»
челя́дниця
«тс.»
челя́дниця
«служниця»
(іст.)
челядниче́нко
челяднік
«наймит»
челя́дно
«багато жінок, багато слуг»
челядня
челя́дча́
«член родини Нед; людина Дз НЗ УжДУ 26/2»
челядь
челя́нник
«член сім’ї»
чи́лядь
«тс.»
чиля́ння
«людина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чэ́лядзь «челядь, слуги» | білоруська |
| че́ляд «діти; родина» | болгарська |
| čeledź «домашні слуги; члени роду» | верхньолужицька |
| челядь «тс.» | давньоруська |
| челад «діти (як правило, свої)» | македонська |
| celaź «челядь, слуги» | нижньолужицька |
| czeladź «домашня челядь» | польська |
| čel'adь як похідне від трансформованого l'udъ з підсилювальним префіксом če- | праслов’янська |
| čel'adь | праслов’янська |
| че́лядь «дворові слуги; [діти]» (зб. іст.) | російська |
| љāд «жінки в домі; сім’я» | сербохорватська |
| čel'ad' «рід; наймити; молодь» | словацька |
| чєладь «челядь; сім’я» | старослов’янська |
| čeled' «тс.; члени роду» | чеська |
| колі́но | ? |
| поколі́ння | ? |
| *čelь (пов’язаного з čelo, укр. чоло́, čelověkъ, укр. чолові́к)(-ědь) | ? |
чи́колонок «кісточка, щиколотка; коліно»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з колі́но, щи́колотка (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
чи́колодок
чи́колоток
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| колі́но | ? |
| щи́колотка | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України