КОЗЛА — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, пов’язане з ко́зла (ко́зли, кї́зли) «сидіння на фаетоні для погонича, передок»;

думка про запозичення р. ко́злы «сидіння для кучера» з польської і німецької мов (Фасмер II 278; Bern. I 596) позбавлена підстав;

псл. koza, kozьlъ «обрубок дерева чи примітивний дерев’яний пристрій, схожий на тварину з ногами», результат перенесення назв тварин koza «коза», kozьlъ «козел»;

р. [коза́] «козли для пиляння дров; вогнище під час молотіння вночі; пристосування для перенесення тягарів на спині; верстат кустаря, що робить іграшки; пристосування для виття канатів», ко́злы «сидіння для кучера; підставки з колод, дрючків, дощок; [основи, опори мостів; крокви]», [козёл] «козли, підставка, колоди, поставлені в піраміду; два ввіткнуті в землю коли, з’єднані і перев’язані вгорі; оборіг для зерна; копиця сіна», бр. коза́ «двометрова мірка у формі циркуля, сажень; (заст.) заплічні носилки», ко́злы «сидіння для кучера; козли для пиляння дров; підставка», п. koza «заплічні носилки; давній вид сплавного судна; дерев’яний плуг; борона з дерев’яними зубами», kozioł «сидіння для кучера», kozły «збиті навхрест або під кутом дрючки чи дошки різного призначення», ч. koza «козли для пиляння дров; [чотиринога підставка]», [kozel] «стояк для сушіння снопів», kozlík «пристрій для різання дров; сидіння для кучера», слц. koza «козли», kozol «копиця», вл. kózly «кроква», kozol «тс.; сидіння кучера», kózlík «сидіння кучера; козли для пиляння», болг. [коза́] «поперечна балка в даху», козе́л «кроква», ко́зла «дерев’яна опора пішоходного моста; сидіння для кучера», схв. кòзе (мн.) «козли для пиляння і риштування», [кȍзла] «дерев’яна деталь плуга», [кòзлац] «підставка для сушіння сіна», [козàлац, козлȁц] «тс.», слн. kôza «козли, підставки; [глиняна посудина на трьох ногах]», kôzel «сидіння для кучера; підставки з дерева, козли»;

борщівник сибірський, який належить до тієї самої родини зонтичних, має багато ознак, спільних з бедринцем ломикаменевим;

результат перенесення на бедринець ломикаменевий назви тварини козе́л՝, перенесення зумовлене, очевидно, високою поживністю цієї рослини для свійських тварин, у т. ч. й кіз;

р. [козёл] «тс.», [козеле́ц] «тс.; борщівник сибірський»;

мотивація перенесення неясна;

очевидно, результат перенесення назви козе́л «цап»;

результат семантичного зближення назви козе́льці, похідної від козе́л, з назвою бара́н (див.);

запозиченням із слов’янських мов вважається алб. kozinë «вовна», k’ozë «печене козяче м’ясо»;

неприйнятне твердження про запозичення слов’янських форм з тюркських мов, у яких є слова типу тур. käzä «коза», крим.-тат. чаг. kätši, тат. [kädzä], чув. качака «тс.» (Korsch RSI III 337; Niederle RÉS II 23–25; Трубачев Назв. дом. жив. 86–89);

виведення псл. koza і дінд. aja від давнішого іє. *xg’a (Мартынов Сл. и ие. аккомод. 161 –162) непереконливе;

існує думка про давню контамінацію двох первісних основ – *(s)kēgos/*_(s)kōgos «козел» (походить від *(s)kēg-/ *(s)kəg- «підскакую») і *ag’a-/*ag’i- «коза» (Георгиев Въпр. на бълг. етим. 18, 58–59);

зіставляється також з алб. keth «козеня», дангл. hǽcen «тс.», hacele «плащ», гот. hakuls, дісл. Hqkull «тс.; верхній одяг», снн. hoken «козлик» (Meyer EW 185; Pedersen KZ 36, 335; Holthausen AeWb 143; Младенов Slavia 10, 251; RÉS 4, 197; Meillet Études 172; Bern. І 595–596; Torp 67; Pokorny 517–518) і з дінд. chagaḥ «козел», chagā «коза» (Uhlenbeck 94; Zupitza GG 27);

очевидно, споріднене з дінд. aja «тс.», ajáḥ «козел», сперс. azak «коза», лит. ožkà «коза», ožỹs «козел», прус. wosse «коза», як псл. kostь «кістка» з дінд. ásthi «тс.»;

псл. koza;

р. болг. коза́, бр. каза́, др. коза, п. ч. слц. вл. koza, нл. слн. kóza, полаб. ťöză (küza), м. коза, схв. кòза, стсл. коза «тс.»;

псл. *kozakъ «вид їстівного гриба», пов’язане з koza (назва тварини), очевидно, як скорочення виразу *kozьjь (gribъ), букв. «козячий гриб», яким могли позначатися всі менш цінні породи грибів (подібно до того, як кози вважаються найменш цінним видом худоби);

р. [коза́к] «підберезник», бр. [казляк] «маслюк», п. kozak «підберезник», koźlak «тс.», ч. слц. kozák, вл. kozak, болг. [козач] «лисичка (гриб)», схв. [козак] «підосичник»;

похідне утворення від козе́л «цап», пов’язане з складною назвою козельців укр. діал. р. козлоборо́дник, бр. казлабаро́д, схв. [козобрад], слн. [kozjebradnik, kozobradka] і складеними назвами типу укр. [козя борода];

назва зумовлена подібністю до козиної бороди нерозкритого кошика або листя у козельців і холодка лікарського;

пор. також нвн. Bocksbart «козельці» (букв. «цапина борода»), нлат. tragopogon «козельці», утворене з гр. τράγος «цап» і πώγων «борода»;

р. [козеле́ц] «Tragopogon», [козёлик] «козельці лучні», бр. [казяло́к] «тс.», ч. [kozica] «Tragopogon», слц. [koziak], схв. [кȍзјāк] «тс.»;

назви, пов’язані з коза́, козе́л і зумовлені, очевидно, отруйністю рослин, їх небезпечністю для худоби, зокрема, кіз, що відзначається для жовтцю їдкого і пшінки (ВРУ 266, 281), сокирок польових (Нейштадт 254) та анемонів (ВРУ 275), або зовнішньою подібністю (у сокирок польових) до голови кози з рогами (ВРУ 272) чи (щодо первоцвіту весняного) певною подібністю квітів та інших особливостей до властивостей жовтцю (Нейштадт 261, 436);

зморшкувате кучеряве листя первоцвіту весняного подібне до вовни баранів (пор. народну назву [баранчики]), теж могло дати підставу для порівняння з козою;

р. [козеле́ц] «жовтець їдкий», бр. [казе́лец] «тс.», п. [közielec] «анемона жовтцева», [koziełek] «сокирки польові»;

похідне утворення від козел, очевидно, зумовлене формою вусиків комахи, подібних до козлиних рогів (Горностаев 59; Urania Tierr. Insekten 77, 78);

пор. р. козя́вка «комашка, кузька», пов’язане з коза́ через схожість вусиків комах з рогами кози (Фасмер II 279);

бр. [казёл] «коник»;

пов’язане з козе́л;

назва, очевидно, зумовлена тим, що рослина вся вкрита волосками і її листя має неприємний запах (Нейштадт 342);

р. [козли́нник] «вовчуг польовий»;