КОЗАК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
коза́к «на Україні в XV--XVIII ст. -- вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південні землі України й брала участь у визвольній боротьбі проти татаро-турецьких і польських загарбників; нащадок такої людини; у Росії XVI--XVIII ст.-- вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на окраїни держави (Дон, Яїк); у дореволюційній Росії з XVIII ст. -- представник військового стану, уродженець військових областей, який був зобов’язаний служити в армії за пільгове користування землею; рядовий кавалерійської частини, укомплектованої з таких представників; уродженець колишніх військових областей; парубок, юнак; відважний, завзятий, хоробрий чоловік; веселий, жвавий український народний танець, спочатку поширений серед козацтва; музика до цього танцю»
давнє запозичення з тюркських мов;
тур. kazak «козак», крим.-тат. казак «вільна, незалежна людина; шукач пригод, бродяга», каз. тат. кирг. аз. башк. qazaq «тс.; слуга», кумик. казак «зброєносець у феодала, дружинник», чаг. казак «вільна людина; бродяга, розбійник» пов’язуються з дтюрк. kez- «ходити, блукати, мандрувати»;
р. казак «козак», заст. коза́к, ст. казакъ «тс.», козакъ «робітник, батрак», бр. болг. каза́к «козак», п. вл. kozak (з укр.), ч. слц. kozák, м. козак, схв. кòзāк, слн. kozák «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
козакува́ти
«бути козаком; парубкувати»
козакува́тий
«такий, що має козацький норов»
козарлю́га
«богатир-козак»
коза́цтво
«козаки, козацький стан»
козача́
«дитя козака»
коза́ча
«козацтво»
(зб.)
козаче́нко
«син козака»
коза́чизна
«козаччина; козацький стан, козацький край Ж»
коза́чий
козачина́
«козацький край, козацький стан»
козачи́на
«козак»
коза́чити
«тс.»
козачі́я
«козаки, козацький стан»
коза́чка
«дружина або дочка козака»
козачо́к
«хлопчик-слуга (у дворянському побуті); веселий, жвавий український народний танець, музика до цього танцю; [маленький козак]»
коза́ччина
«період в історії України (друга половина XV--XVI ст.), коли козаки вели визвольну боротьбу проти шляхетської Польщі й турецькотатарських загарбників; [козацький край, козацький стан Ж]»
козу́р
«козарлюга»
козу́ря
«маленький козак»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| qazaq «тс.; слуга» | азербайджанська |
| qazaq «тс.; слуга» | башкирська |
| каза́к «козак» | білоруська |
| каза́к «козак» | болгарська |
| kozak (з укр.) | верхньолужицька |
| kez- «ходити, блукати, мандрувати» | давньотюркська |
| qazaq «тс.; слуга» | казахська |
| qazaq «тс.; слуга» | киргизька |
| казак «вільна, незалежна людина; шукач пригод, бродяга» | кримсько-татарська |
| казак «зброєносець у феодала, дружинник» | кумикська |
| козак | македонська |
| kozak (з укр.) | польська |
| казак «козак» | російська |
| кòзāк | сербохорватська |
| kozák | словацька |
| kozák «тс.» | словенська |
| qazaq «тс.; слуга» | татарська |
| kazak «козак» | турецька |
| козакъ «робітник, батрак» | українська |
| казак «вільна людина; бродяга, розбійник» | чагатайська |
| kozák | чеська |
| коза́к | ? |
| казакъ «тс.» | ? |
коза́к «лісник»
семантичне запозичення з польської мови, що звузило й конкретизувало одне з своїх значень;
п. kozak «козак; українець, що служить у великого пана; слуга, одягнений по-козацькому» походить від укр. козак;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kozak «козак; українець, що служить у великого пана; слуга, одягнений по-козацькому» | польська |
| козак | українська |
коза́к «чорний тарган, Blatta orientalis L. (Periplaneta orientalis L.)» (ент.)
очевидно, результати перенесення назви коза́к (іст.), подібні до назв комах типу пруса́к, [шваб, моска́ль] та ін;
мотивація перенесення неясна;
р. [каза́к] «плавунець»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
коза́ка
коза́ка
«жук із роду скрипунів, Cerambyx L.»
коза́ченка
коза́чка
«тс. ВеУг; лісовий стрибун, Cicindela silvatica L.; жук з підродини гнойовиків, Coprinае Ж»
козачки́
«вид червоної мухи з чорними плямами, що живе в трухлявих пнях і землі»
козачо́к
«тс.»
козя́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каза́к «плавунець» | російська |
| коза́к (іст.) | ? |
| пруса́к | ? |
| шваб | ? |
| моска́ль | ? |
козак «дубовик, Boletus luridus Schaff.» (бот.)
псл. *kozakъ «вид їстівного гриба», пов’язане з koza (назва тварини), очевидно, як скорочення виразу *kozьjь (gribъ), букв. «козячий гриб», яким могли позначатися всі менш цінні породи грибів (подібно до того, як кози вважаються найменш цінним видом худоби);
р. [коза́к] «підберезник», бр. [казляк] «маслюк», п. kozak «підберезник», koźlak «тс.», ч. слц. kozák, вл. kozak, болг. [козач] «лисичка (гриб)», схв. [козак] «підосичник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
коза́р
«тс.; маслюк звичайний, Boletus luteus L (B. annulatus Pers.) Ж; боровик королівський, Boletus regius Krombh. (B. appendiculatus) Mak; моховик жовто-бурий, Boletus variegatus Fr. Ж; підберезник, Boletus scaber Fr. ex Bull. Mak»
козарі́
«вид їстівних грибів»
козарь
«опеньок осінній справжній, Armillariella mellea (Fr. ex Vahl.) Karst. (Agaricus melleus Vahl.)»
козе́л
«маслюк звичайний»
козля́к
«Boletus bovinus L. (Ixocomus bovinus Quél.); [будь-який їстівний гриб, крім білого гриба (Boletus edulis Bull.) ЛексПол]»
козляки́
(загальна назва всіх видів грибів, крім білого гриба)
козьляк
«будь-який їстівний гриб, крім білого гриба»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| казляк «маслюк» | білоруська |
| козач «лисичка (гриб)» | болгарська |
| kozak | верхньолужицька |
| kozak «підберезник»«тс.» | польська |
| koźlak «підберезник»«тс.» | польська |
| *kozakъ «вид їстівного гриба» | праслов’янська |
| коза́к «підберезник» | російська |
| козак «підосичник» | сербохорватська |
| kozák | словацька |
| kozák | чеська |
| *kozьjь (gribъ) | ? |
коза́к «вершник з червоним поясом на «коні» (під час весілля у вівторок увечері в хаті молодого)» Я
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з коза́к (іст.);
проте не виключена можливість первісного зв’язку з коза́ (пор. п. [kozak] «хлопець, що супроводжує козу»);
п. [kozak] «один із відповідно переодягнених учасників весілля, що сідають поруч із дружками»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kozak «один із відповідно переодягнених учасників весілля, що сідають поруч із дружками» | польська |
| коза́к (іст.) | ? |
| коза́ (пор. п. [kozak] «хлопець, що супроводжує козу»). | ? |
коза́к «льон посівний (довгунець), Linum usitatissimum L.» (бот.)
неясне;
коза́к «неміцна самогонка, добута наприкінці куріння»
неясне;
коза́рня «казарма для розсильних козаків у панських маєтках»
очевидно, результат контамінації слів [касарня] «казарма» і коза́к1 (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| касарня «казарма» | ? |
| коза́к | ? |
ко́зи «жовтець їдкий, Ranunculus acer L.; сокирки польові, Consolida arvensis Opiz. (Delphinium consolida L.); анемона жовтцева, Anemone ranunculoides L.; первоцвіт весняний, Primula veris L.» (бот.)
назви, пов’язані з коза́, козе́л і зумовлені, очевидно, отруйністю рослин, їх небезпечністю для худоби, зокрема, кіз, що відзначається для жовтцю їдкого і пшінки (ВРУ 266, 281), сокирок польових (Нейштадт 254) та анемонів (ВРУ 275), або зовнішньою подібністю (у сокирок польових) до голови кози з рогами (ВРУ 272) чи (щодо первоцвіту весняного) певною подібністю квітів та інших особливостей до властивостей жовтцю (Нейштадт 261, 436);
зморшкувате кучеряве листя первоцвіту весняного подібне до вовни баранів (пор. народну назву [баранчики]), теж могло дати підставу для порівняння з козою;
р. [козеле́ц] «жовтець їдкий», бр. [казе́лец] «тс.», п. [közielec] «анемона жовтцева», [koziełek] «сокирки польові»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кі́злики
«жовтець їдкий»
(мн.)
козаки́
козачки́
козелець
«тс.; анемона жовтцева»
козелець барабольчик
«пшінка весняна, Ficaria verna Huds. (Ficaria ranunculoides Roth)»
козели́ця
«жовтець їдкий»
ко́зенька
«сокирки польові Mak; анемона дібровна, Anemone nemorosa L. Ж»
козєнка
«тс.»
козє́нька
«сокирки польові»
кози́нник
«тс.»
ко́зник
«отруйна болотна рослина, що цвіте жовтим цвітом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| казе́лец «тс.» | білоруська |
| közielec «анемона жовтцева» | польська |
| козеле́ц «жовтець їдкий» | російська |
| koziełek «сокирки польові» | українська |
| коза́ | ? |
| козе́л | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України