КОБИЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
коби́ла «самиця коня; знаряддя праці або спорту, схоже на коня»
можливо, це мандрівний термін малоазіатського або фракійського походження;
взаємний стосунок цих слів залишається невиясненим;
зіставлялося з гр. καβάλλης «робочий кінь», лат. caballus «кінь, особливо робочий; шкапа», cabō «мерин», н. [kōb] «кінь, шкапа»;
псл. kobyla «кобила; знаряддя або предмети, схожі на коня»;
р. кобы́ла, бр. кабы́ла, п. kobyła «кобила, сорт великих слив; купа сіна, стіг», ч. слц. kobyla «кобила», вл. kobła, kobyła, нл. kobyła, kobuła, полаб. ťübålă «тс.», болг. коби́ла, м. кобила, схв. кòбила, слн. kobíla «кобила», стсл. кобыла «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
коби ля́рка
коби́лана
«кобиляче м’ясо, конина»
кобили́нець
«кінський гній»
коби́ли́ця
коби́лка
(назва різних знарядь, деталей знарядь, грудної кістки у птахів)
коби́льник
«любитель коней»
коби́льниці
«поручні»
коби́льниця
«козла; верстат майстра, що робить вози Ж; липова дошка, на якій витягують шкіру Я; кусок дерева, на якому розбивають шкіру Я»
кобильо́ха
«тс.»
кобиля́
«лошичка»
кобиля́к
«гнойовик, Geotrupes stercorarius L.»
(ент.)
кобиля́нка
«сорт великих круглих слив»
кобиля́тина
«кінське м’ясо»
коби́лячий
скобилкува́тися
«зноровитися»
(про коней)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кабы́ла | білоруська |
| коби́ла | болгарська |
| kobła | верхньолужицька |
| kobyła | верхньолужицька |
| καβάλλης «робочий кінь» | грецька |
| caballus «кінь, особливо робочий; шкапа» | латинська |
| cabō «мерин» | латинська |
| кобила | македонська |
| kobyła | нижньолужицька |
| kobuła | нижньолужицька |
| kōb «кінь, шкапа» | німецька |
| ťübålă «тс.» | полабська |
| kobyła «кобила, сорт великих слив; купа сіна, стіг» | польська |
| kobyla «кобила; знаряддя або предмети, схожі на коня» | праслов’янська |
| кобы́ла | російська |
| кòбила | сербохорватська |
| kobyla «кобила» | словацька |
| kobíla «кобила» | словенська |
| кобыла «тс.» | старослов’янська |
| kobyla «кобила» | чеська |
лиси́ця «підставка з пазом, що використовується при спорудженні човнів»
очевидно, результат семантичної видозміни назви [лиси́ці] «дерев’яні пристрої, лещата», викликаної впливом переносної семантики назв типу [коза́] «дрюк для підпирання», коби́ла «знаряддя, схоже на коня» та ін;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лиси́цю
«підперти стіну підпірками»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лиси́ці «дерев’яні пристрої, лещата» | українська |
| коза́ «дрюк для підпирання» | українська |
| коби́ла «знаряддя, схоже на коня» | українська |
кінь «Equus L.» (зоол.)
менш переконливі пов’язання (Moszyński PZJP 235–236) з псл. skopiti «каструвати», зближення (Трубачев Назв. дом. жив. 51) з лат. caper «цап», гр. κάπρος «кабан» або виведення (Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 55) з монгольської мови;
виводиться ще з кельт, *konko- «кінь» (ЭССЯ 10, 197– 198);
очевидно, становить етимологічну єдність з псл. komonь «кінь», укр. комонь і псл. kobyla, укр. коби́ла, але взаємний фонетичний стосунок цієї групи слів поки що задовільно не з’ясований;
псл. konь, – не зовсім ясне;
р. бр. конь, др. конь, п. koń, ч. kůň, слц. kôň, вл. kón, нл. koń, болг. кон, м. коњ, схв. кȍњ, слн. kònj, стсл. конь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кінва́
«коні»
(зб.)
кінни́к
«стайня»
кінни́ця
«тс. Г; кіннота Ж»
кінни́чка
«упряжка»
кінно́та
кінно́тник
кі́нський
ќнни́к
«кавалерист»
конва́
коненя́
кони́на
«кінське м’ясо; кінський екземпляр»
конівництво
конова́
«тс.»
ко́нюх
коню́ший
коню́шня
коня́
коня́к
«кінський гній»
коня́ка
коня́р
коня́рня
«стайня»
коня́рство
коня́тина
«(м’ясо) конина»
коня́чий
конячи́на
«шкапа»
коня́чка
око́нити
«зробити кінним»
(заст.)
па́кінь
«шкапа»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| конь | білоруська |
| кон | болгарська |
| kón | верхньолужицька |
| κάπρος «кабан» | грецька |
| конь | давньоруська |
| *konko- «кінь» | кельтські |
| caper «цап» | латинська |
| коњ | македонська |
| koń | нижньолужицька |
| koń | польська |
| skopiti «каструвати» | праслов’янська |
| komonь «кінь» | праслов’янська |
| kobyla | праслов’янська |
| konь | праслов’янська |
| конь | російська |
| кȍњ | сербохорватська |
| kôň | словацька |
| kònj | словенська |
| конь | старослов’янська |
| комонь | українська |
| коби́ла | українська |
| kůň | чеська |
коби́льник «хвощ, Equisetum L.» (бот.)
очевидно, похідне від коби́ла, що виникло як калька лат. equisētum «хвощ», утвореного з equus «кінь» і sēta, saeta «волос, грива»;
пор. англ. horsetail «хвощ», букв. «кінський хвіст»;
назва зумовлена схожістю хвоща на кінський волос;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| horsetail «хвощ» | англійська |
| equisētum «хвощ» | латинська |
| equus «кінь» | латинська |
| saeta «волос, грива» | латинська |
| sēta | латинська |
| коби́ла | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України