КЛИЧ — ЕТИМОЛОГІЯ
кли́кати
псл. klikati «тс.»;
споріднене з лит. Klỹkti, klýkauti «кричати, шукати», лтс. klìekt «сильно кликати, кричати», дангл. hlígan «судити (про кого)»;
р. заст. розм. кли́кать, бр. клі́каць, др. кликати «кликати; публічно оголошувати», п. klicz «клич», болг. кли́кам «кличу, публічно оголошую», м. клика «кричить» (про орла та інших птахів), схв. клȕкнути «весело вигукнути; покликати», клȕковати «кликати, гукати», клȕцати «тс.», слн. klícati «гукати, кликати», стсл. клицати, кликнѫти, цсл. КЛИКАТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́клик
ві́дклик
за́клик
закли́чний
клик
«поклик, клич»
клику́н
«тс.»
клич
«той, хто привселюдно щось оголошував»
кли́чка
кли́чний
невідкли́чний
«незмінний»
о́клик
окли́чний
пере́клик
перекли́чка
по́клик
покли́кання
покли́кач
«той, хто привселюдно щось оголошував»
при́клик
склик
склика́нець
«закличний дзвін»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| клі́каць | білоруська |
| кли́кам «кличу, публічно оголошую» | болгарська |
| hlígan «судити (про кого)» | давньоанглійська |
| кликати «кликати; публічно оголошувати» | давньоруська |
| klìekt «сильно кликати, кричати» | латиська |
| klỹkti | литовська |
| klýkauti «кричати, шукати» | литовська |
| клика «кричить» (про орла та інших птахів) | македонська |
| klicz «клич» | польська |
| klikati «тс.» | праслов’янська |
| кли́кать | російська |
| клȕкнути «весело вигукнути; покликати» | сербохорватська |
| клȕковати «кликати, гукати» | сербохорватська |
| клȕцати «тс.» | сербохорватська |
| klícati «гукати, кликати» | словенська |
| клицати | старослов’янська |
| кликнѫти | старослов’янська |
| кликати | церковнослов’янська |
крик
псл. krikъ, пов’язане з kričati (‹*krikě-ti) «кричати» (як клик : кли́кати);
споріднене з лит. krỹkti, krỹkšti «гучно кричати, верещати, пищати, квакати», лтс. krika «той, що сміється», krĩklis «крикун», свн. reiger «чапля», дангл. hrágra «тс.», кімр. crych «хрипкий», гр. κρίκε «тріщи; кричи»;
іє. *kr- звуконаслідувального походження;
р. м. крик, бр. крык, др. крикъ, п. krzyk, ч. вл. křik, слц. krik, нл. kśik, болг. [крича́] «кричу», схв. крȗк, слн. krík, стсл. кричати «кричати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кри́кало
«вид ритуальної гри у Галичині і на Прикарпатті біля тіла померлого»
крика́ч
«крикун»
крикли́вець
«крикливий, буйний Ж; хвороба у грудних дітей Бі»
крикли́вий
крикли́виці
«хворобливий стан дитини, коли вона безугавно кричить без сліз; нервове захворювання, істерія»
крикли́виця
крикня́ва
«крик багатьох людей; шум, галас, гамір»
криковиця
«крик, галас»
кри́кси
«безсоння дитини, яке супроводжується плачем»
крику́н
крикуня́ка
«крикун»
(збільш.)
крику́ха
крику́чий
крича́ти
кри́чма
«кричучи»
кри́чмо
«дуже різко, пронизливо»
кричу́щий
о́крик
окрика́ти
«окликати; [оголошувати]»
по́крик
скрик
скрикати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| крык | білоруська |
| крича́ «кричу» | болгарська |
| křik | верхньолужицька |
| κρίκε «тріщи; кричи» | грецька |
| hrágra «тс.» | давньоанглійська |
| крикъ | давньоруська |
| crych «хрипкий» | кімрська |
| krika «той, що сміється» | латиська |
| krĩklis «крикун» | латиська |
| krỹkti | литовська |
| krỹkšti «гучно кричати, верещати, пищати, квакати» | литовська |
| крик | македонська |
| kśik | нижньолужицька |
| krzyk | польська |
| krikъ | праслов’янська |
| kričati | праслов’янська |
| *krikě-ti | праслов’янська |
| крик | російська |
| крȗк | сербохорватська |
| reiger «чапля» | середньоверхньнімецька |
| krik | словацька |
| krík | словенська |
| кричати «кричати» | старослов’янська |
| клик | українська |
| кли́кати | українська |
| křik | чеська |
| *kr- | ? |
укли́катися «знайтися»
похідне утворення від кли́кати з метафоричною семантикою, що могла виникнути на основі значення «відкликнутися; відповісти на кликання»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кли́кати | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України