КЛИН — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
клин «загострений з одного кінця шматок дерева чи металу»
псл. klinъ або *kъlim›, пов’язане з *kolti «колоти» або *kъltі «тс.»;
р. болг. м. діал. клин, бр. клін, др. клинъ, п. слц. вл. нл. klin, ч. klín, схв. клȕн, слн. klìn;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вклини́тися
заклини́ти
клина́тий
«клиноподібний»
кли́не́ць
клинкува́ти
«оббивати клинцями (дерев’яну стіну хати)»
клинкуватий
кли́ння
(зб.)
клинови́й
клино́к
(зменш.)
клинува́тий
клину́ти
(у виразі к. зуби «зціпити зуби»)
клинцювати
клинцюва́тий
клинча́стий
клинча́тий
кли́нчик
поклинча́стий
розклини́ти
розкли́нювальний
роскли́нє
«вид орнаментики в різьбі»
ро́склинки
«прикрашені різьбою верхні кінці стовпів на ґанку»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| клін | білоруська |
| клин | болгарська |
| klin | верхньолужицька |
| клинъ | давньоруська |
| клин | македонська |
| klin | нижньолужицька |
| klin | польська |
| klinъ | праслов’янська |
| *kolti «колоти» | праслов’янська |
| *kъltі «тс.» | праслов’янська |
| *kъlinъ | праслов’янська |
| клин | російська |
| клȕн | сербохорватська |
| klin | словацька |
| klìn | словенська |
| klín | чеська |
розклену́ти «розтиснути, розірвати»
пов’язане з клин (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| клин | ? |
па́скли́н «клин, яким прикріплюють косу до кісся; леміш»
не зовсім ясне;
очевидно, утворене з префікса па- та іменника клин, первісно як назва меншої (допоміжної) з двох плішок, що вживалися для прикріплення коси;
походження елемента -с- неясне;
п. [paskwil] «частина замка, в якій ключ з’єднується з пружиною; вид засува», [paszkwil] «тс.» (з укр.?);
Фонетичні та словотвірні варіанти
па́сень
па́синок
па́сквин
па́сквинь
па́сквіль
па́скиль
па́скин
па́склень
па́склинь
па́склін
па́сколень
па́скрин
па́скувінь
па́спилін
па́сплин
па́ст(к)олень
пастили́н
па́стинь
па́стлинь
пастовень
па́столь
па́сцил
па́сцинь
па́цклин
пла́скінь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| paskwil «частина замка, в якій ключ з’єднується з пружиною; вид засува» | польська |
| paszkwil «тс.» (з укр.?) | польська |
| клин | українська |
клени́ти «давити»
очевидно, результат видозміни деетимологізованого давнішого *клинити, пов’язаного з заклини́ти, клин (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *клинити | українська |
| заклини́ти | українська |
| клин | українська |
клень «головень, Leuciscus cephalus L.; єлець, Leuciscus leuciscus L. Усачева» (іхт.)
псл. klenь», похідне від назви дерева klenь;
назва риби мотивується, очевидно, тим, що вона нереститься під час цвітіння клену;
пов’язання з п. klepień «харіус» (Brückner 233), з коренем клей- (Младенов 242), з псл. къlіnъ «клин» (Sławski II 205) або з псл. kolo (Leder 50–51) позбавлене підстав.– КоломиецИхтиол, номенкл. 13–14;
ЭССЯ9, 195–196. – Див. ще клен1;
р. [клень] «головень; елець», бр. [клень] «головень», [клянёк] «єлець», п. kleń «головень; [єлецьі», ч. kleně «головень», слц. kleň, болг. клен, клян, м. клен, схв. клȅн, klіjen, слн. klèn;
Фонетичні та словотвірні варіанти
клен
«тс.»
кле́ник
«головень»
клениця
кле́нич
«тс.»
кленок
«єлець»
кленчук
«головень»
клин
«тс.; єлець Усачева»
кли́ник
«головень»
клининка
клинівка
«тс.»
клинчу́к
«тс.; елець Усачева»
клинь
«головень»
клін
клінчук
клінь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| клень «головень» | білоруська |
| клянёк «єлець» | білоруська |
| клен | болгарська |
| клян | болгарська |
| клен | македонська |
| klepień | польська |
| kleń «головень; [єлецьі» | польська |
| klenь | праслов’янська |
| klenь | праслов’янська |
| къlіnъ | праслов’янська |
| kolo | праслов’янська |
| клень «головень; елець» | російська |
| клȅн | сербохорватська |
| kleň | словацька |
| klèn | словенська |
| kleně «головень» | чеська |
Кили́на (розм.)
гр. ʼΑκυλĩνα походить від лат. Aquilīna (букв. «орлина»), повʼязаного з лат. aquila «орел», можливо, похідного від aqua «вода»;
через церковно-словʼянське посередництво запозичено з грецької мови;
р. Акили́на, (розм.) Акули́на, бр. Акулі́на, (розм.) Кулі́на, п. Akwilina, ч. Akvilina, болг. Акули́на, м. Акилина, схв. слн. Akilina, стсл. Акоунига;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Кали́на
(рідк.)
Кли́на
Куля́ха
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Акулі́на (розм.) | білоруська |
| Акули́на | болгарська |
| ʼΑκυλĩνα | грецька |
| Aquilīna (букв. «орлина») | латинська |
| aquila «орел» | латинська |
| aqua «вода» | латинська |
| Акилина | македонська |
| Akwilina | польська |
| Акили́на (розм.) | російська |
| Akilina | сербохорватська |
| Akilina | словенська |
| Акоунига | старослов’янська |
| Akvilina | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України