КИШІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
киші́ти
псл. [kyšěti];
споріднене з лит. kušeti «ворушитися», kušinti «мішати, зачіпати», лтс. kustêt «рухатися, ворушитися», kušnât «рухати, ворушити»;
пов’язується також (Bańkowski JP 56, 46) з псл. kys- як первісне «киснути, бродити, ворушитися»;
менш переконливе пов’язання (Bern. I 672) з гр. κυκάω «мішаю, зачіпаю, ворушу»;
р. кишеть, бр. кішэ́ць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кишма́
«особливо, дуже кишіти»
(у виразі к. кишіти (підсильне)
кишня́
«велика кількість»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кішэ́ць | білоруська |
| κυκάω «мішаю, зачіпаю, ворушу» | грецька |
| kustêt «рухатися, ворушитися» | латиська |
| kušnât «рухати, ворушити» | латиська |
| kušėˊti «ворушитися» | литовська |
| kušinti «мішати, зачіпати» | литовська |
| kyšěti | праслов’янська |
| kys- «киснути, бродити, ворушитися» | праслов’янська |
| кише́ть | російська |
кіпші́ти «кишіти»
очевидно, фонетично видозмінений (ки › кі) результат контамінації слів киші́ти і кипі́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| киші́ти | українська |
| кипі́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України