КИТАЙКА — ЕТИМОЛОГІЯ

п. kitajka, мабуть, запозичено із східнословʼянських мов;

похідне утворення від назви країни Кита́й;

р. кита́йка «китайка», бр. кіта́йка «тс.», п. kitajka «блискуча шовкова тканина», слц. kytajky «оздоблені торочки, китиці», болг. (заст.) кита́йка «вид бавовняної тканини», схв. ćitajka «китайка»;

псл. kyta «гроно; пук, вʼязка»;

споріднене, мабуть, з лит. kutis «пасмо волосся» (пор. слн. kíta «коса; пук, вʼязка льону»), яке зводиться до іє. *kūpta- з коренем *kūp-, що повʼязується також з čubъ, укр. чуб;

зіставляється ще з лит. skùsti «брити, скребти», skùtas «клапоть» (Schuster-Šewc 520–521);

менш переконливе повʼязання з лат. cicūta «болиголов» (Petersson IF 34, 227–228);

р. [ки́та] «стебло (хмелю, гороху тощо)», бр. кі́та «вʼязка», п. kita «китиця; пук, вʼязка», ч. ст. kyta «гроно, китиця; вʼязочка, букет», ч. kytice «букет», вл. kita «гроно, пук», болг. ки́тка «букет», м. кита, китка «вʼязка; букет», схв. кȕта «зелена гілка», слн. kíta «коса; пук, вʼязка (льону)»;

запозичення з тюркських мов (пор. тат. кытай «китаєць; китайський», Кытай «Китай», тур. ст. Хытаі «північний Китай», дтюрк. Xïtaj «Китай; китайський»), де значення «китаєць; китайський; Китай» виникло замість давнішого етнонімічного «кидани» у звʼязку з тим, що в X ст. тунгусо-маньчжурське племʼя киданів захопило північну частину Китаю;

дтюрк. Qïtaj «кидани» через кит. Кʼitan зводиться до самоназви киданів кидан (пор. евенкійське фольк. кидан, евенське фольк. кидани, киданнʼǯа «тс.»);

р. кита́йцы «китайці», бр. кітайцы «тс.», ч. слц. заст. kytajský «китайський», болг. кита́йци «китайці»;