КАРНУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ка́ра
псл. kara з похідним від нього дієсловом karati (або навпаки) повʼязане з koriti (укр. кори́ти);
споріднене з лтс. karinât «дражнити, дратувати», лит. [kìrinti] «тс.», лат. cārino «знущаюся, глузую», гр. κάρνη «шкода, збиток; грошове стягнення; кара», дірл. caire «догана»;
недостатньо обґрунтоване повʼязання (Fick І 377; Trautmann 118; Преобр. І 355) з дперс. kāra- «військо, народ», лит. kãrias «військо», гр. κοίρανος «полководець»;
не цілком певне також зіставлення (Machek ESJČS 193) з лит. kér̃noti «карати; бруднити», яке через лтс. kernât «бруднити» може бути, принаймні частково, повʼязане з лів. kärnə «тс.»;
р. бр. ка́ра, п. kara, ч. kára «докір; покарання», слц. kára «покарання», нл. karaś «бити батогом; карати», болг. ка́рам се «голосно, сердито кажу; лаю, кричу», м. кара «лає», кара се «свариться, лається», схв. кȃр «докір, догана; лайка; кара; біда, неприємність; турбота», слн. kȃr «сварка», kárati «докоряти, ганити», с.-цсл. кара «сварка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кара́льний
кара́льник
кара́ник
«жебрак, що робить сам собі рану»
карани́на
«погана погода»
кара́тель
кара́ти
кара́тися
«мучитися»
ка́рний
«кримінальний»
нака́ра
пока́ра
покара́ння
скара́йний
«каральний, невблаганний, суворий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́ра | білоруська |
| ка́рам се «голосно, сердито кажу; лаю, кричу» | болгарська |
| κάρνη «шкода, збиток; грошове стягнення; кара» | грецька |
| κοίρανος «полководець» | грецька |
| caire «догана» | давньоірландська |
| kāra- «військо, народ» | давньоперська |
| cārino «знущаюся, глузую» | латинська |
| karinât «дражнити, дратувати» | латиська |
| kernât «бруднити» | латиська |
| kìrinti «тс.» | литовська |
| kãrias «військо» | литовська |
| kér̃noti «карати; бруднити» | литовська |
| kärnə «тс.» | лівська |
| кара «лає» | македонська |
| кара се «свариться, лається» | македонська |
| karaś «бити батогом; карати» | нижньолужицька |
| kara | польська |
| kara (або навпаки)(укр. кори́ти) | праслов’янська |
| karati | праслов’янська |
| koriti | праслов’янська |
| ка́ра | російська |
| кара «сварка» | сербо-церковнослов’янська |
| кȃр «докір, догана; лайка; кара; біда, неприємність; турбота» | сербохорватська |
| kára «покарання» | словацька |
| kȃr «сварка»«докоряти, ганити» | словенська |
| kárati «сварка»«докоряти, ганити» | словенська |
| кори́ти | українська |
| kára «докір; покарання» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України