КАРБІД — ЕТИМОЛОГІЯ
карбі́д «сполука металу з вуглецем»
суфіксальне книжно-наукове утворення, паралельне до сульфі́д, бромі́д, хлори́д і под., від лат. carbo «вугілля», спорідненого з гот. haúri «вугілля», двн. herd «вогнище», лит. kùrti «запалювати вогонь, топити», псл. kuriti, укр. кури́ти;
р. болг. карби́д, бр. карбі́д, п. ч. слц. karbid, м. карбид, схв. кàрбӣд, слн. karbíd;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| карбі́д | білоруська |
| карби́д | болгарська |
| haúri «вугілля» | готська |
| herd «вогнище» | давньоверхньонімецька |
| carbo «вугілля» | латинська |
| kùrti «запалювати вогонь, топити» | литовська |
| карбид | македонська |
| karbid | польська |
| kuriti | праслов’янська |
| карби́д | російська |
| кàрбӣд | сербохорватська |
| karbid | словацька |
| karbíd | словенська |
| кури́ти | українська |
| karbid | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України