КАПЛЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ка́пати
менш переконливе повʼязання (Младенов 231; РФВ 71, 460–462) з дінд. kapna- «слиз», виведення (Ильинский РФВ 73, 288–291) з псл. *kraprja, розглядання kapati (Otrębski LP 8, 307) як ітератива від kropiti або як форми, вторинної (Machek ESJČ 239–240) щодо kvapati (пор. слн. kvapati «капати»), етимологічно навряд чи повʼязаних (Фасмер II 217);
повʼязується також з kopati «копати» (ЭССЯ 9, 144–145);
очевидно, слово звуконаслідувального походження (хоча вигук сучасних мов укр. р. кап, ч. kap (káp), п. вл. kap, схв. кȁп може бути вторинним);
споріднене з лит. kapnóti «капати» (про дощ);
псл. kapati;
р. ка́пать, бр. ка́паць, др. капати «капати, текти, лити; старіти, руйнуватися», п. kapać «капати; перебувати в достатку; давати щось потроху; [убожіти; помирати, здихати]», ч. kapati «капати; гинути, падати від виснаження (про худобу)», слц. kapatʼ «зникати; гинути, дохнути (про худобу)», вл. kapać «капати», нл. kapaś «тс.», полаб. kopĕ (‹*kápe) «капає», болг. ка́пя «капаю; падаю (про листя, плоди), випадаю (про волосся); протікаю», м. капе «капає; падає (про листя, плоди), випадає (про волосся); протікає», схв. кȁпати «капати; текти (про посуд); крапати (про дощ)», слн. kápati «капати; литися», стсл. капати «капати, стікати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кап
(виг.)
капани́на
«капання, капіж; дрібний заробіток УРС; дрібна виплата Ж»
ка́панка
«великодня писанка, зроблена плямами від накапаного воску»
капели́на
капельни́к
«сталактит»
ка́пельниця
(мед.)
капи́лочка
«капелька»
капи́на
«тс.; трохи»
капі́ж
«капання»
ка́пка
«капля; цятка Г; трохи; мале джерело Ж»
капкани́стий
«покритий цятками»
ка́пкати
«падати в воду, ловлячи здобич»
(про чайок)
капки́на
«капля»
капку
«трохи»
капли́на
«тс.»
капли́стий
ка́пля
ка́пнуx
«слід від каплі воску, свічки, олії на одязі»
капо́та
«капання»
капоті́ж
«тс.»
капоті́ти
капти́ти
«капати»
нака́пник
«сталагміт»
нака́поватий
«краплеподібний»
скап
«бурулька»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́паць | білоруська |
| ка́пя «капаю; падаю (про листя, плоди), випадаю (про волосся); протікаю» | болгарська |
| kap | верхньолужицька |
| kapać «капати» | верхньолужицька |
| kapna- «слиз» | давньоіндійська |
| капати «капати, текти, лити; старіти, руйнуватися» | давньоруська |
| kapnóti «капати» (про дощ) | литовська |
| капе «капає; падає (про листя, плоди), випадає (про волосся); протікає» | македонська |
| kapaś «тс.» | нижньолужицька |
| kopĕ «капає» (‹*kápe) | полабська |
| *kápe | полабська |
| kap | польська |
| kapać «капати; перебувати в достатку; давати щось потроху; [убожіти; помирати, здихати]» | польська |
| *kraprja | праслов’янська |
| kapati | праслов’янська |
| кап | російська |
| ка́пать | російська |
| кȁп | сербохорватська |
| кȁпати «капати; текти (про посуд); крапати (про дощ)» | сербохорватська |
| kapatʼ «зникати; гинути, дохнути (про худобу)» | словацька |
| kápati «капати; литися» | словенська |
| капати «капати, стікати» | старослов’янська |
| кап | українська |
| kap | чеська |
| káp | чеська |
| kapati «капати; гинути, падати від виснаження (про худобу)» | чеська |
| kopati «копати» | ? |
каплю́жник «пʼяниця»
форма [каплі́й] є, очевидно, калькою російських форм, похідних від [каплю́жить];
р. [каплю́жник] «пʼяничка; пʼяниця, що любить пити по шинках, особливо чужим коштом», [каплю́га, каплю́жка] «тс.» є похідними від дієслова [каплю́жить] «зливати в шинку каплі, залишки з посуду, упиваючися цим; пити, пиячити, жадібно шукати нагоди впитися», повʼязаного з ка́пля, ка́пать;
запозичення з російської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
каплі́й
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каплі́й | російська |
| каплю́жить | російська |
| каплю́жник «пʼяничка; пʼяниця, що любить пити по шинках, особливо чужим коштом» | російська |
| каплю́га «тс.» | російська |
| каплю́жка «тс.» | російська |
| каплю́жить «зливати в шинку каплі, залишки з посуду, упиваючися цим; пити, пиячити, жадібно шукати нагоди впитися» | російська |
| ка́пля | російська |
| ка́пать | російська |
ка́пель «один із двох навушників хутряної шапки, капелюхи» (чол. р.)(частіше мн. ка́плі)
очевидно, результат семантичного зближення первісного ка́пель у давнішому значенні «капелюх, шапка», що зводиться до іт. cappello (‹слат. cappellus) «капелюх», і пізнішого [клап] «один із двох навушників хутряної шапки»;
п. [kapla] «чепець або шапка в одружених жінок», [kapelka] «головний убір», болг. заст. капе́ла, [капе́ло] «капелюх», м. заст. капе́ла «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| капе́ла (заст.) | болгарська |
| капе́ло «капелюх» | болгарська |
| cappello «капелюх» (‹слат. cappellus) | італійська |
| капе́ла «тс.» (заст.) | македонська |
| kapla «чепець або шапка в одружених жінок» | польська |
| kapelka «головний убір» | польська |
| cappellus | середньолатинська |
каплову́хий «з відвислими або великими відстовбурченими вухами»
складні слова, утворені з основ іменників [ка́пель] «один з двох навушників шапки» і ву́хо за аналогією до складного прикметника клапову́хий;
р. [каплоу́хий] «коротковухий (у кого вуха обрізані або малі від природи)», [капл(о)у́х] «роззява, бевзь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
капла(в)у́х
«капловуха істота»
каплову́ха
«свиня»
каплову́хий
каплоу́х
«шапка з довгими вухами»
каплоу́ха
(у виразі к. ша́пка «хутряна зимова шапка з вухами»)
каплоу́хий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каплоу́хий «коротковухий (у кого вуха обрізані або малі від природи)» | російська |
| капл(о)у́х «роззява, бевзь» | російська |
| ка́пель «один з двох навушників шапки» | ? |
| ву́хо | ? |
| клапову́хий | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України