ЗІР — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
видю́к «мак-самосій, Papaver rhoeas L.»
похідні утворення від ви́діти;
назви мотивуються тим, що під час достигання у верхній частині коробочки маку-самосію відкриваються отвори (ніби вічка), через які при розхитуванні вітром зернятка маку розсіваються;
пор. інші назви цієї ж рослини зіркатий мак, зіркач, пов’язані з зір, зи́ркнути;
за народною етимологією, назва видю́к або відю́к пов’язується із словом ві́дьма, бо, за переказами, насіння цього маку господарі розсівали по своїх дворах на день св. Георгія (Юрія) 23 квітня (5 травня), «щоб відьми не ходили до корів»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виду́н
видю́х
видю́ха
видя́к
відук
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ви́діти | ? |
| інші | ? |
| зіркач | ? |
| зір | ? |
| зи́ркнути | ? |
| видю́к або відю́к | ? |
| ві́дьма | ? |
| Георгія | ? |
винозі́р
етимологічно не зовсім ясне складне слово, перший компонент якого вино́, можливо, зводиться до давнього кореня ин- «один», що можна розглядати як позначення здатності сокола дивитись одночасно в різні боки (кожним оком окремо), другим компонентом є основа іменника зір;
Фонетичні та словотвірні варіанти
винозо́р
винозо́рний
«далекозорий (епітет сокола); (перен.) прозорливий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вино́ | ? |
| ин- «один» | ? |
| зір | ? |
зари́тися «зазіхати, бути пожадливим» (на щось)
давній фонетичний варіант основи зор, наявної в словах зір, зори́ти «стежити очима, уважно дивитися», з подовженням голосного о;
р. за́риться;
Фонетичні та словотвірні варіанти
неза́рний
«безкорисливий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| за́риться | російська |
| зор | ? |
| зір | ? |
| зори́ти «стежити очима, уважно дивитися» | ? |
зрі́ти «бачити»
псл. zьrěti;
споріднене з дінд. jvárati «має гарячку», гр. χαροπός «з блискучими очима», лат. augur «авгур, жрець-птаховорожій», алб. zjar «вогонь», прус. sari «запал», лтс. saruôt «кидати промені», лит. žėrėˊti «блищати, сяяти, світити, палати», žėrúoti «блищати, сяяти», žiūrėˊti «дивитися»;
іє. *g’her-, *g’herə-, *g’hre «світити, сяяти»;
р. зреть, др. зьрѣти, зрѣти, п. ст. -źrzeć, ч. zříti, ст. žřieti, слц. zrieť, вл. zrjeć, болг. зъ́рвам «бачу», зрак «промінь світла», зрение, схв. зрȅти, слн. zréti, zòr «блиск», стсл. зьрѣти, зазьрѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
беззазо́рний
«бездоганний»
взір
взіре́ць
взоре́ць
«взірець»
взо́рник
«тс.»
визира́ти
ви́зирцем
визиря́ти
ви́зір
«вид, вигляд; вікно»
визіря́чка
«дзеркало»
дозира́ти
дозі́р
дозі́рець
дозо́р
дозо́рець
дозо́рний
за́зир
«примітність»
зазира́ти
за́зір
«тс.»
за́зором
«зовсім, цілком, абсолютно»
запози́рливий
«підозрілий, недовірливий»
зір
зірка́тий
зірки́й
зо́ра
«віл з веселим виглядом»
зори́ти
«вглядатися»
зоро́к
«зіниця»
зо́рок
«світло»
зре́ниця
«зірниця»
зри́мо
зри́ще
«погляд Ж, видовище Ж, Я»
зрі́вка
«зіниця»
зрілко
зріни́ця
зрінка
зрінко
«тс.»
зрі́ння
зря
зряк
«зір»
зря́чий
зря́чка
«зіниця»
нави́зирці
надзира́тель
(у дореволюційній Росії -- службова особа, що наглядала за ким-, чим-небудь)
надзира́ти
надзира́ч
на́дзі́р
«нагляд»
надзі́рний
надзо́рець
«наглядач»
на́зир
«нагляд»
назира́ти
нази́рити
«побачити»
на́зирком
назирну́ти
«тс.»
на́зирцем
на́зирці
назори́ти
«наглядіти, помітити»
напо́зірний
«уявний»
недозі́р
«той, хто погано бачить»
недо́зір
«недогляд»
недозри́мий
«неоглядний, невидимий, непомітний»
незазо́рний
«бездоганний»
нео́бзир
«не оглядаючись»
необзо́рний
«неоглядний»
неозо́рий
неозо́рість
неозо́рний
непрозрі́нний
«непроглядний»
обзеря́ти
«ощупувати; (мед.) пальпувати»
о́бзир
«кругозір»
обзира́ти
обзира́тися
о́бзір
«тс.»
обзі́рник
«оглядач»
обзо́рець
«оглядач; вивідувач, шпигун»
(мн. обзі́рці)
обзо́ри
«огляд»
обзо́рини
«тс.»
обзоро́вий
озира́ти
озира́тися
о́ирк
перезира́тися
підзира́ти
підзи́рити
пі́дзирки
«таємне спостереження, шпигунство»
підзі́р
«тс.»
підзі́рний
«тс.»
підзо́р
«підозра»
підзори́ти
«помітити»
підзо́рний
«підозрілий»
підзоря́ти
підо́зра
підо́зрений
«підозрілий»
підозре́нний
«запідозрений, підозрілий»
підозріва́ти
підозрі́ливий
підозрі́лий
підозрі́лість
підозрі́ний
«підозрілий»
підозрі́ння
підо́зрюваний
підо́зрювати
по́зі́р
«погляд»
позі́рка
«увага, спостереження»
позі́рни́й
позо́р
«ганьба, безчестя»
позо́рий
позо́рище
«видовище; ганьба»
позорли́вий
«обманний»
позо́рний
«уявний; ганебний Ж; прекрасний, вартий споглядання Ж»
позо́рниця
«театр»
позорува́ти
«звертати увагу»
призе́рний
«короткозорий»
призира́тися
«придивлятися»
призирни́й
«викликаний чаклунством»
призі́р
«пристріт; вид, вигляд»
призірний
«тс.»
призо́р
«нагляд, догляд; [пристріт Ж]»
призо́рий
«короткозорий»
призо́ри́стий
«тс.»
приз́орити
«підстерегти, вистежити»
при́зра
«підозра»
при́зрий
«презирливий»
прі́зра
«підозра»
прозира́ло
«дзеркало»
прозира́ти
«проглядати; [прозрівати Ж]»
прозі́р
«просвіт; [отвір у дахові для диму; просвіт між складеними колодами; злий погляд, який викликає пристріт]»
про́зір
«денне світло; перспектива; вигляд; прозорість; огляд, перевірка; дзеркало, завбачення, інтуїція»
прозірли́вий
прозі́рливий
«проглядний; [дбайливий Ж], прозі́рний «чіткий, прозорий»
прозірни́к
«звіробій чотиригранний, Hypericum quadrangulum L.»
(бот.)
прозі́рність
«прозорість»
про́зірок
«потаємне віконце, очко»
прозі́рчастий
«прозорий»
прозо́р
«прозорість; [задній план, тло Ж]»
прозо́рий
прозо́ри́стий
прозорі́ти
прозорі́шати
прозорли́вець
прозорли́вий
прозо́рний
прозо́рча́стий
«тс.»
прозрачистий
«прозорий»
прозри́стий
«прозорий»
прозрі́ння
«повернення здатності бачити; [обличчя Ж; зір П»
прозрі́ти
ро́ззір
«погляд, спостереження»
спозира́ти
«споглядати»
спрозо́рити
«зурочити»
узі́р
«вид, зовнішній вигляд, зразок; узор»
узі́рʼя
узі́рчастий
узо́р
узо́ристий
узори́ти
«побачити»
узо́рний
узоро́ччя
узо́рчастий
узо́рчатий
узрі́ти
«побачити»
у́позирати
«мати вигляд»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zjar «вогонь» | албанська |
| зъ́рвам «бачу» | болгарська |
| зрак «промінь світла» | болгарська |
| зрение | болгарська |
| zrjeć | верхньолужицька |
| χαροπός «з блискучими очима» | грецька |
| jvárati «має гарячку» | давньоіндійська |
| зьрѣти | давньоруська |
| зрѣти | давньоруська |
| *g'her- | індоєвропейська |
| *g'herə- | індоєвропейська |
| *g'hre- «світити, сяяти» | індоєвропейська |
| augur «авгур, жрець-птаховорожій» | латинська |
| saruôt «кидати промені» | латиська |
| žėrėˊti «блищати, сяяти, світити, палати» | литовська |
| žėrúoti «блищати, сяяти» | литовська |
| žiūrėˊti «дивитися» | литовська |
| -źrzeć (ст.) | польська |
| zьrěti | праслов’янська |
| sari «запал» | прусська |
| зреть | російська |
| зрȅти | сербохорватська |
| zrieť | словацька |
| zréti «блиск» | словенська |
| zòr «блиск» | словенська |
| зьрѣти | старослов’янська |
| зазьрѣти | старослов’янська |
| zříti | чеська |
| žřieti (ст.) | чеська |
зоря́
іє. *g’her-, *g’herə-, *g’hrē-) «сяяти», до якого зводяться також псл. zьrěti, укр. здрі́ти, зрі́ти;
споріднене з лит. žarijà «жаринка», žarìjos «жар», žarà «заграва, сяйво», žėreti «блищати», žėrúoti «тліти, світитися», прус. sari «жар»;
псл. zarja, zorja;
р. заря́, зоря́, бр. зара́, зо́рка, др. зоря, п. zorza, ст. zarza, ч. záře, zoře, слц. zora, вл. zerja, нл. zorja «заграва», полаб. zöri, болг. зора́, заря́, м. зора, схв. зòра, слн. zòr, zóra, zórja, стсл. зорга, зарга;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дозі́рний
дозі́рній
за́рево
«заграва»
зари́стий
«променистий»
зарі́ти
за́рний
«сяючий»
(луч)
за́ря
ззо́рі
«удосвіта»
зі́рка
зірка́тий
зі́рко
зіркови́й
зі́рни́й
зірни́ця
зі́рно
зіро́чний
зірча́стий
зірча́тий
зор
«зоря»
зора́
зоре́вий
зорени́ця
«тс.»
зо́ре́шли́вий
зори́на
«зірка»
зори́стий
зори́ця
зо́рі
«сорт яблук»
зорі́ти
зорі́тися
зо́рний
зорни́к
«чоловік, що любить спати до зорі»
зорниця
«зоря»
зорюва́ти
зо́рявий
«зоряний»
зо́ряни́й
зоряни́стий
зоряни́ця
зо́ряно
зоря́стий
зоря́ти
«світити, сяяти»
зоря́тися
«розвиднятися; [блищати Ж]»
зо́ряшний
міжзо́ряний
надзо́ряний
озори́ти
озо́рювати
позоря́ти
сузі́рʼя
узорі́ти
узоря́ти
«світати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зара́ | білоруська |
| зо́рка | білоруська |
| зора́ | болгарська |
| заря́ | болгарська |
| zerja | верхньолужицька |
| зоря | давньоруська |
| *g'her- | індоєвропейська |
| *g'hrē- «сяяти» | індоєвропейська |
| *g'herə- | індоєвропейська |
| žarijà «жаринка» | литовська |
| žarìjos «жар» | литовська |
| žarà «заграва, сяйво» | литовська |
| žėreti «блищати» | литовська |
| žėrúoti «тліти, світитися» | литовська |
| зора | македонська |
| zorja «заграва» | нижньолужицька |
| zöri | полабська |
| zorza | польська |
| zarza (ст.) | польська |
| zьrěti | праслов’янська |
| zorja | праслов’янська |
| sari «жар» | прусська |
| заря́ | російська |
| зоря́ | російська |
| зòра | сербохорватська |
| zora | словацька |
| zòr | словенська |
| zóra | словенська |
| zórja | словенська |
| зорга | старослов’янська |
| зарга | старослов’янська |
| здрі́ти | українська |
| зрі́ти | українська |
| záře | чеська |
| zoře | чеська |
| zarja | ? |
білоза́рка «віхалка гілляста, Anthericum ramosum L.» (бот.)
очевидно, запозичення з чеської мови;
ч. bělozářka утворено Преслем у 1819 р. з основ прикметника bílý «білий» та іменника záře «сяйво, блиск», спорідненого з укр. зоря́;
назва зумовлена рожево-білим кольором квітів рослини;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bílý «білий» | російська |
| зоря́ | українська |
| bělozářka | чеська |
| záře «сяйво, блиск» | ? |
згора́ «зоря»
очевидно, результат контамінації слів зоря́ і згори́, гора́ (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зоря́ | ? |
| згори́ | ? |
| гора́ | ? |
зо́рочник «костенець, Stellaria holostea L.» (бот.)
пов’язані з зоря́, зі́рка;
назви зумовлені формою квітів;
бр. зо́ркаўка «костенець»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зарочник
зірочник
«тс.»
зорка
«нічна красуня, Mirabilis jalapa L.»
зорки
«вербена гібридна, Verbena hybrida Hort.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зо́ркаўка «костенець» | білоруська |
| зоря́ | ? |
| зі́рка | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України