ЗІВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ви́зів «випаровування»
запозичення з польської мови;
п. wyziew «тс.» походить від ziewać «видихати повітря», спорідненого з укр. зіва́ти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wyziew «тс.» | польська |
| зіва́ти | українська |
| ziewać «видихати повітря» | ? |
зів
псл. zěѵъ, пов’язане з *zьjati;
споріднене з лит. žióvauti «позіхати», лтс. žāvâtiês «зівати»;
р. болг. м. зев, бр. зе́ў, п. ziew, ч. zívati, слц. zívať, вл. zywać, нл. zewaś, полаб. zevă (3 ос.), схв. зȇв, слн. zèv, zév, стсл. зѣвъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́зів
ви́зівнути
зі́ва
«позіхання; паща Ж; простір між нитками основи, куди проходить човник з веретеном Я»
зіва́йло
«зівака»
зіва́ка
зіва́ти
зі́ви
зі́вка
«раковина, Chama»
(зоол.)
зівни́й
«зябровий»
зі́во
«паща, горло»
зіво́к
зіво́та
зіву́н
роззів
«отвір»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зе́ў | білоруська |
| зев | болгарська |
| zywać | верхньолужицька |
| žāvâtiês «зівати» | латиська |
| žióvauti «позіхати» | литовська |
| зев | македонська |
| zewaś | нижньолужицька |
| zevă (3 ос.) | полабська |
| ziew | польська |
| zěѵъ | праслов’янська |
| *zьjati | праслов’янська |
| зев | російська |
| зȇв | сербохорватська |
| zívať | словацька |
| zèv | словенська |
| zév | словенська |
| зѣвъ | старослов’янська |
| zívati | чеська |
зіха́ти «роззявляти рота, позіхати; спускати дух (про мерця)»
очевидно, псл. *zěxati, пов’язане з zěvati, укр. зіва́ти;
кореневе x, можливо, з’явилось під впливом vъzdyxati, укр. зітха́ти, [здиха́ти];
р. [зе́хать] «дивитися», [зеха́ть] «кричати», [зе́ха] «роззява», бр. зяха́ць «хапати повітря», схв. зијèхати «позіхати», слн. žehati «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́зіх
позіха́ти
позіха́чка
по́зіхи
позіхо́ти
позяха́ти
роззіха́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зяха́ць «хапати повітря» | білоруська |
| *zěxati | праслов’янська |
| зіва́ти | праслов’янська |
| зе́хать «дивитися» | російська |
| зеха́ть «кричати» | російська |
| зе́ха «роззява» | російська |
| зијèхати «позіхати» | сербохорватська |
| žehati «тс.» | словенська |
| зітха́ти | українська |
| здиха́ти | українська |
зойк
пов’язується з зя́яти, зіва́ти (Фасмер II 103; Преобр. І 252; Mikl. EW 203; Persson Вeitr. 119);
українські дієслівні форми можуть бути витлумачені і як префіксальні утворення від о́йкати, о́йкнути «кричати ой», аналогічні до скри́кнути, звересну́ти, звереща́ти;
р. [зой] «галас, крик; відлуння; сварка, бійка», [зо́ить] «голосно кричати, бушувати», п. [zojk];
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзойк
зо́йкати
зо́йкнути
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zojk | польська |
| зой «галас, крик; відлуння; сварка, бійка» | російська |
| зо́ить «голосно кричати, бушувати» | російська |
| зя́яти | ? |
| зіва́ти | ? |
рози́нки (у виразі р. продава́ти «видивлятися на всі боки»)
результат зближення р. рази́нуть «роззявити», рази́ня «роззява», бр. [разі́нуць], [разі́ня] (пов’язаних з укр. зіва́ти) і укр. родзи́нки «сушений виноград», бр. разы́нкі «тс.»;
бр. [разі́нькі] (у виразі р. прадава́ць);
Фонетичні та словотвірні варіанти
роззи́нки
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| разі́нуць | білоруська |
| разі́ня (пов’язаних з укр. зіва́ти) | білоруська |
| разы́нкі «тс.» | білоруська |
| разі́нькі (у виразі р. прадава́ць) | білоруська |
| рази́нуть «роззявити» | російська |
| рази́ня «роззява» | російська |
| прадава́ць | російська |
| родзи́нки «сушений виноград» | українська |
| зіва́ти | українська |
ха́ва «щелепа»
р. ха́вкать зіставлялося з ша́вкать (Ильинский ИОРЯС 20/4, 177–178);
дзвінкопалатальний варіант кореня *g̑ћeu- відбився в псл. zěvati, укр. зіва́ти, р. [зевки́] «щелепа»;
псл. [xav-] «роззявляти; паща», яке, можливо, зводиться до іє. *kheu- (очевидно, звуконаслідування);
р. ха́вкать «їсти», бр. ха́ваць «хватати ротом»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хавді́й
«ненажера, прожора»
ха́вка
ха́вкання
«позіхання, зітхання»
ха́вкат
«позіхати, зітхати»
ха́вкати
«жадібно їсти; дихати зябрами»
хавки́
«рот, горло; морда, рило (у тварин) Г, Нед; зябра Шейк; яма під кадиком Ме»
хавку́н
«тс.»
хавчу́ра
«рот, морда»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ха́ваць «хватати ротом» | білоруська |
| *kheu- (очевидно, звуконаслідування) | індоєвропейська |
| zěvati | праслов’янська |
| xav- «роззявляти; паща» | праслов’янська |
| ха́вкать | російська |
| ша́вкать | російська |
| зевки́ «щелепа» | російська |
| ха́вкать «їсти» | російська |
| зіва́ти | українська |
| *g̑ћeu- | ? |
ха́о́с «у давньогрецькій міфології -- безмежний світовий простір, що являє собою суміш усіх стихій; перен. цілковите безладдя»
запозичення з грецької мови;
гр. χάος (‹ *χαƒος) «первісний безформний стан світу, безкінечний простір» пов’язане з χαίνω «розкриваюсь, розверзаюсь», з яким споріднені германо-балтійські назви піднебіння: двн. guomo (‹ іє. *g̑hō[u]-), лит. gomurỹs, лтс. gámurs, а також укр. зіва́ти, зія́ти, роззя́ва, ха́ва;
р. ха́о́с, бр. хао́с, п. ч. слц. вл. chaos, болг. ха́ос (міф.), м. ха́ос, хао́с «безладдя», схв. ха̏ос, ка̏ос, слн. káos;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хао́с | білоруська |
| ха́ос (міф.) | болгарська |
| chaos | верхньолужицька |
| χάος «первісний безформний стан світу, безкінечний простір» (‹ *χαƒος) | грецька |
| guomo (‹ іє. *g̑hō[u]-) | давньоверхньонімецька |
| gámurs | латиська |
| gomurỹs | литовська |
| ха́ос | македонська |
| chaos | польська |
| ха́о́с | російська |
| ос | сербохорватська |
| chaos | словацька |
| káos | словенська |
| зіва́ти | українська |
| хао́с «безладдя» | українська |
| ос | українська |
| chaos | чеська |
| χαίνω «розкриваюсь, розверзаюсь» | ? |
| зія́ти | ? |
| роззя́ва | ? |
| ха́ва | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України