ЗЯЯТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
відзя́пити «відчинити, розкрити навстіж» (про двері)
префіксальне утворення, очевидно, пов’язане з дієсловами зя́яти, зіпа́ти «сильно кричати, горланити; позіхати»;
щодо чергування голосних відзя́пити: зіпа́ти пор. відтя́пати: тіпа́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оддзя́пити
одзяпити
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зя́яти | ? |
| зіпа́ти «сильно кричати, горланити; позіхати» | ? |
| відзя́пити | ? |
| зіпа́ти | ? |
| відтя́пати: тіпа́ти | ? |
зойк
пов’язується з зя́яти, зіва́ти (Фасмер II 103; Преобр. І 252; Mikl. EW 203; Persson Вeitr. 119);
українські дієслівні форми можуть бути витлумачені і як префіксальні утворення від о́йкати, о́йкнути «кричати ой», аналогічні до скри́кнути, звересну́ти, звереща́ти;
р. [зой] «галас, крик; відлуння; сварка, бійка», [зо́ить] «голосно кричати, бушувати», п. [zojk];
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзойк
зо́йкати
зо́йкнути
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zojk | польська |
| зой «галас, крик; відлуння; сварка, бійка» | російська |
| зо́ить «голосно кричати, бушувати» | російська |
| зя́яти | ? |
| зіва́ти | ? |
зя́ти
реконструйована проміжна форма *zjajǫ (Zubatý AfSIPh 13, 623; 15, 500–501; Meillet MSL 9, 137–139) сумнівна;
споріднене з лит. žióti «розкривати, роззявляти», žiojėˊti «тс.», žióvauti «зівати», лтс. žāvâties «зівати», žāklis «розвилка», гр. χαίνω «зяю, зіваю», χάσκω «тс.», лат. hiāre «зяяти, зівати», дісл. gīna, дангл. ginōn, двн. ginēn, geinōn, свн. gënen, ginen, geinen, нвн. gähnen «тс.», дінд. vihāya- «повітряний простір»;
псл. zějǫ від *zěti (так само, як sějati від *sěti, др. даяти́ від дати), яке зводиться до іє. *g’hēi «зяяти, бути порожнім»;
р. зия́ть, др. зияти, п. ziać, ч. záti, слц. zivat’, болг. зе́я «зяю», [зя́ем], м. зјапа, схв. зùјати, зјȁти, слн. zijáti, стсл. зигати, зиѭ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́зявок
«зябра на шкірі»
зія́ння
зія́ти
зія́ючий
зяв
«зів, паща»
зя́ва
«горло; провалля, безодня; (зоол.) гігантський лупоріз, Tridacna gigas»
зя́ви
«зябра»
зя́яти
о́зяви
«бронхи»
(анат.)
ро́ззів
роззя́ва
роззя́вина
«розщелина; паща»
роззя́вити
роззя́вкуватий
роззявля́ка
роззявля́ти
роззя́тити
«широко розкрити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зе́я «зяю» | болгарська |
| χαίνω «зяю, зіваю» | грецька |
| χάσκω «тс.» | грецька |
| ginōn | давньоанглійська |
| ginēn | давньоверхньонімецька |
| geinōn | давньоверхньонімецька |
| vihāya- «повітряний простір» | давньоіндійська |
| gīna | давньоісландська |
| даяти́ | давньоруська |
| зияти | давньоруська |
| *g'hēi- «зяяти, бути порожнім» | індоєвропейська |
| hiāre «зяяти, зівати» | латинська |
| žāvâties «зівати» | латиська |
| žāklis «розвилка» | латиська |
| žióti «розкривати, роззявляти» | литовська |
| žiojėˊti «тс.» | литовська |
| žióvauti «зівати» | литовська |
| зјапа | македонська |
| gähnen «тс.» | нововерхньонімецька |
| ziać | польська |
| *zjajǫ | праслов’янська |
| zějǫ (так само, як sějati від *sěti, др. даяти́ від дати) | праслов’янська |
| *zěti | праслов’янська |
| sějati | праслов’янська |
| *sěti | праслов’янська |
| зия́ть | російська |
| зùјати | сербохорватська |
| зјȁти | сербохорватська |
| gënen | середньоверхньнімецька |
| ginen | середньоверхньнімецька |
| geinen | середньоверхньнімецька |
| zivat' | словацька |
| zijáti | словенська |
| зигати | старослов’янська |
| зиѭ | старослов’янська |
| záti | чеська |
| зя́ем | шведська |
обзе́л «закраїна дошки»
похідне утворення від основи зел-/зол- «зелень, зелений»;
назва мотивується, очевидно, зеленим кольором кори або розташованих під корою шарів у деяких порід дерев;
менш переконливе пов’язання (Мартынаў Белар. лінгв. 2, 73) із зя́яти (бр. ззяць);
р. [обзо́л] «закраїна дошки», [обзо́й, обзёл, обзёлок] «тс.», [обзе́лина] «обаполок», бр. абзо́л, [абзо́й] «край дошки з корою», [абза́] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
обзе́лок
«обаполок»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| абзо́л | білоруська |
| обзо́л «закраїна дошки» | російська |
| обзо́й | українська |
| обзёл | українська |
| обзёлок «тс.» | українська |
| обзе́лина «обаполок» | українська |
| абзо́й «край дошки з корою» | українська |
| абза́ «тс.» | українська |
| зел-/зол- «зелень, зелений» | ? |
| зя́яти (бр. ззяць) | ? |
обзяну́ти «обдати духом, дихнути (на щось); обварювати, обдавати кип’ятком»
очевидно, пов’язане із зя́яти (зя́ти);
первісно могло означати «дихнути, широко розкривши рота»;
інші значення могли розвинутися пізніше;
схв. [о̀бзинути] «охопити відкритим ротом; взяти в рот і викинути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
обзіну́ти
«заздрісно глянути; охопити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| о̀бзинути «охопити відкритим ротом; взяти в рот і викинути» | сербохорватська |
| зя́яти (зя́ти) | ? |
| означати «дихнути, широко розкривши рота» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України