ЗЯТЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
зять
первісно означало «приймак в роді або сім’ї на відміну від брата й сина – постійних членів родини»;
іє. *gʼent- «зять», пов’язане з *gʼen- «плодити, родити; знати»;
споріднене з лит. žéntas «зять», лтс. znuôts «зять, свояк», лат. gener «зять», гр. γνωτός «родич, брат», дінд. jñātíḥ «родич»;
псл. zętь;
р. др. зять, бр. зяць, п. zięć, ч. zeť, ст. zěť, слц. zať, полаб. zątĕk, болг. м. зет, схв. зȅт, слн. zèt, стсл. зѧть;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зя́тній
«зятів»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зяць | білоруська |
| зет | болгарська |
| γνωτός «родич, брат» | грецька |
| jñātíḥ «родич» | давньоіндійська |
| зять | давньоруська |
| *gʼen- «плодити, родити; знати» | індоєвропейська |
| gener «зять» | латинська |
| znuôts «зять, свояк» | латиська |
| žéntas «зять» | литовська |
| зет | македонська |
| zątĕk | полабська |
| zięć | польська |
| zętь | праслов’янська |
| зять | російська |
| зȅт | сербохорватська |
| zať | словацька |
| zèt | словенська |
| зѧть | старослов’янська |
| zeť | чеська |
| *gʼent- «зять» | ? |
| zěť | ? |
ген «носій спадковості»
новий термін, утворений у 1909 р. датським ученим Йогансеном (нім. Gen, англ. gene) від гр. γένος «рід», спорідненого з дінд. jánaḥ, лат. genus «тс.», псл. zętb, укр. зять;
р. бр. болг. м. ген, п. ч. вл. gen, слц. слн. gén, схв. ген;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ген | білоруська |
| ген | болгарська |
| gen | верхньолужицька |
| γένος «рід» | грецька |
| jánaḥ | давньоіндійська |
| genus «тс.» | латинська |
| ген | македонська |
| gen | польська |
| zętb | праслов’янська |
| ген | російська |
| ген | сербохорватська |
| gén | словацька |
| gén | словенська |
| зять | українська |
| gen | чеська |
дзе́стра «посаг»
Младенов (191) помилково пов’язує болг. зе́стра із стсл. зѧть, укр. зять;
рум. zéstre «посаг», молд. зе́стре «тс.; майно», мабуть, пов’язані з лат. dextrae «подарунок; урочиста обіцянка», що походить від dextra «права рука, десниця», спорідненого з псл. desnъ, укр. десни́й;
запозичення із східнороманських мов;
болг. зе́стра, м. [зестра] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзе́стри
«тс.; все майно, крім худоби і грошей»
дзе́стро
«тс.»
зе́стра
«посаг»
зе́стрє
зе́стри
зе́стро
зя́сжра
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зе́стра | болгарська |
| зе́стра | болгарська |
| dextrae «подарунок; урочиста обіцянка» | латинська |
| зестра «тс.» | македонська |
| зе́стре «тс.; майно» | молдавська |
| desnъ | праслов’янська |
| zéstre «посаг» | румунська |
| зѧть | старослов’янська |
| зять | українська |
| десни́й | українська |
| dextra «права рука, десниця» | ? |
на́ція
лат. nātiō «народження, походження, рід; народ, нація» пов’язане з nāscī (*gnāscī) «народжуватися», спорідненим з дінд. jātíḥ «народження, родина», jñātíḥ «родич», гр. γένεσις «походження, народження», гот. *knōþs «рід, покоління», укр. зять;
через польську мову запозичене з латинської;
р. болг. на́ция, бр. на́цыя, п. nacja, ч. nace, слц. nácia, вл. нл. nacija, м. нациjа, схв. нāциjа, слн. nácija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
націона́л
націоналіза́ція
націоналі́зм
націоналізува́ти
націоналі́ст
націона́льний
націона́льність
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на́цыя | білоруська |
| на́ция | болгарська |
| nacija | верхньолужицька |
| *knōþs «рід, покоління» | готська |
| γένεσις «походження, народження» | грецька |
| jātíḥ «народження, родина» | давньоіндійська |
| nātiō «народження, походження, рід; народ, нація» | латинська |
| нациjа | македонська |
| nacija | нижньолужицька |
| nacja | польська |
| на́ция | російська |
| нāциjа | сербохорватська |
| nácia | словацька |
| nácija | словенська |
| зять | українська |
| nace | чеська |
| jñātíḥ «родич» | ? |
Філого́ній (чоловіче ім’я)
запозичення з грецької мови;
гр. Φιλόγάνάς, букв. «той, хто любить своє потомство», утворене з основ гр. φιλέω «люблю» і γόνος «народження, потомство», спорідненого з псл. zętь, укр. зять;
р. Филого́ний, бр. Філаго́ній;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Філогонъ
«родителелюбець»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Філаго́ній | білоруська |
| Φιλόγoνoς | грецька |
| φιλέω «люблю» | грецька |
| γόνος «народження, потомство» | грецька |
| zętь | праслов’янська |
| Филого́ний | російська |
| зять | українська |
князь
псл. kъnędzь (‹*kъnęgъ);
запозичення з прагерманської мови;
пгерм. *kuningaz «король» (пор. гот. *kuniggs, двн. kuning «тс.») утворене від kuni «рід», спорідненого з дінд. jánati «народжує», гр. γένος «рід», лат. genus «тс.», псл. zętь, укр. зять;
спроба обґрунтувати здавна слов’янське походження псл.*kъnędzь (Ondruš Jaz. št. 13, 209–212) малопереконлива;
р. бр. князь, др. кънязь, п. książę «князь», ksiądz «католицький піп», ч. kníže «князь», kněz «піп», слц. knieža «князь», kňaz «піп», вл. knjez «пан; князь; дідич; ксьондз», полаб. knąz «дворянин, шлях-, тич», болг. м. кнез «князь», схв. кнез «тс.», слн. knêz, knéz «граф; князь», стсл. кънѧзь «князь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
княги́ня
княгі́вна
«князівна»
княгня́
«княжа»
княжа́
княже́вич
княжене́цтво
«гідність князя»
(заст.)
княжене́цький
«тс.»
княже́нко
кня́жество
княже́цький
«князів»
кня́жий
кня́жи́ти
кня́жич
кня́жна́
князе́нко
князі́вна
князі́вство
князьки́й
князьо́к
«здрібніле від князь; (іхт.) вожак,^порода дніпровських лящів»
кня́зьство
князюва́ти
кцязі́вщина
«система князювання»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| князь | білоруська |
| кнез «князь» | болгарська |
| knjez «пан; князь; дідич; ксьондз» | верхньолужицька |
| *kuniggs | готська |
| γένος «рід» | грецька |
| kunin | давньоверхньонімецька |
| jánati «народжує» | давньоіндійська |
| кънязь | давньоруська |
| genus «тс.» | латинська |
| кнез «князь» | македонська |
| knąz «дворянин, шлях-, тич» | полабська |
| książę «князь»«католицький піп» | польська |
| ksiądz «князь»«католицький піп» | польська |
| *kuningaz «король» (пор. гот. *kuniggs, двн. kuning «тс.») | прагерманська |
| kuni «рід» | прагерманська |
| kъnędzь (‹*kъnęgъ) | праслов’янська |
| *kъnęgъ | праслов’янська |
| zętь | праслов’янська |
| *kъnędzь | праслов’янська |
| князь | російська |
| кнȇз «тс.» | сербохорватська |
| knieža «князь»«піп» | словацька |
| kňaz «князь»«піп» | словацька |
| knȇz «граф; князь» | словенська |
| knéz «граф; князь» | словенська |
| кънѧзь «князь» | старослов’янська |
| зять | українська |
| kníže «князь»«піп» | чеська |
| kněz «князь»«піп» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України