ЗЯБРА — ЕТИМОЛОГІЯ

найімовірніше, похідне від основи *zęb/*zǫb-, що, мабуть, є фонетичним різновидом основи *žęb-/žǫb-, наявної в словах р. [жа́ба] «рот», укр. [жа́бра] «зябра», р. жа́бра «тс.»;

загальноприйнятої етимології не має;

р. [зе́бри] «зябра; нижні щелепи», [зе́бры, зёбры, зя́бры] «тс.»;

іє. *gʼabh-, *gʼembh-;

споріднене з лит. žebérklas «ості, багор», лтс. žebērklis «ості», можливо, також з дінд. jámbhatē «хапає»;

реконструювати вихідну форму важко;

праслов’янське;

р. [жабpи́] «зазубрина, насічка на острозі, на гачкові вудочки»;

пояснюється також (Плевачева Этимология 1966, 90– 96) як похідне від жа́ба (žaba) з огляду на подібність віночка жабрію та інших губоцвітих до жаб’ячої морди і на зумовлене цим застосування відповідних рослин для лікування різних хвороб, які мали назву жа́ба (žaba) чи похідні від неї;

пов’язується з зябля «зоране (на зиму) поле», зуб, стсл. зѧбѫ «проростаю» (первісно «роздираю»), лит. žembti «краяти», žémbėti «проростати», дінд. jambháyati «дробить»;

не зовсім ясне;

р. [жабре́й] «жабрій та ін.», жабри́ца «жабриця», [зя́брий] «жабрій», бр. [жабрык], зя́бер, ч. [žabr], слц. [ziabor, zäbor] «тс.»;