ЗРІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
зрі́ти «бачити»
іє. *g’her-, *g’herə-, *g’hre «світити, сяяти»;
споріднене з дінд. jvárati «має гарячку», гр. χαροπός «з блискучими очима», лат. augur «авгур, жрець-птаховорожій», алб. zjar «вогонь», прус. sari «запал», лтс. saruôt «кидати промені», лит. žėrėˊti «блищати, сяяти, світити, палати», žėrúoti «блищати, сяяти», žiūrėˊti «дивитися»;
псл. zьrěti;
р. зреть, др. зьрѣти, зрѣти, п. ст. -źrzeć, ч. zříti, ст. žřieti, слц. zrieť, вл. zrjeć, болг. зъ́рвам «бачу», зрак «промінь світла», зрение, схв. зрȅти, слн. zréti, zòr «блиск», стсл. зьрѣти, зазьрѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
беззазо́рний
«бездоганний»
взір
взіре́ць
взоре́ць
«взірець»
взо́рник
«тс.»
визира́ти
ви́зирцем
визиря́ти
ви́зір
«вид, вигляд; вікно»
визіря́чка
«дзеркало»
дозира́ти
дозі́р
дозі́рець
дозо́р
дозо́рець
дозо́рний
за́зир
«примітність»
зазира́ти
за́зір
«тс.»
за́зором
«зовсім, цілком, абсолютно»
запози́рливий
«підозрілий, недовірливий»
зір
зірка́тий
зірки́й
зо́ра
«віл з веселим виглядом»
зори́ти
«вглядатися»
зоро́к
«зіниця»
зо́рок
«світло»
зре́ниця
«зірниця»
зри́мо
зри́ще
«погляд Ж, видовище Ж, Я»
зрі́вка
«зіниця»
зрілко
зріни́ця
зрінка
зрінко
«тс.»
зрі́ння
зря
зряк
«зір»
зря́чий
зря́чка
«зіниця»
нави́зирці
надзира́тель
(у дореволюційній Росії -- службова особа, що наглядала за ким-, чим-небудь)
надзира́ти
надзира́ч
на́дзі́р
«нагляд»
надзі́рний
надзо́рець
«наглядач»
на́зир
«нагляд»
назира́ти
нази́рити
«побачити»
на́зирком
назирну́ти
«тс.»
на́зирцем
на́зирці
назори́ти
«наглядіти, помітити»
напо́зірний
«уявний»
недозі́р
«той, хто погано бачить»
недо́зір
«недогляд»
недозри́мий
«неоглядний, невидимий, непомітний»
незазо́рний
«бездоганний»
нео́бзир
«не оглядаючись»
необзо́рний
«неоглядний»
неозо́рий
неозо́рість
неозо́рний
непрозрі́нний
«непроглядний»
обзеря́ти
«ощупувати; (мед.) пальпувати»
о́бзир
«кругозір»
обзира́ти
обзира́тися
о́бзір
«тс.»
обзі́рник
«оглядач»
обзо́рець
«оглядач; вивідувач, шпигун»
(мн. обзі́рці)
обзо́ри
«огляд»
обзо́рини
«тс.»
обзоро́вий
озира́ти
озира́тися
о́ирк
перезира́тися
підзира́ти
підзи́рити
пі́дзирки
«таємне спостереження, шпигунство»
підзі́р
«тс.»
підзі́рний
«тс.»
підзо́р
«підозра»
підзори́ти
«помітити»
підзо́рний
«підозрілий»
підзоря́ти
підо́зра
підо́зрений
«підозрілий»
підозре́нний
«запідозрений, підозрілий»
підозріва́ти
підозрі́ливий
підозрі́лий
підозрі́лість
підозрі́ний
«підозрілий»
підозрі́ння
підо́зрюваний
підо́зрювати
по́зі́р
«погляд»
позі́рка
«увага, спостереження»
позі́рни́й
позо́р
«ганьба, безчестя»
позо́рий
позо́рище
«видовище; ганьба»
позорли́вий
«обманний»
позо́рний
«уявний; ганебний Ж; прекрасний, вартий споглядання Ж»
позо́рниця
«театр»
позорува́ти
«звертати увагу»
призе́рний
«короткозорий»
призира́тися
«придивлятися»
призирни́й
«викликаний чаклунством»
призі́р
«пристріт; вид, вигляд»
призірний
«тс.»
призо́р
«нагляд, догляд; [пристріт Ж]»
призо́рий
«короткозорий»
призо́ри́стий
«тс.»
приз́орити
«підстерегти, вистежити»
при́зра
«підозра»
при́зрий
«презирливий»
прі́зра
«підозра»
прозира́ло
«дзеркало»
прозира́ти
«проглядати; [прозрівати Ж]»
прозі́р
«просвіт; [отвір у дахові для диму; просвіт між складеними колодами; злий погляд, який викликає пристріт]»
про́зір
«денне світло; перспектива; вигляд; прозорість; огляд, перевірка; дзеркало, завбачення, інтуїція»
прозірли́вий
прозі́рливий
«проглядний; [дбайливий Ж], прозі́рний «чіткий, прозорий»
прозірни́к
«звіробій чотиригранний, Hypericum quadrangulum L.»
(бот.)
прозі́рність
«прозорість»
про́зірок
«потаємне віконце, очко»
прозі́рчастий
«прозорий»
прозо́р
«прозорість; [задній план, тло Ж]»
прозо́рий
прозо́ри́стий
прозорі́ти
прозорі́шати
прозорли́вець
прозорли́вий
прозо́рний
прозо́рча́стий
«тс.»
прозрачистий
«прозорий»
прозри́стий
«прозорий»
прозрі́ння
«повернення здатності бачити; [обличчя Ж; зір П»
прозрі́ти
ро́ззір
«погляд, спостереження»
спозира́ти
«споглядати»
спрозо́рити
«зурочити»
узі́р
«вид, зовнішній вигляд, зразок; узор»
узі́рʼя
узі́рчастий
узо́р
узо́ристий
узори́ти
«побачити»
узо́рний
узоро́ччя
узо́рчастий
узо́рчатий
узрі́ти
«побачити»
у́позирати
«мати вигляд»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zjar «вогонь» | албанська |
| зъ́рвам «бачу» | болгарська |
| зрак «промінь світла» | болгарська |
| зрение | болгарська |
| zrjeć | верхньолужицька |
| χαροπός «з блискучими очима» | грецька |
| jvárati «має гарячку» | давньоіндійська |
| зьрѣти | давньоруська |
| зрѣти | давньоруська |
| *g'her- | індоєвропейська |
| *g'herə- | індоєвропейська |
| *g'hre- «світити, сяяти» | індоєвропейська |
| augur «авгур, жрець-птаховорожій» | латинська |
| saruôt «кидати промені» | латиська |
| žėrėˊti «блищати, сяяти, світити, палати» | литовська |
| žėrúoti «блищати, сяяти» | литовська |
| žiūrėˊti «дивитися» | литовська |
| -źrzeć (ст.) | польська |
| zьrěti | праслов’янська |
| sari «запал» | прусська |
| зреть | російська |
| зрȅти | сербохорватська |
| zrieť | словацька |
| zréti «блиск» | словенська |
| zòr «блиск» | словенська |
| зьрѣти | старослов’янська |
| зазьрѣти | старослов’янська |
| zříti | чеська |
| žřieti (ст.) | чеська |
зрі́ти «достигати»
споріднене з дінд. járati, jīryati «старіє, стає трухлявим», járant- «старий», jaraḥ «старіючий», ав. zarəta «немічний від старості», azarəšant «нестаріючий», ос. zärona «старий», гр. γέρων «дід», γεργέριμος «дозрілі плоди», дісл. karl «чоловік; старий», дангл. сеоrl «вільна людина», вірм. cer «старий»;
псл. zьrěti, яке зводиться до того самого кореня іє. *g’er-/ gʼerə-gʼrē-, що й *zьr̥no «зерно»;
р. зреть, п. zrzeć, zdrzeć, [zreć], ч. zráti, слц. zrieť, вл. zrać, нл. zdŕaś, болг. зре́я, м. зрее, схв. зрȅти, слн. zréti, стсл. зьрѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
визріва́ти
дозріва́ти
дозрі́лий
зрі́лий
назріва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zarəta «немічний від старості» | авестійська |
| azarəšant «нестаріючий» | авестійська |
| зре́я | болгарська |
| zrać | верхньолужицька |
| cer «старий» | вірменська |
| γέρων «дід» | грецька |
| γεργέριμος «дозрілі плоди» | грецька |
| сеоrl «вільна людина» | давньоанглійська |
| járati | давньоіндійська |
| jīryati «старіє, стає трухлявим» | давньоіндійська |
| járant- «старий» | давньоіндійська |
| jaraḥ «старіючий» | давньоіндійська |
| karl «чоловік; старий» | давньоісландська |
| *g'er- | індоєвропейська |
| *z<SUP>ь</SUP>r̥no «зерно» | індоєвропейська |
| gʼerə- | індоєвропейська |
| зрее | македонська |
| zdŕaś | нижньолужицька |
| zärona «старий» | осетинська |
| zrzeć | польська |
| zdrzeć | польська |
| zreć | польська |
| zьrěti | праслов’янська |
| зреть | російська |
| зрȅти | сербохорватська |
| zrieť | словацька |
| zréti | словенська |
| зьрѣти | старослов’янська |
| zráti | чеська |
зе́рно́
псл. *zьr̥no;
споріднене з лит. žìrnis «горох», лтс. zir̃nis «тс.», прус. syrne «зерно», двн. korn, kerno, нвн. Korn «тс.», дірл. grán «зернина», гот. kaúrn «зерно», кімр. мн. grawn, одн. gronym, брет. greun «тс.», лат. grānum «зерно, ядро», дінд. jīrṇáḥ, jūrṇáḥ «трухлий, розтертий, старий»;
іє. *ĝеr-, ĝerē «дозрівати, морхнути, старіти», *ĝerəu- «те, що визріло, розвалюється, само падає»;
споріднене з псл. zьrěti, укр. зрі́ти;
р. зерно́, бр. зе́рне, др. зьрьно, зрьно, п. ziarno, ч. слц. zrno, вл. zorno, нл. zerno, [zenko], полаб. źornü, болг. зъ́рно, м. зрно, схв. зр̏но, зр̑ње, слн. zŕno, zŕnje, стсл. зрьно, зръно;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зе́рен
зернаї́стий
«зернистий»
зерна́к
«кістянковий плід»
зерна́тий
«тс.»
зерни́на
зерни́стий
зерни́ти(ся)
зерни́ця
«плодове дерево, що виросло з зерна»
зерни́чка
«тс.»
зерні́вка
(бот.)
зернівці
«злакові»
зернова́тий
«крупнозернистий»
зернови́к
зернові́
зе́рня́
зерня́нка
«дичка»
зе́рнята
«зерна; насіння соняшника»
зі́рко
«зерня»
зірни́ця
«дичка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зе́рне | білоруська |
| зъ́рно | болгарська |
| greun «тс.» | бретонська |
| zorno | верхньолужицька |
| kaúrn «зерно» | готська |
| korn | давньоверхньонімецька |
| kerno | давньоверхньонімецька |
| jīrṇáḥ | давньоіндійська |
| jūrṇáḥ «трухлий, розтертий, старий» | давньоіндійська |
| grán «зернина» | давньоірландська |
| зьрьно | давньоруська |
| зрьно | давньоруська |
| *ĝеr- | індоєвропейська |
| ĝerē «дозрівати, морхнути, старіти» | індоєвропейська |
| *ĝerəu- «те, що визріло, розвалюється, само падає» | індоєвропейська |
| grawn | кімрська |
| gronym | кімрська |
| grānum «зерно, ядро» | латинська |
| zir̃nis «тс.» | латиська |
| žìrnis «горох» | литовська |
| зрно | македонська |
| zerno | нижньолужицька |
| zenko | нижньолужицька |
| Korn «тс.» | нововерхньонімецька |
| źornü | полабська |
| ziarno | польська |
| *z<SUP>ь</SUP>r̥no | праслов’янська |
| zьrěti | праслов’янська |
| syrne «зерно» | прусська |
| зерно́ | російська |
| зр̏но | сербохорватська |
| зр̑ње | сербохорватська |
| zrno | словацька |
| zŕno | словенська |
| zŕnje | словенська |
| зрьно | старослов’янська |
| зръно | старослов’янська |
| зрі́ти | українська |
| zrno | чеська |
зоря́
споріднене з лит. žarijà «жаринка», žarìjos «жар», žarà «заграва, сяйво», žėreti «блищати», žėrúoti «тліти, світитися», прус. sari «жар»;
псл. zarja, zorja;
іє. *g’her-, *g’herə-, *g’hrē-) «сяяти», до якого зводяться також псл. zьrěti, укр. здрі́ти, зрі́ти;
р. заря́, зоря́, бр. зара́, зо́рка, др. зоря, п. zorza, ст. zarza, ч. záře, zoře, слц. zora, вл. zerja, нл. zorja «заграва», полаб. zöri, болг. зора́, заря́, м. зора, схв. зòра, слн. zòr, zóra, zórja, стсл. зорга, зарга;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дозі́рний
дозі́рній
за́рево
«заграва»
зари́стий
«променистий»
зарі́ти
за́рний
«сяючий»
(луч)
за́ря
ззо́рі
«удосвіта»
зі́рка
зірка́тий
зі́рко
зіркови́й
зі́рни́й
зірни́ця
зі́рно
зіро́чний
зірча́стий
зірча́тий
зор
«зоря»
зора́
зоре́вий
зорени́ця
«тс.»
зо́ре́шли́вий
зори́на
«зірка»
зори́стий
зори́ця
зо́рі
«сорт яблук»
зорі́ти
зорі́тися
зо́рний
зорни́к
«чоловік, що любить спати до зорі»
зорниця
«зоря»
зорюва́ти
зо́рявий
«зоряний»
зо́ряни́й
зоряни́стий
зоряни́ця
зо́ряно
зоря́стий
зоря́ти
«світити, сяяти»
зоря́тися
«розвиднятися; [блищати Ж]»
зо́ряшний
міжзо́ряний
надзо́ряний
озори́ти
озо́рювати
позоря́ти
сузі́рʼя
узорі́ти
узоря́ти
«світати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зара́ | білоруська |
| зо́рка | білоруська |
| зора́ | болгарська |
| заря́ | болгарська |
| zerja | верхньолужицька |
| зоря | давньоруська |
| *g'her- | індоєвропейська |
| *g'hrē- «сяяти» | індоєвропейська |
| *g'herə- | індоєвропейська |
| žarijà «жаринка» | литовська |
| žarìjos «жар» | литовська |
| žarà «заграва, сяйво» | литовська |
| žėreti «блищати» | литовська |
| žėrúoti «тліти, світитися» | литовська |
| зора | македонська |
| zorja «заграва» | нижньолужицька |
| zöri | полабська |
| zorza | польська |
| zarza (ст.) | польська |
| zorja | праслов’янська |
| zьrěti | праслов’янська |
| sari «жар» | прусська |
| заря́ | російська |
| зоря́ | російська |
| зòра | сербохорватська |
| zora | словацька |
| zòr | словенська |
| zóra | словенська |
| zórja | словенська |
| зорга | старослов’янська |
| зарга | старослов’янська |
| здрі́ти | українська |
| зрі́ти | українська |
| záře | чеська |
| zoře | чеська |
| zarja | ? |
рете́льний «акуратний, [точний Г; чесний, порядний, відвертий; справжній Нед]»
запозичення з польської мови;
п. rzetelny «сумлінний, чесний, акуратний» (давніше *źrzetelny) пов’язане з ст. zrzeć «дивитися, спостерігати; звертати увагу», спорідненим з укр. зрі́ти;
пор. ч. zřetelný «ясний, очевидний; чіткий», слц. zretel’ný «тс.», пов’язані з ч. zřítі (ст. zřіeti) «дивитися», слц. zrіеt’ «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rzetelny «сумлінний, чесний, акуратний» (давніше *źrzetelny) | польська |
| zrzeć «дивитися, спостерігати; звертати увагу» | польська |
| *źrzetelny | польська |
| zretel'ný «тс.» | словацька |
| zrіеt' «тс.» | словацька |
| зрі́ти | українська |
| zřetelný «ясний, очевидний; чіткий» | чеська |
| zřítі «дивитися» (ст. zřіeti) | чеська |
| zřіeti | чеська |
роздру́хати «розбудити, розтермосити»
результат видозміни форми розру́хати «розворушити», похідної від рух, з появою вставного д в позиції з-р, як у випадках здрі́ти ‹ зрі́ти, [здра́да] ‹ зра́да та ін;
др. роздрушити «порушити», п. [rozdruchać] «збудити, привести до пам’яті»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
продру́хати
«пробудити, розтермосити»
продру́хатися
«пробудитися, прочуматися»
ро́здрух
«неспокій, метушня; колотнеча»
роздру́хатися
«розбудитися»
рускуду́рхати
«розбудити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| роздрушити «порушити» | давньоруська |
| rozdruchać «збудити, привести до пам’яті» | польська |
| розру́хати «розворушити» | українська |
| рух | українська |
| здрі́ти | українська |
| зрі́ти | українська |
| здра́да | українська |
| зра́да | українська |
скоро́здрий «скороспілий»
складне утворення з основ прислівника ско́ро і дієслова зрі́ти ([здр-]) «достигати»;
п. [skorojrzy] «скороспілий», [skołojrzy] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сколо́здря
(сорт кукурудзи)
сколо́зрий
скоро́здра
«скороспілка»
скороздрі́лий
скоро́здря
«ранній овес»
скороздря́вий
скоро́зрий
скорозри́мий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| skorojrzy «скороспілий» | польська |
| skołojrzy «тс.» | польська |
| ско́ро «достигати» ([здр-]) | українська |
| зрі́ти | українська |
прези́рство
запозичення з церковнослов’янської мови;
цсл. прѣзирати «тс.», як і ч. přezírati «тс.», přezíravý «презирливий», přezíravost «презирство, зневага», слц. prezierat’ «зневажати, виявляти презирство», болг. прези́рам «зневажаю», м. презир «презирство, зневага», презира «зневажає», схв. пре́зир «презирство, зневага», прѐзирати «зневажати, ставитися з презирством», слн. prezír «презирство», prezírati «зневажати», утворено за допомогою префікса прѣ- «пере-», від дієслівної форми -зирати, пов’язаної із зьрѣти «дивитися, бачити», спорідненим з укр. зрі́ти «бачити»;
первісно означало «дивитися поверх когось, недобачати, не звертати уваги» (букв. «перезирати»);
р. презира́нье «зневажання», презре́ние «зневага», презира́ть «зневажати», др. презирати (прѣзирати) «зневажати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
презираю
«зневажаю»
(1627)
прези́рливий
презорство
«презирство»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прези́рам «зневажаю» | болгарська |
| презирати «зневажати» (прѣзирати) | давньоруська |
| презир «презирство, зневага» | македонська |
| презира «зневажає» | македонська |
| презира́нье «зневажання» | російська |
| презре́ние «зневага» | російська |
| презира́ть «зневажати» | російська |
| пре́зир «презирство, зневага» | сербохорватська |
| прѐзирати «зневажати, ставитися з презирством» | сербохорватська |
| prezierat' «зневажати, виявляти презирство» | словацька |
| prezír «презирство» | словенська |
| prezírati «зневажати» | словенська |
| зьрѣти «дивитися, бачити» | старослов’янська |
| зрі́ти «бачити» | українська |
| прѣзирати «тс.» | церковнослов’янська |
| přezírati «тс.» | чеська |
| přezíravý «презирливий» | чеська |
| přezíravost «презирство, зневага» | чеська |
| означало «дивитися поверх когось, недобачати, не звертати уваги» (букв. «перезирати») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України