ЗЕМЛЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

споріднене з лит. žẽmė «земля», žẽmas «низький», лтс. zeme «земля», zems «низький», прус. same, semme «земля», semmai «низький», лат. humus «земля», дперс. zām-, ав. za, род. в. zəmō, гр. χϑών «тс.», χαμαί «на землі», χαμηλός «низький», хет. tekan «земля», тох. А tkam, тох. В kem, дінд. kṣāḥ, місц. в. kṣā́mi «тс.», іє. *g̑hđem, *g̑hđom «земля»;

псл. *zemja;

суниці лісові, Fragaria vesca L. Mak]», [земля́ник] (орн.) «червоношийка, Lusciola rubecula» Ж, земляни́н «селянин; [земляк; землевласник Ж]», земля́цтво, [земни́к] «погріб, підвал» Ж, зе́мство, [зю́ма] (дит.) «долівка» ЛЧерк, Л, земе́льний, [землева́тий] «землистий» Ж, [землени́стий] Ж, земли́стий, земляни́й, [земля́стий] «землистий» Я, земни́й, зе́мський, зе́мно «низько», безземе́лля, безземе́льний, дозе́мний, зазе́млення, зазе́млювач, заземли́ти, зазе́млювати, назе́мний, [надзе́мка] «міська залізниця», надзе́мний, підземе́лля, [підземе́льниця] «метро», підзе́мка, підзе́мник, підзе́мний, [по́зе́м] «обрій, горизонт», позе́мка, позе́мок, [позе́мниця] «ватерпас» Ж, [поземе́лля] «місцевість, дільниця, територія», [по́землє] «тс.», поземе́льний Ж, позе́мий, позе́мний, поземе́льне, позазе́мний, понадзе́мний, попідзе́мний, призе́млення, призе́мленість, призе́мний, при́земок, призе́мистий, призе́мкуватий, приземли́ти;

вірьовка біля сохи Я;

[картопля;

(зоол.) часникова жаба;

р. земля́, бр. зямля́, др. земля, земя, п. ziemia, ч. země, слц. zem, вл. zemica, zemja, нл. zemja, полаб. ziḿa, болг. земя́, м. земја, земјиште, схв. зèмља, слн. zémlja, стсл. земга, землга;

запозичено через посередництво російської і польської мов з латинської;

лат. humus «перегній, земля, ґрунт» походить з homos, з яким повʼязане і homo «людина», і споріднене з гр. χαμαí «на землі», лит. žẽmė «земля», псл. zemja, укр. земля́;

р. бр. гу́мус, п. ч. слц. вл. humus, болг. м. схв. ху́мус, слн. húmus;

п. ziemiak «картоплина», ziemak, ziemniak «тс.», ziemniaki «картопля», як і слц. zemiak «картоплина», утворено від ziemia «земля», що відповідає укр. земля́ (див.);

запозичення з польської мови;

мотивація назви незрозуміла;

складне слово, утворене з основ земля́ і дух;

пов’язане з земля́;

назва зумовлена тим, що ці птахи мостять гнізда прямо на землі, в Карпатах – на кам’янистих скелях, звідки й інші місцеві назви: [каменю́х, підкаменю́х, камінча́к, скальча́к] та ін;

складне утворення з основ ту-, що виступає в той, тут, і зем-, наявної в земля́;

р. тузе́мец, др. тъземьць, тоземьць (також у значенні «іноземець»), р.-цсл. сєзємьць, п. tuziemiec, ч. tuzemec, цсл. тузємьць;

запозичене з грецької мови (можливо, через посередництво латинської; пор. лат. chamaeleon);

гр. χαμαιλέων «хамелеон», букв. «лев на землі» (можливо, семітсько-аккадська калька), утворене з іменників χαμαί «на землі» (дав. в. від χϑών «земля»), що відповідає лат. humus «земля», псл. *zemja, укр. земля́, і λέων «лев»;

р. бр. болг. хамелео́н, п. kameleon, chameleon, ч. слц. chameleîn, вл. chameleon, м. хамелео́н, камелеон, схв. хамелѐо̄н, камелѐо̄н, слн. kamåleоn;