ЗДОБУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
добу́ти
псл. dobyti «добути», утворене за допомогою префікса do- «до-» від byti «бути»;
первісне значення: «перебуваючи досягти, добутись до»;
р. добы́ть, бр. здабы́ць, др. добыти «здобути, розшукати», п. вл. dobyć, ч. dobyti, слц. dobyť, нл. dobyś, болг. доби́вам, м. добие «одержати, виграти», схв. дòбити «тс.», слн. dobíti «одержати, дістати», стсл. добыти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́добуток
добува́нка
«добування»
добува́ти
добува́тися
добувни́й
добудча́
«незаконнонароджена дитина»
добу́тий
добу́тися
добу́тни́й
добу́ток
добуття́
здобува́нець
«грабіжник»
здобувани́на
«здобуток»
здобува́ти
здобудча́
«незаконнонароджена дитина»
здобу́ти
здобу́ток
здобуття́
роздобу́ток
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| здабы́ць | білоруська |
| доби́вам | болгарська |
| dobyć | верхньолужицька |
| добыти «здобути, розшукати» | давньоруська |
| добие «одержати, виграти» | македонська |
| dobyś | нижньолужицька |
| dobyć | польська |
| dobyti «добути» | праслов’янська |
| добы́ть | російська |
| дòбити «тс.» | сербохорватська |
| dobyť | словацька |
| dobíti «одержати, дістати» | словенська |
| добыти | старослов’янська |
| dobyti | чеська |
| do- «до-» | ? |
| byti «бути» | ? |
| значення: «перебуваючи досягти, добутись до» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України