ЗГОДОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
аре́на
пізнє запозичення з латинської мови, можливо, через польську чи російську;
лат. arēna (barēna) «пісок, піщане місце», згодом «площа, посипана піском, місце бою» етимологічнj не з’ясоване;
р. бол г. м. схв. аре́на, бр. арэ́на, п. вл. arena, ч. слц. слн. aréna;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| арэ́на | білоруська |
| arena | верхньолужицька |
| arēna «пісок, піщане місце» (barēna) | латинська |
| arena | польська |
| aréna | словацька |
| aréna | словенська |
| aréna | чеська |
| згодом «площа, посипана піском, місце бою» | ? |
| аре́на | ? |
Арка́дій
запозичення з грецької мови;
гр. Ἀρκάς, Ἀρκάδος «житель Аркадії» походить від топоніма Ἀρκαδία «Αρкадія», який пов’язується з ἄρκτος, ἄρκος «ведмідь, ведмедиця», згодом «північний» внаслідок перенесення значення від назви північного сузір’я («Північна Ведмедиця»);
споріднене з дінд. ṛkṣa-, ав. arša, вірм. arǰ, лат. ursus «тс.»;
Беринда (180) виводить ім’я Аркадій, очевидно, від гр. ἀρκέω «протистою, вистачаю»;
р. Арка́дий, бр. Арка́дзь, Арка́дзій, п. Arkadiusz, болг. Арка́ди(й), схв. Àrkādije;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Аркаді
«довлѣючі(и)»
(и)(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| arša | авестійська |
| Арка́дзь | білоруська |
| Арка́ди (й) | болгарська |
| arǰ | вірменська |
| Ἀρκάς | грецька |
| ἀρκέω «протистою, вистачаю» | грецька |
| ṛkṣa- | давньоіндійська |
| ursus «тс.» | латинська |
| Arkadiusz | польська |
| Арка́дий | російська |
| Àrkādije | сербохорватська |
| Арка́дзій | українська |
| Ἀρκάδος «житель Аркадії» | ? |
| Ἀρκαδία «Αρкадія» | ? |
| ἄρκος «ведмідь, ведмедиця» | ? |
| згодом «північний» | ? |
| Аркадій | ? |
бала́да «вид віршованого твору»
запозичення з французької мови;
фр. ballade походить від пров. balada «танець», згодом «поема під час танцю», пов’язаного з balar «танцювати», яке зводиться до лат. ballāre «тс.»;
р. балла́да, бр. болг. м. схв. бала́да, п. ballada, ч. слц. вл. balada, слн. baláda «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бала́да | білоруська |
| бала́да | болгарська |
| balada | верхньолужицька |
| ballāre «тс.» | латинська |
| бала́да | македонська |
| ballada | польська |
| balada «танець» | провансальська |
| балла́да | російська |
| бала́да | сербохорватська |
| balada | словацька |
| baláda «тс.» | словенська |
| ballade | французька |
| balada | чеська |
| згодом «поема під час танцю» | ? |
| balar «танцювати» | ? |
год «рік»
звукова форма год замість закономірнішого гід, можливо, зумовлена впливом російської мови;
безпідставні спроби довести германське походження (Hirt РВrВ 23, 33), звʼязок з іє. *ghed- «досягати» (Vaillant RÉS 22, 26 – 27) або спорідненість з нім. Tag «день» (пгерм. *dagha-) при перестановці приголосних у псл. godъ (Machek ESJČ 173; Семереньи ВЯ 1967/4, 17);
менш імовірне первісне значення «очікуваний день, очікуване свято» при повʼязанні з псл. *žьdati (укр. жда́ти) (Mikl. EW 61; Baudouin de Courtenay PF 3, 471; Потебня РФВ 2, 9);
дінд. gadhya- «те, що має бути триманим», яке сюди, очевидно, належить (інакше Фасмер І 426), вказує на попереднє значення кореня «тримати, міцно тримати, обʼєднувати», звідки «властивий, пристосований, відповідний, згідний»;
споріднене з снн. gaden «бути відповідним, пасувати», двн. gi-gat «відповідний, стосовний», дангл. ge-gada «товариш, дружина (чоловік)», свн. ge-gate «тс.», нім. Gatte «чоловік (дружина)», нім. gätlich «стосовний», гот. gadilings «свояк, родич», двн. gatuling «тс.», дфриз. gada «обʼєднувати», англ. together «разом, спільно», лтс. gadîgs «здатний; шановний; твердий», gadît «потрапляти, придбавати, зʼявлятися», gadîtiês «знаходитися, зʼявлятися», алб. ngeh [(ngae)]» «випадок, вільний час»;
псл. godъ;
з іншим ступенем чергування – лит. guõdas «честь, слава; частування», лтс. gùods «честь, слава», гот. gōþs «добрий», дангл. gōd, двн. guot, нім. gut «тс.», іє. *ghedh-/ghodh-, первісне значення «відповідний, стосовний; добрий», звідки «відповідний час; (велике річне) свято; рік»;
р. бр. год «рік», др. годъ «час; термін», п. gody «бенкет, учта; (заст.) новорічні свята», ч. hod «храмове свято; бенкет», слц. hod «урочистий бенкет; свято», вл. hody «різдво», нл. gody «тс.», болг. годи́на «рік», м. година «тс.», схв. гȏд «свято», слн. gód «пора; стиглість; свято, річниця», стсл. годъ «час»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безгі́ддя
«лихоліття»
безго́да
«негода»
вгі́ддя
«умова»
вгі́дний
«відповідний»
вго́ден
«придатний»
вдогі́дний
«задовільний»
вигіддя
«вигода, привілля»
вигі́дливий
«зручний»
вигі́дний
«зручний»
ви́гідний
«корисний, прибутковий»
ви́гідь
«вигода»
ви́года
«користь; [шинок на рибальських промислах] Я»
виго́ди
ви́годинитися
ви́годити
«догодити»
гід
«тс.»
гі́дний
«вартий чогось»
гідні
«різдво»
года
«передшлюбна угода»
го́ден
«здатний»
годи́льник
«стінний годинник»
годи́н
«кишеньковий годинник»
(к)и]
годи́на
година́р
го́ди́нка
«годинник»
годи́нний
«погідний»
(про погоду)
годи́нник
годинника́р
годинника́рство
годинува́тий
«тс.»
годи́няно
«ясно»
(про погоду)
годиня́р
«годинникар»
годи́ти
го́ді
годли́вість
«справедливість»
го́дний
годови́к
«одноліток»
годови́ни
«роковини»
годови́ще
«річний термін наймитів; рік Ж»
го́дяний
«ясний»
(про погоду)
годя́щий
ѓожий
гожи́ти
«вдаватися, щастити»
догі́дливий
догі́дний
догі́дник
догі́дництво
догі́дця
«прислужник»
дого́да
«догоджання»
дого́дливий
дого́дне
«зручно»
дого́дний
за́годі
«заздалегідь»
за́годя
«тс.»
згі́ддя
«майно»
згі́дливий
«придатний; миролюбний»«згодний; відповідний; придатний»
згі́дно
зго́да
зго́ді
зго́дливий
«миролюбний»
зго́дний
«який дає згоду; придатний»
згодно
«вигідно»
зго́дом
зго́жий
«придатний»
знегі́ддя
«лихо»
знего́да
«тс.»
Ізагода
«заловоляння»
невго́да
«нестатки, нужда»
невго́дний
невгожа́й
«нелюбий»
невѓожий
«такий, якого важко задовольнити, якому важко вгодити»
невдого́да
«незадоволення»
невдого́ддя
«тс.»
невзго́да
«обурення»
невзгоди́на
«лихо, нещастя; неспокійний час Ж»
невигі́дник
«незручний»
не́гід
«негода»
негі́да
«негідник»
негі́дник
негі́дництво
не́гідь
неѓода
негоди́вий
«злий»
не́годиця
«негода»
негодня́
«непотрібні речі, мотлох»
не́годь
«негода; непотрібні речі; бездоріжжя Л»
негодя́й
«нездатна людина»
него́дяний
негодя́щий
негоже
«недобре»
незгі́дник
не́згідь
«незгода»
незгодли́в
«нерішучий»
огідна́ти
«стати гідним; змʼякшити»
огі́дний
«тс.»
огі́дник
«розумний, гарний»
перего́д
«певний час»«за певний час»
(у виразі го́домперего́дом )
перего́да
«перерва»
перего́дом
перегод́я
погі́дє
«погода»
погі́дливий
«погожий»
погі́дний
пого́да
пого́ддя
«сприятливий час»
погоди́на
«погода»
погоди́нний
пого́ді
«пізніше»
пого́дка
«флюгер»
пого́дник
«тс.»
пого́док
«на один рік старший або молодший від брата (сестри)»
погодя́
«тс.»
пого́жий
приго́да
приго́ддя
«роздолля»
пригоди́тися
«трапитися»
приго́дник
«шукач пригод»
приго́дництво
розгода
«незгода»
розгоди́нитися
розго́дний
розпого́дитися
у́гіден
«догідний, зручний»
угі́дний
уго́да
«домовленість; догоджання»
уго́ден
уго́дливий
«тс.; добрий Ж; вартий уваги Ж»
уго́дний
«догідний, зручний»
уго́дник
угодо́вець
угожда́ти
уго́жий
узгі́днювати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ngeh «випадок, вільний час» [(ngae)] | албанська |
| together «разом, спільно» | англійська |
| год «рік» | білоруська |
| годи́на «рік» | болгарська |
| hody «різдво» | верхньолужицька |
| gadilings «свояк, родич» | готська |
| gōþs «добрий» | готська |
| ge-gada «товариш, дружина (чоловік)» | давньоанглійська |
| gōd | давньоанглійська |
| gi-gat «відповідний, стосовний» | давньоверхньонімецька |
| gatuling «тс.» | давньоверхньонімецька |
| guot | давньоверхньонімецька |
| gadhya- «те, що має бути триманим» | давньоіндійська |
| годъ «час; термін» | давньоруська |
| gada «обʼєднувати» | давньофризька |
| *ghed- «досягати» | індоєвропейська |
| *ghedh-/ghodh- | індоєвропейська |
| gadîgs «здатний; шановний; твердий» | латиська |
| gùods «честь, слава» | латиська |
| guõdas «честь, слава; частування» | литовська |
| година «тс.» | македонська |
| gody «тс.» | нижньолужицька |
| Tag «день» (пгерм. *dagha-) | німецька |
| Gatte «чоловік (дружина)» | німецька |
| gätlich «стосовний» | німецька |
| gut «тс.» | німецька |
| gody «бенкет, учта; (заст.) новорічні свята» | польська |
| godъ | праслов’янська |
| *žьdati (укр. жда́ти)(Mikl. EW 61; Baudouin de Courtenay PF 3, 471; Потебня РФВ 2, 9) | праслов’янська |
| godъ | праслов’янська |
| год «рік» | російська |
| гȏд «свято» | сербохорватська |
| ge-gate «тс.» | середньоверхньнімецька |
| gaden «бути відповідним, пасувати» | середньонижньонімецька |
| hod «урочистий бенкет; свято» | словацька |
| gód «пора; стиглість; свято, річниця» | словенська |
| годъ «час» | старослов’янська |
| hod «храмове свято; бенкет» | чеська |
| год | ? |
| гід | ? |
| значення «очікуваний день, очікуване свято» | ? |
| кореня «тримати, міцно тримати, обʼєднувати» | ? |
| звідки «властивий, пристосований, відповідний, згідний» | ? |
| gadît «потрапляти, придбавати, зʼявлятися» | ? |
| gadîtiês «знаходитися, зʼявлятися» | ? |
ест
нвн. Este «ест, естонець», Estland «Естонія» пов’язане з назвою балтійського племені Aestii, Aesti, відомої нам уперше в такій формі з твору римського письменника Таціта «Германія» (98 р. н. е.), яка відбиває, очевидно, германську назву цього племені і відповідає дісл. Eist(i)r, дангл. Estum і, можливо, пов’язана з дісл. еіðі «перешийок» або з гот. aistan «боятися, лякатися», згодом «страхіття»;
у давньоруських літописах естонці разом з іншими прибалтійськофінськими племенами називалися Чудь (пор. р. Чуд-ское озеро);
у самих естонців назва aestlane «естонець» (де -lane – суфікс на позначення місця, споріднений з фін. (eesti-)lainen «тс.»), – очевидно, з німецької мови, – поширилася лише з середини XIX ст., до того часу естонці себе називали maarahvas «корінне населення» (букв. «народ (цієї) землі»);
Есто́нія походить від слат. Estonia, утвореного від цього етноніма;
пояснення Aesti (і) як «східні» (очевидно, в зв’язку з п. герм. *austа- «схід») (Каск Яз. нар. СССР III 35) менш вірогідне фонетично;
очевидно, запозичення з німецької мови;
р. эст, эсто́нец, бр. эсто́нец, п. Estończyk, ч. Est, Estonec, слц. Estónec, вл. Est, болг. есто́нец, м. Естонец, схв. Есто́нац, слн. Estónec;
Фонетичні та словотвірні варіанти
есто́нець
Есто́нія
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| эсто́нец | білоруська |
| есто́нец | болгарська |
| Est | верхньолужицька |
| aistan «боятися, лякатися» | готська |
| Estum | давньоанглійська |
| Eist(i)r | давньоісландська |
| еіðі «перешийок» | давньоісландська |
| Естонец | македонська |
| Este «ест, естонець» | нововерхньонімецька |
| Estończyk | польська |
| эст | російська |
| Есто́нац | сербохорватська |
| Estonia | середньолатинська |
| Estónec | словацька |
| Estónec | словенська |
| эсто́нец | українська |
| Est | чеська |
| Estland «Естонія» | ? |
| Aesti | ? |
| Таціта «Германія» (98 р. н. е.) | ? |
| згодом «страхіття» | ? |
| Чудь (пор. р. Чуд-ское озеро) | ? |
| aestlane «естонець» (де -lane -- суфікс на позначення місця, споріднений з фін. (eesti-)lainen «тс.») | ? |
| maarahvas «корінне населення» (букв. «народ (цієї) | ? |
| Есто́нія | ? |
| як «східні» (очевидно, в зв’язку з п. герм. *austа- «схід») | ? |
зго́ді «згодом»
не зовсім ясне;
очевидно, пов’язане чергуванням голосних із жда́ти, хоча реконструкція žьd-‹*gĭd/*geid утруднює зіставлення god- : žьd-;
р. погоди́ть «почекати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зго́дом
згодя́
перего́дами
перегоди́ти
«перечекати»
перего́дом
перегодя́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| žьd- | праслов’янська |
| *gĭd | праслов’янська |
| *geid | праслов’янська |
| žьd- | праслов’янська |
| погоди́ть «почекати» | російська |
| жда́ти | ? |
| god- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України