ЗАПОВІДНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
запові́дник «територія або архітектурна споруда, яка перебуває під охороною держави»
запозичення з російської мови;
р. запове́дник «тс.» утворене від запове́дный (‹заповѣдьныи) «який перебуває під забороною, недоторканний», похідного від за́поведь «заборона, розпорядження»;
бр. запаве́днік;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запові́дний
«який зберігається у первісному стані; незайманий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| запаве́днік | білоруська |
| запове́дник «тс.» | російська |
| запове́дный «який перебуває під забороною, недоторканний» (‹заповѣдьныи) | російська |
| за́поведь «заборона, розпорядження» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України