ЗАНАПАЩАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
на́па́сть «біда, нещастя; причіпка, халепа; [штраф, пеня]»
псл. napastü ‹ *napadtĭ, похідне від дієслова napasti ‹ *napadtei «напасти»;
р. напа́сть, бр. напа́сць, др. напасть, п. napaść «напад; (ст.) біда, примус», ч. ст. nápаst «спокуса», болг. м. схв. на́паст «напасть», слн. napást «напад, небезпека; напасть», стсл. напасть «нещастя, небезпека, спокуса»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
занапасти́ти
«привести до загибелі; зробити нещасним»
занапаща́ти
ізнапасти́тися
«пропасти»
напа́сливий
«нав’язливий»
на́пасни́й
«задерикуватий, нав’язливий»
на́па́сник
«нападник, причепа»
на́пастний
«тс.»
напастува́ти
«нападати, зачіпати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| напа́сць | білоруська |
| на́паст «напасть» | болгарська |
| напасть | давньоруська |
| на́паст «напасть» | македонська |
| napaść «напад; (ст.) біда, примус» | польська |
| napastü | праслов’янська |
| напа́сть | російська |
| на́паст «напасть» | сербохорватська |
| napást «напад, небезпека; напасть» | словенська |
| напасть «нещастя, небезпека, спокуса» | старослов’янська |
| nápаst «спокуса» | чеська |
| *napadtei «напасти» | ? |
| nápаst «спокуса» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України