ЗАМАХ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
маха́ти «робити помахи чимось у повітрі; іти, їхати, бігти»
псл. maxati (rnaxajǫ, mašǫ) «махати»;
розглядається як поширення суфіксом -x- ( ‹-s-) кореня ma-, наявного в majati «маяти», maniti «манити» припускається, що x виникло з s за аналогією до випадків з x‹s після i, u;
зіставлялося з лит. mosúoti «махати», mostagúoti «розмахувати руками», mósterėti «махнути»;
р. маха́ть, бр. маха́ць, др. махати, п. вл. machać, ч. máchati, слц. máchat’, нл. machas, полаб. smáchne, болг. ма́хам, схв. мáхати, слн. máháti, цсл. махати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́мах
ви́махати
«вирости великим»
відмахну́тися
вмах
«вмить»
за́мах
замахни́й
«замашний»
замахови́й
«маховий»
зама́шистий
зама́шка
зама́шни́й
замашня́ка
«сильний чоловік»
змах
зма́ху
«відразу»
мах
(виг.)
мах
«помах»
ма́ха
«колода у валу вітряка»
маха́йлик
«чарка»
маха́льний
маха́льник
«той, хто подає сигнали маханням»
махну́ти
«зробити помах; побігти; [украсти МСБГ]»
махови́й
махови́к
«маятник»
ма́хо́м
«дуже швидко, вмить»
махорну́ти
«сильно махнути; помчатися»
махо́та
«коливання»
маши́ти
«махати»
навви́машки
наві́дмах
наві́дмаш
нао́дмаш
обма́х
«обхват»
обма́хало
«опахало від мух»
о́мах
«спалах, язик вогню»
перемахну́ти
«перестрибнути, перебігти»
підмахну́ти
«підписати»
по́мах
про́мах
промахну́тися
про́ма́шка
ро́змах
розма́шистий
розмашни́й
ума́х
«вмить»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| маха́ць | білоруська |
| ма́хам | болгарська |
| machać | верхньолужицька |
| махати | давньоруська |
| mosúoti «махати» | литовська |
| machas | нижньолужицька |
| smáchne | полабська |
| machać | польська |
| maxati «махати» (rnaxajǫ, mašǫ) | праслов’янська |
| маха́ть | російська |
| мáхати | сербохорватська |
| máchat' | словацька |
| máháti | словенська |
| махати | церковнослов’янська |
| máchati | чеська |
| -x- ( ‹-s-) | ? |
| majati «маяти» | ? |
| maniti «манити» | ? |
| u | ? |
| mostagúoti «розмахувати руками» | ? |
| mósterėti «махнути» | ? |
зам
викликаний російським зразком результат скорочення слова замісни́к, що є калькою р. замести́тель;
р. зам;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| замести́тель | російська |
| зам | російська |
| замісни́к | ? |
ревмати́зм
лат. rheumatismus походить від гр. ῥευματισμός «розтікання (по тілу)», пов’язаного з ῥευ̃μα «потік; розлив; ревматичне страждання», ῥέω (‹ῥεϜω) «течу; розливаюся», спорідненими з лит. sravė́ti «повільно текти, просочуватися», псл. *sruja «струмінь», укр. струя́;
запозичення з латинської мови;
р. ревмати́зм, бр. рэўматы́зм, п. reumatyzm, ч. revma(tismus), слц. reumа(tismus), вл. reumatizm, болг. ревмати́зъм, м. ревмати́зам, схв. реума, рѐума, реумата̄зам, слн. révma;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ревма́тик
ревмати́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рэўматы́зм | білоруська |
| ревмати́зъм | болгарська |
| reumatizm | верхньолужицька |
| ῥευματισμός «розтікання (по тілу)» | грецька |
| rheumatismus | латинська |
| sravė́ti «повільно текти, просочуватися» | литовська |
| ревмати́зам | македонська |
| reumatyzm | польська |
| *sruja «струмінь» | праслов’янська |
| ревмати́зм | російська |
| реума | сербохорватська |
| reumа(tismus) | словацька |
| révma | словенська |
| струя | українська |
| рѐума | українська |
| зам | українська |
| revma(tismus) | чеська |
| ῥευ̃μα «потік; розлив; ревматичне страждання» | ? |
м'яки́й
псл. mękъkъ (męgъkъ) «м’який», первісно зменш. від *mękъ (*męgъ) «тс.», пов’язаного чергуванням голосних з mǫka «борошно»;
споріднене з лит. mìnkštas «м’який», mìnkyti «м’яти, місити», лте. mìnksts «м’який», гр. μάσσω (пас. μαγήναι) «місити», двн. mengen «мішати»;
іє. *men(e)k- «давити; м’який»;
р. мя́гкий, бр. мя́ккі, др. мягкый, мягъкъ, мякъкъ, п. miękki, ч. měkký, слц. mäkký, вл. mjechki, нл. měki, полаб. mąťĕ, болр. м. мек, схв. мек, слн. mehák, mêhek, стсл. мѧкъкъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ві́дм'як
«відлига»
зам
«зробитися в’ялим, флегматичним»
зм'я́кшувальний
м
«м’якість»
([мнякота́)]
м'яге́нький
м'ягки́й
м'ягкили́нє
м'яго́ненький
м'ягча́ти
«м’якшати»
м'ягчи́ти
«м’якшити»«тс.»
м'ягша́ти
«тс.»
м'яке́нький
м'яки́на
«полова»
(мняки́на)]
м'яки́ни
«просяна полова»
(мняки́ни)] Ж
м'яки́ш
«оброблене поле; м’якуш»
(мняки́ш)] Ж
м'я́кість
м'я́кіть
«все м’яке; м’якоть»
(мнякіть)] Ж
м'я́кнути
м'я́кота
«м’якуш у м’ясі; литка ВеНЗн»
(мня́кота)]
м'я́коть
м'якува́тий
м'якуни́ «молюски»
м'я́ку́ш
«м’яка частина тіла; підшкірна частина плоду»
м'яку́шка
«м’яка частина хліба»
м'я́кшати
м'якши́льне
(мед.)
м'якши́льний
м'якши́ти
мекели́вини
«тс.»
мекели́ни
мняки́й
мняку́шка
«тс. (Me); литка ДзАтл II»
мнятки́й
«м’який»«тс.»
обм'я́клий
одм'як
«відлига»
о́дм'яч
«тс.»
по́м'як
«відлига»
пом'я́кшувальний
помня́к
помня́ч
«тс.»
розм'я́кшувальний
ум'якні́ти
«стати м’яким»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мя́ккі | білоруська |
| mjechki | верхньолужицька |
| μάσσω «місити» (пас. μαγήναι) | грецька |
| mengen «мішати» | давньоверхньонімецька |
| мягкый | давньоруська |
| *men(e)k- «давити; м’який» | індоєвропейська |
| mìnkštas «м’який» | литовська |
| мек | македонська |
| měki | нижньолужицька |
| mąťĕ | полабська |
| miękki | польська |
| mękъkъ «м’який» (męgъkъ) | праслов’янська |
| мя́гкий | російська |
| мек | сербохорватська |
| mäkký | словацька |
| mehák | словенська |
| mêhek | словенська |
| мѧкъкъ | старослов’янська |
| мягъкъ | українська |
| мякъкъ | українська |
| měkký | чеська |
| від *mękъ «тс.» (*męgъ) | ? |
| mǫka «борошно» | ? |
| mìnkyti «м’яти, місити» | ? |
| mìnksts «м’який» | ? |
| мек | ? |
ям «селище в Росії (за татарських часів, частково пізніше), мешканці якого мали перевозити пошту й пасажирів; поштова станція, де зупинялися візники-ямщики» (іст.)
запозичене з монгольської мови за посередництвом російської і татарської;
тат. (іст., ст.) ям «поштова станція; станція, де змінювали коней», монг. ст. yam «поштова станція; (поштовий) тракт, дорога, шлях» (суч. монг. зам «дорога, шлях»);
ямщи́к є безпосереднім запозиченням з російської мови (р. ямщи́к), де воно, очевидно, виникло на основі тат. ст. ямчы «ямщик (поштовий візник)», похідного від тат. (‹ монг. ст.) ям, за зразком слів типу зеленщи́к «продавець овочів» і под;
р. ям «ям», бр. ямшчы́к «ямщик», п. [jamszczyk, jemszczyk], ч. jamščik «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ямщи́к
«селянин у ямському селищі, зобов’язаний возити пасажирів і пошту своїми кіньми, за що звільнявся від подушного податку; взагалі візник, що возив поштовими кіньми до появи залізниць»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ямшчы́к «ямщик» | білоруська |
| yam «поштова станція; (поштовий) тракт, дорога, шлях» (суч. монг. зам «дорога, шлях»)(ст.) | монгольська |
| зам «дорога, шлях» | монгольська |
| ям (ст.) | монгольська |
| jamszczyk | польська |
| jemszczyk | польська |
| ямщи́к | російська |
| ям «ям» | російська |
| ям «поштова станція; станція, де змінювали коней» (іст., ст.) | татарська |
| ямчы «ямщик (поштовий візник)» (ст.) | татарська |
| ям | татарська |
| ямщи́к (р. ямщи́к) | українська |
| jamščik «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України