ЗАЛІКУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
лік «ліки»
псл. lěkъ «ліки, лікування», lěčiti «лікувати»;
очевидно, запозичення з германських мов;
гот. lēkeis «лікар», двн. lāhhi «тс.», гот. lēkinōn «лікувати», двн. lāchinōn «тс.», можливо, споріднені з гр. λέγω «збираю; рахую; говорю», лат. lego «збираю; читаю; виголошую» (пор. свн. lāchenen «замовляти хворобу», lāchenære «чарівник, знахар, який замовляє хворобу»);
германські слова виводяться також з кельтських мов (пор. дірл. līaig, род. в. lēga «лікар»);
заперечення германського походження слов’янських слів і розгляд їх як здавна успадкованих, споріднених з лат. loquor говорю», гр. ληκέω «кричу» (Младенов 282; Skok II 296; пор. також Мартынов Сл.-герм. взаимод. 210) і з наведеними словами германських мов (Schuster-Šewc 822 – 823) видається менш переконливим;
р. [лека́] «лікування, ліки», [ле́ко] «ліки», лечи́ть, бр. ле́кі «ліки; [лікування]», др. лѣковати, п. lek, leki, [lék, lik, lyki], ч. lék «ліки», ст. «чаклунський лікувальний засіб», слц. liek «ліки», вл. lěk, болг. м. лек, схв. лȕjек, лȇк «тс.», слн. lék «ліки; талісман», стсл. лѣчьба;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виліковний
залікува́ти
«загоїти, вилікувати; неправильно лікуючи, довести до смерті»
злікува́ти
«вилікувати»
злічи́ти
«тс.»
лі́ка
«тс.»
ліка́р
лікаре́нко
«син лікаря»
лікари́шка
(знев.)
лікарі́вна
«дочка лікаря»
лі́ка́рка
ліка́рник
«аптекар»
лікарни́цтво
«аптекарське заняття»
лікарниця
«аптека»
ліка́рня
«лікувальний заклад; [аптека Ж]»
лікарня́ний
лікарстве́нний
«цілющий»
ліка́рство
«медицина»
ліка́рство
«ліки»
ліка́рський
«який має лікувальні властивості»
лі́карський
лікарчу́к
«дружина лікаря»
(знев.)» лі́карша
лікарюва́ти
ліки́
«вилікування, одужання»
(Me)
лі́ки
лікува́льний
лікува́ти
лікува́тися
ліче́бне
«плата за лікування»
ліче́бний
«лікувальний»
ліче́бниця
«лікарня»
лі́че́ний
«лікований; той, хто лікується МСБГ»
ліче́ць
«лікар»
(заст.)
лічи́ти
«лікувати»
лічитися
невиліко́вний
перелікува́тися
«полікуватися більше, ніж слід; заподіяти собі шкоду зайвим лікуванням»
підлі́кар
«фельдшер»
підлікува́ти
полік
«вилікування, виправлення»
полі́ч
«лікування»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ле́кі «ліки; [лікування]» | білоруська |
| лек | болгарська |
| lěk | верхньолужицька |
| lēkeis «лікар» | готська |
| lēkinōn «лікувати» | готська |
| λέγω «збираю; рахую; говорю» | грецька |
| ληκέω «кричу» | грецька |
| lāhhi «тс.» | давньоверхньонімецька |
| lāchinōn «тс.» | давньоверхньонімецька |
| līaig | давньоірландська |
| lēga | давньоірландська |
| лѣковати | давньоруська |
| lego «збираю; читаю; виголошую» (пор. свн. lāchenen «замовляти хворобу», lāchenære «чарівник, знахар, який замовляє хворобу») | латинська |
| loquor | латинська |
| лек | македонська |
| lek | польська |
| leki | польська |
| lék | польська |
| lik | польська |
| lyki | польська |
| lěkъ «ліки, лікування» | праслов’янська |
| lěčiti «лікувати» | праслов’янська |
| лека́ «лікування, ліки» | російська |
| ле́ко «ліки» | російська |
| лечи́ть | російська |
| лȕjек | сербохорватська |
| лȇк «тс.» | сербохорватська |
| lāchenen | середньоверхньнімецька |
| lāchenen | середньоверхньнімецька |
| lāchenære | середньоверхньнімецька |
| liek «ліки» | словацька |
| lék «ліки; талісман» | словенська |
| лѣчьба | старослов’янська |
| lék «ліки» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України