ЖУЙКА — ЕТИМОЛОГІЯ

жува́ти

псл. *žьvati;
споріднене з лит. žiaunos «зябра; [щелепи]», лтс. žaũnas «тс.», žaunât «потроху їсти», дісл. tyggia, tyggva, дангл. cēowan (англ. chew), двн. kiuwan «жувати», нвн. kauen «тс.», тох. А В śwā- «їсти», перс. ǰāvīdӓn «жувати», вірм. kiv «деревна (первісно жувальна) смола»;
іє. *gieu- «жувати»;
р. жева́ть, бр. жава́ць, др. жьвати, п. żuć, żwać, ч. ст. žváti, сліі. žuvať, žuť, вл. žwać, žuć, нл. žuś, полаб. zåvat, болг. прежи́вям «пережовувати» (про жуйних тварин), схв. жва́тати, слн. žvéčiti «жувати», žvále «вудила», стсл. жьвати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

жо́ваник
жо́ванка
жова́ти
жува́льний
жува́льце
жува́чка
жу́йка
жу́йний
жу́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
жава́ць білоруська
прежи́вям «пережовувати» (про жуйних тварин) болгарська
žwać верхньолужицька
žuć верхньолужицька
kiv «деревна (первісно жувальна) смола» вірменська
cēowan (англ. chew) давньоанглійська
kiuwan «жувати» давньоверхньонімецька
tyggia давньоісландська
tyggva давньоісландська
жьвати давньоруська
*gi̯eu̯- «жувати» індоєвропейська
žaũnas «тс.» латиська
žaunât «потроху їсти» латиська
žiaunos «зябра; [щелепи]» литовська
žuś нижньолужицька
kauen «тс.» нововерхньонімецька
ǰāvīdӓn «жувати» перська
zåvat полабська
żuć польська
żwać польська
*žьvati праслов’янська
жева́ть російська
жва́тати сербохорватська
žvéčiti «жувати»«вудила» словенська
žvále «жувати»«вудила» словенська
śwā- «їсти» тохарська А
śwā- тохарська В
žváti чеська
žuvať ?
žuť ?
жьвати ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України