ЖОВНІР — ЕТИМОЛОГІЯ
жо́вні́р (іст., діал.)
запозичення з польської мови;
п. żołnierz ‹ żołdnierz, як i ч. žoldnéř, слц. žoldnier, походить від свн. soldenære «найманець, найманий солдат», яке зводиться до фр. ст. solde «плата» (від назви монети, що походить від лат. (nummus) solidus «тверда (монета)»;
р. заст. жолне́р, бр. жаўне́р;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жовкѣръ
(XVIII ст.)
жовні́рство
жовнірува́ти
жовні́рщина
жовня́р
жовняри́н
жовняри́на
жолнере
(м н., 1389)
жолниревъ
(1439)
жо́мнір
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жаўне́р | білоруська |
| (nummus) solidus «тверда (монета)» | латинська |
| żołnierz | польська |
| żołdnierz | польська |
| жолне́р | російська |
| soldenære «найманець, найманий солдат» | середньоверхньнімецька |
| žoldnier | словацька |
| solde «плата» (від назви монети, що походить від лат. (nummus) | французька |
| žoldnéř | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України