ЖЕРЦЕМ — ЕТИМОЛОГІЯ
же́рти
псл. *žerti, *žьrati;
споріднене з лит. gérti «пити; вбирати; пиячити», лтс. dzert «пити; пиячити», двн. querdar «принада, приманка», лат. voro «пожираю, проковтую», гр. βορά «їжа, корм», βορος «ненажерливий», βιβρώσκω «їм, поїдаю, пожираю», дінд. giráti, gṛṇati «ковтає, поглинає, пожирає», garáḥ «напій, питво», ав. gar- «проковтувати», вірм. ker «корм»;
іє. *guer- «ковтати, глитати»;
р. жрать, бр. жэ́рці, др. жьрание, п. żreć, ч. žráti, ст.žřieti, слц. žrať, вл. žrać, žrjeć «пити (про тварин); пиячити», нл. zraś, žrěś «тс.», схв. ждèрати, слн. žréti, стсл. жрѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жарли́вий
же՝ peті́й
«обжера»
жере́ти
жере́ті́я́
«тс.; змія, що лазить по деревах»
жеру́н
жеру́чий
жеру́щий
жерце́м
жирли́вість
жирови́тий
жратиҖ
жру́чий
заже́рливий
не́жар
«торішня трава на корені; неїстівна трава»
не́жер
не́жир
«тс.»
ненаже́ра
ненаже́рливий
нена́же́рний
нена́жир
нена́жирний
обжа́рець
обже́ра
обже́рливий
обже́рний
обже́рство
обжи́ра
обжи́рли́вий
обжи́рний
обжи́рство
па́жера
пажерак
пажерач
пажери́стий
па́жерливий
паже́рний
пожира́ти
пожира́ч
пожи́рний
пожорли́вець
прожа́ра
«ненажера»
проже́ра
проже́рливий
про́жир
про́жра
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gar- «проковтувати» | авестійська |
| жэ́рці | білоруська |
| žrać «пити (про тварин); пиячити» | верхньолужицька |
| žrjeć «пити (про тварин); пиячити» | верхньолужицька |
| ker «корм» | вірменська |
| βορά «їжа, корм» | грецька |
| βορός «ненажерливий» | грецька |
| βιβρώσκω «їм, поїдаю, пожираю» | грецька |
| querdar «принада, приманка» | давньоверхньонімецька |
| giráti | давньоіндійська |
| gṛṇā́ti «ковтає, поглинає, пожирає» | давньоіндійська |
| garáḥ «напій, питво» | давньоіндійська |
| жьрание | давньоруська |
| *g<SUP>u̯</SUP>er «ковтати, глитати» | індоєвропейська |
| voro «пожираю, проковтую» | латинська |
| dzer̃t «пити; пиячити» | латиська |
| gérti «пити; вбирати; пиячити» | литовська |
| žraś «тс.» | нижньолужицька |
| žrěś «тс.» | нижньолужицька |
| żreć | польська |
| *žerti | праслов’янська |
| *žьrati | праслов’янська |
| жрать | російська |
| ждèрати | сербохорватська |
| žrať | словацька |
| žréti | словенська |
| жрѣти | старослов’янська |
| žráti | чеська |
| žřieti | чеська |
жрець
псл. *žьrьcь, утворене від того самого кореня, що й *žьrtva «жертва»;
р. болг. м. жрец, бр. жрэц, др. жьрьць, ч. слц. žrec (з рос.), схв. жрец, слн. žréc, стел, жьрьць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жерць
жре́цтво
жри́ця
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жрэц | білоруська |
| жрец | болгарська |
| жьрьць | давньоруська |
| жрец | македонська |
| *žьrьcь | праслов’янська |
| *ž<SUP>ь</SUP>r̥tva «жертва» | праслов’янська |
| жрец | російська |
| жȇрец | сербохорватська |
| žrec (з рос.) | словацька |
| žréc | словенська |
| жьрьць | старослов’янська |
| žrec (з рос.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України