ЖЕВРІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
же́вріти
не зовсім ясне, можливо, запозичене з якоїсь іншої слов’янської мови і фонетично видозмінене;
пор. слц. žeravie «щось «розпечене», болг. [жера́ва] «жар», схв. жèрава «жарина», жèравица «тс.», стсл. жеравиѥ (зб.), споріднені із словом жар;
спроба зведення до колишнього *geuer- (Ільїнський ЗІФВ 22–23) непереконлива;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жа́врати
жавряти
же́врати
же́врети
же́вриво
жеврі́й
«синє полум’я над тліючим вугіллям»
же́врітися
зє́рват
розже́врений
розже́врити
розже́врілий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жера́ва «жар» | болгарська |
| *geu̯er- | праслов’янська |
| жèрава «жарина» | сербохорватська |
| жèравица «тс.» | сербохорватська |
| žeravie «щось «розпечене» | словацька |
| жеравиѥ (зб.) | старослов’янська |
| жар | українська |
| žeravie «щось «розпечене» | ? |
зе́вриво «заграва»
очевидно, результат контамінації форм же́вріти і за́гра́ва (за́рево) (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| же́вріти (за́рево) | ? |
| за́гра́ва (за́рево) | ? |
че́вріти «хиріти, марніти»
очевидно, фонетико-семантична видозміна слова же́вріти «догоряти, тліти», можливо, через стадію [*дже́вріти] (пор. [джаворонок] «жайворонок», [жміль] – джміль – [чміль] «джміль» тощо) з оглушенням початкового приголосного;
р. [ча́врить, ча́вреть] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ча́врить | російська |
| ча́вреть «тс.» | українська |
| же́вріти «догоряти, тліти» | ? |
| *дже́вріти (пор. [джаворонок] «жайворонок», [жміль] -- джміль -- [чміль] «джміль» тощо) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України