ЖАЛЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
жаль
псл. žalь ‹*gēlь;
споріднене з лит. gėla «біль; жаль», gélti «боліти», gìlti «жалити», лтс. žẽl «жаль», прус. gallan (зн. в.) «смерть», нвн. quälen «мучити», двн. quâla «мука», дангл. cwelan «умирати», вірм. keł «нарив, виразка»;
р. бр. жаль, др. жаль, жяль, п. żal, ч. žal, žel, слц. žial’, вл. žel, нл. žal, болг. м. жал, схв. жȁо, слн. žál, стсл. жаль «гробниця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безжа́льний
жавки́й
жа́литися
«жалітися»
жа́ліб
ж́алібливий
жа́лібни́й
жалібни́к
жалісли́вець
жа́лісли́вий
жа́лісни́й
жалісні́ти
жа́лість
жалі́ти
жалі́тися
жалки́й
жа́лко
«шкода»
жалкува́ти
жалкува́тися
жа́лля́
«жаль»
жалнощі
жа́ло́ба
жалобливийЯ
жа́ло́бний
жа́лобник
жалова́сний
«слізливий»
жа́лосливий
жа́лосний
жа́лосник
жа́лости́вий
жа́лощі
жа́лувати
жа́луватися
жа́лько
жа́льни́й
«сумний»
жа́льно
«тс.»
жа́льнощі
жальчли́вий\
жалючий
пожа́ль
«співчуття»
розжа́лити
розжа́лобити
розжалувати
«позбавити звання, понизити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жаль | білоруська |
| жал | болгарська |
| žel | верхньолужицька |
| keł «нарив, виразка» | вірменська |
| cwelan «умирати» | давньоанглійська |
| quâla «мука» | давньоверхньонімецька |
| жаль | давньоруська |
| жяль | давньоруська |
| žẽl «жаль» | латиська |
| gėla «біль; жаль» | литовська |
| gélti «боліти» | литовська |
| gìlti «жалити» | литовська |
| жал | македонська |
| žal | нижньолужицька |
| quälen «мучити» | нововерхньонімецька |
| żal | польська |
| žalь | праслов’янська |
| *gēlь | праслов’янська |
| gallan «смерть» (зн. в.) | прусська |
| жаль | російська |
| жȁо | сербохорватська |
| žial' | словацька |
| žál | словенська |
| жаль «гробниця» | старослов’янська |
| žal | чеська |
| žel | чеська |
гала́світа «світ за очі»
результат злиття прислівникової форми [гала́], очевидно, утвореної за зразком псл. *kroma, *proča,*prama,*pręma,*protiva, *paka, *osoba, *mala, *mъnoga i под. від псл. *galъ «кінець», спорідненого з лит. gãlas, лтс. gals «тс.», прус. gallan «смерть», а також лит. gélt «колоти», лтс. dzelt «тс.», псл. žalь, укр. жаль, з формою род. в. іменника світ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гала́йсвіта
«тс.»
галасві́та
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gals «тс.» | латиська |
| dzelt «тс.» | латиська |
| gãlas | литовська |
| gélt «колоти» | литовська |
| *kroma | праслов’янська |
| *galъ «кінець» | праслов’янська |
| žalь | праслов’янська |
| gallan «смерть» | прусська |
| жаль | українська |
| гала́ | ? |
| *proča | ? |
| *prama | ? |
| *pręma | ? |
| *protiva | ? |
| *paka | ? |
| *osoba | ? |
| *mala | ? |
| *mъnoga | ? |
| від | ? |
| іменника | ? |
| іменника | ? |
дженга́лити «кусати» (про комарів)
власне українське експресивне утворення на основі слів [джи́гати] «кусати» (про комах), жа́лити та, можливо, [дже́нчик] «ґедзь» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| джи́гати «кусати» (про комах) | ? |
| жа́лити | ? |
| дже́нчик «ґедзь» | ? |
жали́ва «кропива, Urtica urens L., Urtica dioica L.» (бот.)
назва рослини зумовлена її жалючістю;
похідне утворення від жали́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жалку́шка
«Urtica urens»
жаля́чка
«тс.»
піджали́вник
«байстрюк»
пожаливник
«кропив’янка, Sylvia»
(орн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жали́ти | українська |
жа́ло́
існує також думка (Zubatý St. a čl. І 2, 129; Būga RR 495; Trautmann 86) про етимологічну спорідненість жа́ло з жа́ти, жну;
псл. *žędlo‹*geldlo (внаслідок розподібнення);
споріднене з лит. gélti «жалити», geluonìs «жало», лтс. dzel «жалити», прус. gallan «смерть», двн. quelan «страждання; страждати», нвн. Qual «мука», дірл. at bail «умирає», дангл. cwelan «умирати», гр. βέλος «стріла», δέλλιϑες «оси»;
іє. *guel- «колоти, жалити»;
р. жа́ло, бр. джа́ла, [жа́ла], др. жало, п. żądło, каш. [žangło], слц. žiało, полаб. zǫdlü, болг. же́ло, жи́ло, м. жило, схв. жȁлац, жȁока, слн. žêlo, стсл. жѧло;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жавкий
жали́ти
жа́лиця
«жигалка, Stomoxys»
(ент.)
жалки́й
жалли́вий
жальце́
«вістря голки»
жалю́чий
желава́
«гадюче жало»
жило
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| джа́ла | білоруська |
| жа́ла | білоруська |
| же́ло | болгарська |
| жи́ло | болгарська |
| βέλος «стріла» | грецька |
| δέλλιϑες «оси» | грецька |
| cwelan «умирати» | давньоанглійська |
| quelan «страждання; страждати» | давньоверхньонімецька |
| at bail «умирає» | давньоірландська |
| жало | давньоруська |
| žangło | кашубський |
| dzeȇt «жалити» | латиська |
| gélti «жалити» | литовська |
| geluonìs «жало» | литовська |
| жило | македонська |
| Qual «мука» | нововерхньонімецька |
| zǫdlü | полабська |
| żądło | польська |
| *žędlo (внаслідок розподібнення) | праслов’янська |
| *geldlo | праслов’янська |
| gallan «смерть» | прусська |
| жа́ло | російська |
| жȁлац | сербохорватська |
| жȁока | сербохорватська |
| žiało | словацька |
| žêlo | словенська |
| жѧло | старослов’янська |
| жа́ло | українська |
| жа́ти | українська |
| жну | українська |
| *g<SUP>u̯</SUP>el- «колоти, жалити» | ? |
жару́ха «кропива, Urtica L.» (бот.)
похідне утворення від жар, жа́рити як результат семантичного зближення цих слів з жали́ти, жа́ло́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жар | українська |
| жа́рити | українська |
| жали́ти | українська |
| жа́ло́ | українська |
по́жаль (зоол.)(у сполученні [зе́лений п.] «фізалія, Physalia»)
пор. [жали́ва] «кропива»;
назва зумовлена тим, що ця безхребетна морська тварина має кропивні клітини, які, виділяючи сильну отруту, викликають опіки у людини (W. Eigener. Enzyklopädie der Tiere І (1971), 29);
префіксальне утворення від жали́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жали́ва «кропива» | українська |
| жали́ти | українська |
чвал «галоп»
через посередництво польської мови запозичене з чеської;
ч. cval утворене від cválati «скакати галопом», що виникло внаслідок семантичної видозміни ч. ст. cválati «бити, тренувати коней (до галопу)», похідного від нвн. (бав.) [zwalǝn, zwälǝn, zweilǝn] «бити, мучити», що являють собою фонетичні варіанти нвн. quälen «мучити», утвореного від Qual «мука, страждання», спорідненого з двн. днн. quāla «тс.», лит. gėlà «нестерпний біль, мука», стсл. жаль, укр. жаль;
припущення про тюркське походження (SW I 356; Bern. I 131) непереконливе;
р. [чвалать] «плентатися» (з укр.), бр. [чва́лам] «галопом», п. cwał «галоп», рідк. czwał, ч. слц. cval «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
про́чваль
«галопом»
учва́л
чвала́й
«вайло, тюхтій»
чвала́ти
«галопувати; плентатися»
(друге значення з’явилося, мабуть, унаслідок зближення з ча́пати, чала́пати)
чвале́м
«галопом»
чва́лий
«швидкий, спритний»
чвалки́й
«такий, що галопує»
чва́ло́м
чвалува́ти
«галопувати»
чваль
«тс.; жвавість»
чва́ля
«клекотання, вирування, бистрина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чва́лам «галопом» | білоруська |
| quāla «тс.» | давньоверхньонімецька |
| quāla «тс.» | давньонижньонімецька |
| gėlà «нестерпний біль, мука» | литовська |
| zwalǝn, zwälǝn, zweilǝn «бити, мучити» (бав.) | нововерхньонімецька |
| quälen «мучити» | нововерхньонімецька |
| cwał «галоп» | польська |
| чвалать «плентатися» (з укр.) | російська |
| cval «тс.» | словацька |
| жаль | старослов’янська |
| жаль | українська |
| cval утворене від cválati «скакати галопом» | чеська |
| cválati «бити, тренувати коней (до галопу)» | чеська |
| cval «тс.» | чеська |
| cválati «бити, тренувати коней (до галопу)» | ? |
| Qual «мука, страждання» | ? |
| czwał | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України