ЕСТ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичення з німецької мови;

нвн. Este «ест, естонець», Estland «Естонія» пов’язане з назвою балтійського племені Aestii, Aesti, відомої нам уперше в такій формі з твору римського письменника Таціта «Германія» (98 р. н. е.), яка відбиває, очевидно, германську назву цього племені і відповідає дісл. Eist(i)r, дангл. Estum і, можливо, пов’язана з дісл. еіðі «перешийок» або з гот. aistan «боятися, лякатися», згодом «страхіття»;

пояснення Aesti (і) як «східні» (очевидно, в зв’язку з п. герм. *austа- «схід») (Каск Яз. нар. СССР III 35) менш вірогідне фонетично;

Есто́нія походить від слат. Estonia, утвореного від цього етноніма;

у самих естонців назва aestlane «естонець» (де -lane – суфікс на позначення місця, споріднений з фін. (eesti-)lainen «тс.»), – очевидно, з німецької мови, – поширилася лише з середини XIX ст., до того часу естонці себе називали maarahvas «корінне населення» (букв. «народ (цієї) землі»);

у давньоруських літописах естонці разом з іншими прибалтійськофінськими племенами називалися Чудь (пор. р. Чуд-ское озеро);

р. эст, эсто́нец, бр. эсто́нец, п. Estończyk, ч. Est, Estonec, слц. Estónec, вл. Est, болг. есто́нец, м. Естонец, схв. Есто́нац, слн. Estónec;