ДІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дієвідмі́на
граматичний термін, створений в українській мові в середині першої половини XX ст. (вперше вжитий у проекті «Українського правопису» 1926 р.);
складається з основ іменників ді́я і відмі́на;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дієвідмі́нювати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ді́я | ? |
| відмі́на | ? |
дієприкме́тник
граматичний термін, створений в українській мові наприкінці XIX ст;
складається з основ іменників дія і прикме́тник;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дія | ? |
| прикме́тник | ? |
дієприслі́вник
граматичний термін, створений в українській мові наприкінці XIX ст;
складається з основ іменників ді́я і прислі́вник;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ді́я | ? |
| прислі́вник | ? |
дієсло́во
складається з основ іменників ді́я і сло́во;
вперше вжитий у «Практичній граматиці німецької мови» невідомого автора, виданій у Відні в 1863 р. (ч. II);
граматичний термін, створений в українській мові в середині XIX ст;
бр. дзеясло́ў;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бездієслі́вний
віддієслі́вний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзеясло́ў | білоруська |
| ді́я | ? |
| сло́во | ? |
| у «Практичній граматиці німецької мови» | ? |
ді́яти
псл. dějati «діяти, чинити, робити», утворене від děti «класти, подіти; робити»;
про розвиток значення див. Zubatý St. а čl. І 98–102;
р. де́ять, др. дѣяти «робити; чіпати; говорити», п. dziać się ( ‹dziejać się) «діятися», [dzieć] «діяти», [dziejać] «тс.», ч. díti «сказати», díti se «діятися», слц. diať «тс.», нл. źaś «сказати», стсл. дѣгати «діяти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безді́йство
бездія́льний
ді́вий
«дійовий»
діє́вий
ді́єць
«діяч»
ді́йник
«тс.»
дійо́вий
ді́йство
ді́ючий
дія
дія́льний
дія́льність
ді́янка
дія́тель
дія́тельний
ді́ятися
дія́ч
заді́яна
«виснажена»
(про землю),. заподі́яти
зді́йкатися
«трапитися»
неді́йний
недія
поді́я
поді́яти
«зробити; [зробити щось погане чаклунством]»
споді́яти
«вчинити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дѣяти «робити; чіпати; говорити» | давньоруська |
| źaś «сказати» | нижньолужицька |
| dziać się «діятися» ( ‹dziejać się) | польська |
| dějati «діяти, чинити, робити» | праслов’янська |
| де́ять | російська |
| diať «тс.» | словацька |
| дѣгати «діяти» | старослов’янська |
| dzieć «діяти» | українська |
| dziejać «тс.» | українська |
| díti «сказати»«діятися» | чеська |
| díti se «сказати»«діятися» | чеська |
| děti «класти, подіти; робити» | ? |
| Zubatý | ? |
| а | ? |
| І | ? |
дій (вигук, що виражає подив, досаду: дій його́ ба́тькові! дій його ка́ту!)
очевидно, походить з *dějь – форми наказового способу 2 ос. одн. від дієслова děti, укр. ді́ти, ді́яти;
болг. дей (вигук-звертання, переважно в народних піснях; вигук, яким підганяють), схв. дȅ (спонукальний вигук);
Фонетичні та словотвірні варіанти
дей
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дей (вигук-звертання, переважно в народних піснях; вигук, яким підганяють) | болгарська |
| від | осетинська |
| дȅ (спонукальний вигук) | сербохорватська |
| ді́ти | українська |
| *dějь | ? |
| від | ? |
| ді́яти | ? |
дої́ти
псл. dojiti «тс.» розглядається як форма каузатива, подібна до аналогічних pojiti «поїти», gojiti «гоїти» (Sławski І 152–153; Trautmann 51);
споріднене з лтс. dêt, dêju «ссати», dêls «син», dêle «п’явка», дінд. dháyati «ссе», вірм. diem «ссу», осет. dœjun «ссати», гот. daddjan «тс.», двн. tâen (‹герм. *dējan) «годувати груддю», дшв. día «ссати», а також з дінд. dhḗnā, dhēnúḥ «дійна корова», ав. daēnu «жінка», лат. fēmina «тс.», felare «годувати груддю», fīlius «син», гр. ϑήσατο «він ссав», лит. pirm-dėle «корова, що вперше отелилася»;
іє. *dhē(i)- «ссати, годувати груддю», звідки також псл. *děva, *dětę, укр. ді́ва, дитя́;
р. дои́ть, бр. даі́ць, др. доити «годувати груддю», п. doić «доїти», ч. dojiti, слц. dojiť, вл. [dójić], dejić, нл. dojś «тс.», полаб. düiě «доїть», болг. доя́ «доїти; годувати груддю», м. дои «доїти», схв. дòjати, слн. dojíti «тс.», стсл. доити «годувати груддю»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́дій
«надій»
виді́йник
«той, хто відкуповує молоко»
дівни́ця
«дійниця»
дій
«доїння, надій»
дійво́
«доїння»
ді́йво
«надій; молоко»
ді́йка
ді́йливо
«тс.»
ді́йло
«тс.; місце для доїння»
ді́йна́
(прикм. жін. р.)
дійна́рка
«загорода, де доять корів»
дійни́к
«дійна худоба; дійниця»
дійни́ця
дійня́к
«дійна худоба»
доїльний
дої́льниця
«доярка»
до́йна
«тс.»
дойни́к
«дійна худоба»
дойни́ця
«дійниця»
дойня́к
«дійна худоба»
дойня́чка
«дійна корова»
дойо́к
«дійка»
дойо́нка
«дійниця»
дою́н
«надій»
(?)
доя́нка
доя́р
доя́рко
наді́й
неді́йка
«корова, що не доїться»
переді́й
поді́й
розді́й
уді́й
уді́йний
уді́йність
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| daēnu «жінка» | авестійська |
| даі́ць | білоруська |
| доя́ «доїти; годувати груддю» | болгарська |
| dójić | верхньолужицька |
| dejić | верхньолужицька |
| diem «ссу» | вірменська |
| daddjan «тс.» | готська |
| ϑήσατο «він ссав» | грецька |
| tâen «годувати груддю» (‹герм. *dējan) | давньоверхньонімецька |
| dháyati «ссе» | давньоіндійська |
| dhḗnā | давньоіндійська |
| доити «годувати груддю» | давньоруська |
| día «ссати» | давньошведська |
| *dhē(i)- «ссати, годувати груддю» | індоєвропейська |
| fēmina «тс.» | латинська |
| dêt | латиська |
| pirm-dėle «корова, що вперше отелилася» | литовська |
| дои «доїти» | македонська |
| dojś «тс.» | нижньолужицька |
| düiě «доїть» | полабська |
| doić «доїти» | польська |
| dojiti «тс.» | праслов’янська |
| *děva | праслов’янська |
| дои́ть | російська |
| дòjати | сербохорватська |
| dojiť | словацька |
| dojíti «тс.» | словенська |
| доити «годувати груддю» | старослов’янська |
| ді́ва | українська |
| dojiti | чеська |
| pojiti «поїти» | ? |
| gojiti «гоїти» | ? |
| dêju «ссати» | ? |
| dêls «син» | ? |
| dêle «п’явка» | ? |
| dœjun «ссати» | ? |
| dhēnúḥ «дійна корова» | ? |
| felare «годувати груддю» | ? |
| fīlius «син» | ? |
| *dětę | ? |
| дитя́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України