ДІВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
апте́ка
через західнослов’янське і, можливо, німецьке посередництво запозичено з латинської мови;
лат. apothēca походить від гр. ἀποϑήκη «склад», пов’язаного з дієсловом ἀποτίϑημι «відкладаю, ховаю, зберігаю», утвореним з префікса ἀπό- «від-», спорідненого з лат. ab«тс.», і дієслова τίϑημι «кладу», спорідненого з псл. děti, укр. діва́ти;
р. болг. апте́ка, бр. аптэ́ка, n. apteka, [aptyka], ст. apoteka, ч. apatyka, слц. apatéka, apatieka, вл. apoteka, aptyka, нл. (h)apte(j)ka, м. аптека, схв. апоте́ка, слн. apotéka;
Фонетичні та словотвірні варіанти
абтека
«аптека; ліки»
(XVII ст.)
апатѣка
аптека
апте́кар
аптика
(XVI ст.)
апти́ка
апты́ка
(1596)
обте́ка
обте́кар
опте́ка
опте́кар
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аптэ́ка | білоруська |
| апте́ка | болгарська |
| apoteka | верхньолужицька |
| aptyka | верхньолужицька |
| ἀποϑήκη «склад» | грецька |
| apothēca | латинська |
| ab «тс.» | латинська |
| аптека | македонська |
| děti | праслов’янська |
| апте́ка | російська |
| апоте́ка | сербохорватська |
| apatéka | словацька |
| apatieka | словацька |
| apotéka | словенська |
| діва́ти | українська |
| aptyka | українська |
| apatyka | чеська |
| ἀποτίϑημι «відкладаю, ховаю, зберігаю» | ? |
| ἀπό- «від-» | ? |
| τίϑημι «кладу» | ? |
| apoteka | ? |
ді́ти (ді́ну)
споріднене з лит. deti, лтс. dēt «тс.», лат. fēcī «вчинив» (форма перфекта від facere «чинити»), гр. τίϑημι «ставлю, кладу», двн. tōn,tuon «робити», нвн.tun «тс.», дінд. dádhāti «кладе», ав. daδāiti «тс.»;
розвиток значення «класти › робити» відбувся ще в дослов’янський період (пор. лат. fēcī «вчинив», нвн. tun «робити»), пізніше розвинулося значення «говорити» (Zubatý St. a čl. І 90–102; Liewehr ZfSlPh 15, 74);
стсл. деждѫ (1 ос. одн.) є давньою редуплікованою основою (Meillet Études 18–19; Vaillant RÉS 14, 79);
іє. *dhe- (*dhō-/dhǝ-) «класти»;
псл. děti «класти»;
р. деть (де́ну), заде́ть, оде́ть, бр. дзець, п. [dzieć] «подіти; чинити; ткати», ч. díti «діти», слц. dieť «тс.», вл. dźeć «прясти, ткати», dźeć so «снитися», нл. źaś «прясти, ткати», болг. де́на, дя́на «діти», м. дене «тс.; вдівати, нанизувати», схв. дjȅти «сховати, подіти», слн. déti «діти», стсл. дѣти, дѣѭ «класти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вді́ти
діва́ти
заді́ти
наді́ти
«одягти»
одену́ти
о́дів
«одяг»
о́діва
«тс.»
одіва́ння
одіва́ти
одіва́чка
«одяг, одежина»
одіве́ць
«той, хто одягає»
оді́вка
«покривало»
о́діво
«одяг»
оді́ння
о́дінок
о́дінь
оді́ти
оді́тний
«добре одягнений»
оді́я
«тс.»
одія́ло
«ковдра; [одяг Ж]»
одія́льце
(зменш.)
одія́ння
оді́яти
поді́ти
проді́ти
«всилити»
роздіва́ти
розді́ти
узді́ти
«одягти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| daδāiti «тс.» | авестійська |
| дзець | білоруська |
| де́на | болгарська |
| dźeć «прясти, ткати»«снитися» | верхньолужицька |
| dźeć so «прясти, ткати»«снитися» | верхньолужицька |
| τίϑημι «ставлю, кладу» | грецька |
| tōn | давньоверхньонімецька |
| dádhāti «кладе» | давньоіндійська |
| *dhe- «класти» (*dhō-/dhǝ-) | індоєвропейська |
| fēcī «вчинив» (форма перфекта від facere «чинити») | латинська |
| dēt «тс.» | латиська |
| deti | литовська |
| дене «тс.; вдівати, нанизувати» | македонська |
| źaś «прясти, ткати» | нижньолужицька |
| dzieć «подіти; чинити; ткати» | польська |
| děti «класти» | праслов’янська |
| деть (де́ну) | російська |
| дjȅти «сховати, подіти» | сербохорватська |
| dieť «тс.» | словацька |
| déti «діти» | словенська |
| деждѫ (1 ос. одн.)(Meillet Études 18--19; Vaillant RÉS 14, 79) | старослов’янська |
| дѣти | старослов’янська |
| заде́ть | українська |
| оде́ть | українська |
| дя́на «діти» | українська |
| дѣѭ «класти» | українська |
| díti «діти» | чеська |
| tuon «робити» | ? |
| нвн.tun «тс.» | ? |
| значення «класти › робити» | ? |
| значення «говорити» | ? |
манда́т (документ)
запозичення з французької мови;
фр. mandat походить від лат. mandātum «доручення, наказ», пов’язаного з mando «вручаю, передаю», яке складається з основ іменника лат. manus «рука» і дієслова іє. *dhē- «класти», наявного в псл. děti «класти, дівати», укр. ді́ти, діва́ти;
р. бр. болг. манда́т, п. вл. mandat, ч. слц. слн. mandát, м. мандат, схв. мàндāт;
Фонетичні та словотвірні варіанти
манда́нт
мандата́рій
манда́тор
умандато́ваний
«забезпечений мандатом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| манда́т | білоруська |
| манда́т | болгарська |
| mandat | верхньолужицька |
| *dhē- «класти» | індоєвропейська |
| mandātum «доручення, наказ» | латинська |
| manus «рука» | латинська |
| мандат | македонська |
| mandat | польська |
| děti «класти, дівати» | праслов’янська |
| манда́т | російська |
| мàндāт | сербохорватська |
| mandát | словацька |
| mandát | словенська |
| ді́ти | українська |
| mandat | французька |
| mandát | чеська |
| mando «вручаю, передаю» | ? |
| діва́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України