ДІАЛЕКТИК — ЕТИМОЛОГІЯ
діале́ктика
запозичення з грецької мови;
гр. διαλεκτική (τέχνη) «мистецтво вести розмову, дискусію» є формою жін. р. прикметника διαλεκτικός, що походить від διαλέγομαι «веду бесіду, обговорюю», префіксального утворення від λέγω «говорю»;
р. болг. диале́ктика, бр. дыяле́ктыка, τι. dialektyka, ч. слц. вл. dialektika, м. дијалектика, схв. дијалèктика, слн. dialéktika;
Фонетичні та словотвірні варіанти
діале́ктик
діалектика
(1627)
діалектицкий
(XVII ст.)
діалекти́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дыяле́ктыка | білоруська |
| диале́ктика | болгарська |
| dialektika | верхньолужицька |
| διαλεκτική «мистецтво вести розмову, дискусію» (τέχνη) | грецька |
| дијалектика | македонська |
| прикметника | російська |
| диале́ктика | російська |
| дијалèктика | сербохорватська |
| dialektika | словацька |
| dialéktika | словенська |
| dialektika | чеська |
| прикметника | ? |
| διαλέγομαι «веду бесіду, обговорюю» | ? |
| λέγω «говорю» | ? |
| dialektyka | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України