ДУГА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дуга́ «округла лінія; зігнутий видовжений предмет; частина упряжі; веселка»
[«ключиці» ЯІ, [ду́жка] «ручка відра, кошика», [дугі́вка] «райдужна оболонка ока» Ж, дуга́стий, [ду́жний];
спроби знайти дальші відповідники у дісл. tǫng, нім. Zange «обценьки» (Mikkola Ursl. Gr. І 72), у псл. tęgnǫti «тягти» (Machek ESJČ 133) та ін. непереконливі;
псл. dǫga «тс.», початково «кривизна»;
споріднене з лит. dangà «покриття», dangùs «небо», з іншим вокалізмом deñgti «прикрити», dingti «зникнути», лтс. dañga «вибоїна, яма», dañdzis «вінець, обід колеса», прус. dangus «небо; піднебіння», можливо, також з псл. *dǫgъ «сила, міць»;
р. бр. дуга, др. дуга «веселка», п. dęga, dǫga «дуга; веселка», [duha] «частина упряжі», [duga] «тс.» (з укр.), ч. слц. вл. duha «дуга; веселка», болг. дъга́ «тс.», схв. дýга «веселка», слн. dóga «тс.», стсл. дѫга «дуга; веселка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дуга́р
«той, хто робить дуги»
дуги́нець
ду́жки
ду́жник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дуга | білоруська |
| дъга́ «тс.» | болгарська |
| duha «дуга; веселка» | верхньолужицька |
| tǫng | давньоісландська |
| дуга «веселка» | давньоруська |
| dañga «вибоїна, яма» | латиська |
| dangà «покриття» | литовська |
| Zange «обценьки» | німецька |
| dęga «дуга; веселка» | польська |
| dǫga «дуга; веселка» | польська |
| tęgnǫti «тягти» | праслов’янська |
| dǫga «тс.» | праслов’янська |
| *dǫgъ «сила, міць» | праслов’янська |
| dangus «небо; піднебіння» | прусська |
| дуга | російська |
| дýга «веселка» | сербохорватська |
| duha «дуга; веселка» | словацька |
| dóga «тс.» | словенська |
| дѫга «дуга; веселка» | старослов’янська |
| duha «частина упряжі» | українська |
| duga «тс.» (з укр.) | українська |
| duha «дуга; веселка» | чеська |
| непереконливі | ? |
| початково «кривизна» | ? |
| dangùs «небо» | ? |
| deñgti «прикрити» | ? |
| dingti «зникнути» | ? |
| dañdzis «вінець, обід колеса» | ? |
ра́йдуга «веселка»
загальноприйнятої етимології не має;
можливо, давнє східнослов’янське *radǫga, похідне від radъ «радий», як білу́га від бі́лий;
пор. аналогічні співвідношення у весе́лка – весе́лий, лит. linksmỹnė «веселка»: liñksmas «веселий»;
форма ра́йдуга, очевидно, виникла внаслідок деетимологізації слова ра́дуга і зближення його з рай і дуга́ (пор. іншу назву веселки укр. [дуга́] Ж, др. дуга, п. dęga, ч. duha, слц. dúha, болг. дъга́, схв. ду́га);
думка про споконвічність форми райдуга (Соболевский РФВ 70, 96; Преобр. ІІ 171; Matzenauer LF 16, 163; Kalima Slavia 17, 33) викликає сумнів;
припущення про походження через посередництво давньоосетинської мови (*ardunga-) від ір. *drunaka- «лук, райдуга» (Семереньи ВЯ 1967/4, 23) потребує дальшого обґрунтування;
р. ра́дуга, [ра́вдуга, ра́йдуга], бр. ра́дуга;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ра́давниця
«райдуга, веселка»
ра́дова
(Ме)
ра́довница
ра́довниця
ра́ду́га
радужку́ючий
«який міниться кольорами веселки»
радуха
«тс.»
ра́йдужниця
«вид хруща, Donacia F.»
(ент.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ра́дуга | білоруська |
| дъга́ | болгарська |
| дъга́ | болгарська |
| дуга | давньоруська |
| дуга | давньоруська |
| *drunaka- «лук, райдуга» | іранські |
| linksmỹnė «веселка» | литовська |
| liñksmas «веселий» | литовська |
| dęga | польська |
| dęga | польська |
| ра́дуга | російська |
| ра́вдуга | російська |
| ра́йдуга | російська |
| ду́га | сербохорватська |
| ду́га | сербохорватська |
| dúha | словацька |
| dúha | словацька |
| ра́йдуга | українська |
| ра́дуга (пор. іншу назву веселки укр. [дуга́] Ж, др. дуга, п. dęga, ч. duha, слц. dúha, болг. дъга́, схв. ду́га) | українська |
| рай (пор. іншу назву веселки укр. [дуга́] Ж, др. дуга, п. dęga, ч. duha, слц. dúha, болг. дъга́, схв. ду́га) | українська |
| дуга (пор. іншу назву веселки укр. [дуга́] Ж, др. дуга, п. dęga, ч. duha, слц. dúha, болг. дъга́, схв. ду́га) | українська |
| райдуга | українська |
| дуга́ | умбрська |
| дуга́ | умбрська |
| duha | чеська |
| duha | чеська |
| *radǫga | ? |
| radъ «радий» | ? |
| білу́га | ? |
| бі́лий | ? |
| *ardunga- | ? |
| *ardunga- | ? |
туга́ «райдуга, веселка»
очевидно, результат видозміни назви дуга́ «тс.», можливо, зближеної з ту́га́ «сум» як антонімічною заміною назви, до якої зводиться весе́лка;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дуга́ «тс.» | українська |
| ту́га́ «сум» | українська |
| весе́лка | українська |
довг «борг; обов’язок»
необґрунтовані припущення про давнє запозичення з германських мов (Bern. І 244; Hirt РВгВ 23, 322) або з кельтської (Janko Slavia 9, 348);
запропоновано (Ondruš Slovenská reč 39, 136–139) виведення від іє. *del-/dol- «рубати» (борг як зарубка);
псл. *dьḷgъ «борг, обов’язок»;
остаточно не з’ясоване;
вважається спорідненим з гот. dulgs, ірл. dliged «тс.», dligim «заслуговую» (іє. *dhlgh-);
зближується також з до́вгий (Преобр. І 188–189; Горяев 94; Brückner 90; Holub–Lyer 137; БЕР І 455; Младенов 129, 155);
р. м. долг, бр. доўг, др. дългъ, п. dług, ч. dluh, слц. dlh, вл. dołh, нл. dług, полаб. daug, болг. дълг, схв. дуг, слн. dólg, стсл. длъгъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
довже́н
до́вжний
довжни́к
«боржник»
до́вжно
«повинно»
задов
«заборгувати»
задовжи́тися
«заборгуватися»
надовжи́ти
«набрати в борг»
удовжи́тися
«заборгувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| доўг | білоруська |
| дълг | болгарська |
| dołh | верхньолужицька |
| dulgs | готська |
| дългъ | давньоруська |
| *del-/dol- «рубати» (борг як зарубка) | індоєвропейська |
| dliged «тс.» | ірландська |
| долг | македонська |
| dług | нижньолужицька |
| daug | полабська |
| dług | польська |
| *d «борг, обов’язок» | праслов’янська |
| долг | російська |
| дуг | сербохорватська |
| dlh | словацька |
| dólg | словенська |
| длъгъ | старослов’янська |
| dluh | чеська |
| dligim «заслуговую» (іє. *dh$lgh-) | ? |
| з | ? |
| до́вгий | ? |
до́вгий
псл.*dьḷgъ «довгий»;
споріднене з лит. ìlgas, лтс. ilgs, дінд. dīrgháḥ, ав. dareүoc-, хет. daluga-, гр. δολιχός «тс.», лат. indulgeo «бути милостивим» і далі, можливо, з лат. longus, гот. laggs «довгий», нвн. lang, англ. long «тс.» (з *dlongos «тс.», див. Specht 126);
іє. *digh- «довгий»;
цей же самий корінь виступає в укр. для́ти і, можливо, для;
р. до́лгий, бр. до́ўгі, др. дългыи, п. długi, ч. dlouhý, слц. dlhý, вл. dołhi, нл. dołgi, полаб. dauďĕ, болг. дъ́лъг, схв. дуг, слн. dólg, стсл. длъгъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
взподо́вж
ви́довжений
ви́довжити
видо́вжувати
впродо́вж
довга́вий
довгале́цкий
довга́ль
«ковальський молоток з довгим гострим дзьобом; висока худа людина»
довгана́стий
довга́нь
«тс.»
довганя
«веретільниця, змія мідянка, Anguіs fragilis; ящірка»
(зоол.)
довга́стий
довгасті́нки
«довгасті сливи»
довга́ч
«висока людина»
довге́ла
довгеле́зний
довгеле́цький
довгелю́чий
довге́ля
«тс.»
довгене́зний
довге́нний
довге́нький
довгиле́нний
до́вгісний
довго́вастий
довго́ватий
довгови́стий
довгоня́стий
довгота́
довго́тний
довгува́тий
довгуне́ць
«сорт льону»
довж
«довжина»
(у виразі у всю довж)
до́вжа
«довгота»
до́вжанка
«поздовжня оранка; високий глечик для молока»
довжа́нчик
«високий глечик»
довжа́стий
довжевінь
«довжина»
довже́зний
довжеле́зний
довжене́зний
довже́нний
довже́нь
довжина́
довжинико́м
довжи́ня
довжи́ти
довжі́нь
довжня́
«тс.»
довзі́зний
до́вшати
задо́вгий
задо́вго
здовж
здо́вжений
здо́вжувальний
здо́вжувач
навздо́вж
на́до́вго
надовжниця
«кілька плотів лісу, з’єднаних один за одним»
наздо́вж
невдо́взі
невза́довзі
неодо́вго
неодо́взі
неподо́взі
подовга́стий
по́довгий
подо́вгу
подовгува́тий
подо́вж
подовжа́стий
подо́вжити
подо́вжний
подо́вжній
подо́вжувальний
подо́вш
подо́вшити
поздо́вжній
предо́вгий
придо́вжити
«пройти ралом уздовж засіяного поля»
(заст.)
продовга́нитися
«забаритися»
продовга́стий
продовгува́тий
продовжа́тель
продо́вжений
продовження
продовжка
продо́вжний
продовжувати
продо́вжувач
удо́вж
удо́вжінь
удо́вжки
удо́вжувати
удо́вш
удо́вшки
уза́довзі
уздо́вж
уподо́вж
упродо́вж
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dareүoc- | авестійська |
| long «тс.» (з *dlongos «тс.», див. Specht 126) | англійська |
| до́ўгі | білоруська |
| дъ́лъг | болгарська |
| dołhi | верхньолужицька |
| laggs «довгий» | готська |
| δολιχός «тс.» | грецька |
| dīrgháḥ | давньоіндійська |
| дългыи | давньоруська |
| *digh- «довгий» | індоєвропейська |
| indulgeo «бути милостивим» | латинська |
| longus | латинська |
| ilgs | латиська |
| ìlgas | литовська |
| dołgi | нижньолужицька |
| lang | нововерхньонімецька |
| dauďĕ | полабська |
| długi | польська |
| до́лгий | російська |
| дуг | сербохорватська |
| dlhý | словацька |
| dólg | словенська |
| длъгъ | старослов’янська |
| для́ти | українська |
| daluga- | хетська |
| dlouhý | чеська |
| псл.*d «довгий» | ? |
| для | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України