ДОСАДЛИВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
доса́да «незадоволення, смуток»
префіксальне утворення, пов’язане з дієслівним коренем сад- (з псл. saditi «садити»);
до семантики пор. [долега́ти] «дошкуляти, допікати; наполягати», н. zusetzen «досаждати»;
зіставлялося також з дінд. śādra «страждання, біль, горе», гр. κήδος «журба», гот. hatis «ненависть» (Горяев Доп. 11);
р. болг. доса́да, др. досада, схв. дȍсада «нудьга», стсл. досада «огуда, ганьба, образа»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
доса́джувати
доса́дливий
доса́дний
доса́дник
«той, хто досаждає»
доса́дувати
досажда́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| доса́да | болгарська |
| hatis «ненависть» | готська |
| κήδος «журба» | грецька |
| śādra «страждання, біль, горе» | давньоіндійська |
| досада | давньоруська |
| zusetzen «досаждати» | німецька |
| доса́да | російська |
| дȍсада «нудьга» | сербохорватська |
| досада «огуда, ганьба, образа» | старослов’янська |
| сад- (з псл. saditi «садити») | ? |
| долега́ти «дошкуляти, допікати; наполягати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України