ДОЛОНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *dolnь «долоня»;

споріднене з лит. délna, délnas, лтс. dęlna «тс.»;

дальші зв’язки непевні;

зіставлялося з псл. dolъ «діл, заглиблення», пор. п. заст. dolina ręki «долоня» (Sławski І 147–148; Mühl.–Endz. І 454), з лит. dìlti (dilti) «стиратися, сточуватися», лат. dolare «обробляти» та ін. (іє. *del«відтинати, обробляти» (Walde–Hofm. І 364–366; Pokorny 195), з іє. *der«дерти» (Brückner 89), з гр. ϑέναρ «долоня, заглиблення», двн. tenar «долоня» (Machek ESJČ 120; Otrębski І dg. Forsch. 75);

укр. [ладо́ня], р. ладо́нь виникли внаслідок метатези;

р. ладо́нь, [до́ло́нь], бр. дало́нь, др. долонь, п. dłoń, ч. слц. dlaň, вл. нл. dłóń, полаб. dlan, болг. м. длан, схв. длȁн, слн. dlán, стсл. длань;

припускається й можливість протилежного напряму розвитку значень: «плоске, низьке місце» (›«тік») ›«долоня (частина руки)» (ЭССЯ 5, 64);

якщо припустити, що доло́ня¹ пов’язане з діл, псл. dolъ (пор. Sławski I 147–148), то в доло́ня² могло зберегтися давніше значення («рівне місце»);

пов’язане з доло́ня¹ і виникло, мабуть, внаслідок перенесення назви;

р. [доло́нь] «тік; рівне і тверде місце», [доло́нщики] «молотильники»;

псл. dьly/dely (род. в. dьlъve delъve) «бочка, діжка» споріднене з лат. dōlium «тс.», ірл. delb ‹*deluā- «форма», дкімр. delu «фігура», кімр. delw «тс.»;

іє. *del- «обробляти»;

з цим же коренем пов’язують укр. до́ля, доло́ня;

Боев (БЕ 1965/1, 14) вбачає в болг. де́лва запозичення в праболгарську мову з аланської;

виводиться також (Кримський Розвідки 57, 209–210) від ар. dalw «цеберка» (пор. Скорчев БЕ 1956/2, 163);

р. церк. де́лва, делвь, др. делва, дельвь, девлъ, дьлы, дьли, дълы (род. в. дьлве) «тс.», болг. де́лва «великий глиняний посуд з двома ручками», стсл. дьлы;

зменшенопестлива форма від [ла́до́ня, яке виникло внаслідок метатези у слові доло́ня (можливо, під впливом [ла́дкати] «співати весільні пісні (плескаючи в долоні)» і под.);

р. ла́душки «ладки (дитяча гра)», бр. ла́дкі «тс. »;