ДОВГ — ЕТИМОЛОГІЯ
довг «борг; обов’язок»
псл. *dьḷgъ «борг, обов’язок»;
остаточно не з’ясоване;
вважається спорідненим з гот. dulgs, ірл. dliged «тс.», dligim «заслуговую» (іє. *dhlgh-);
зближується також з до́вгий (Преобр. І 188–189; Горяев 94; Brückner 90; Holub–Lyer 137; БЕР І 455; Младенов 129, 155);
запропоновано (Ondruš Slovenská reč 39, 136–139) виведення від іє. *del-/dol- «рубати» (борг як зарубка);
необґрунтовані припущення про давнє запозичення з германських мов (Bern. І 244; Hirt РВгВ 23, 322) або з кельтської (Janko Slavia 9, 348);
р. м. долг, бр. доўг, др. дългъ, п. dług, ч. dluh, слц. dlh, вл. dołh, нл. dług, полаб. daug, болг. дълг, схв. дуг, слн. dólg, стсл. длъгъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
довже́н
до́вжний
довжни́к
«боржник»
до́вжно
«повинно»
задов
«заборгувати»
задовжи́тися
«заборгуватися»
надовжи́ти
«набрати в борг»
удовжи́тися
«заборгувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| доўг | білоруська |
| дълг | болгарська |
| dołh | верхньолужицька |
| dulgs | готська |
| дългъ | давньоруська |
| *del-/dol- «рубати» (борг як зарубка) | індоєвропейська |
| dliged «тс.» | ірландська |
| долг | македонська |
| dług | нижньолужицька |
| daug | полабська |
| dług | польська |
| *d «борг, обов’язок» | праслов’янська |
| долг | російська |
| дуг | сербохорватська |
| dlh | словацька |
| dólg | словенська |
| длъгъ | старослов’янська |
| dluh | чеська |
| dligim «заслуговую» (іє. *dh$lgh-) | ? |
| з | ? |
| до́вгий | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України