ДИЯВОЛ — ЕТИМОЛОГІЯ

через посередництво старослов’янської мови запозичено у давньоруську з грецької;

гр. διάβολος «диявол; наклепник» пов’язане з διαβάλλω «перекидаю; сію розбрат; зводжу наклеп; обвинувачую», утвореним за допомогою префікса δια- «через-, по-», спорідненого, можливо, з лат. dis- «роз-», від дієслова βάλλω «кидаю; руйную; ображаю», спорідненого з ав. ni-γrā-ire «вони були кинуті вниз», тох. А В klā- «падати»;

р. дья́вол, бр. д’я́бал, др. дияволъ, диаволъ, дьяволъ, дияволь, п. diabeł, ч. ďábel, слц. diabol, вл. нл. djaboł, болг. дя́вол, схв. ђȁвȏ, стсл. дигаволъ;

запозичення з польської і словацької мов;

п. diabeł, слц. diabol відповідають укр. дия́вол;