ДИСОНУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
дисона́нс
запозичення з французької мови;
фр. dissonance походить від пізньолат. dissonantia, пов’язаного з лат. dissonāre «різко звучати», утвореним за допомогою префікса dis- від sonāre «звучати»;
р. диссона́нс, бр. дысана́нс, п. dysonans, ч. disonance, слц. disonancia, болг. м. дисона́нс, схв. дисонàнца, слн. disonánca;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дисонува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дысана́нс | білоруська |
| дисона́нс | болгарська |
| dissonāre «різко звучати» | латинська |
| дисона́нс | македонська |
| dissonantia | пізньолатинська |
| dysonans | польська |
| диссона́нс | російська |
| дисонàнца | сербохорватська |
| disonancia | словацька |
| disonánca | словенська |
| dissonance | французька |
| disonance | чеська |
| sonāre «звучати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України