ДИВУЄ — ЕТИМОЛОГІЯ
ди́во
псл. divo «диво», субстантивована форма с. ρ., аналогічна до čudo (пор. чол. р. п. dziw, ч. слц. div та ін.);
очевидно, споріднене з дінд. dhī- «споглядати, спостерігати»;
менш переконливим є зіставлення (Bern. І 203; Rozwadowski RO І 103) з дінд. dēváḥ «божий; бог», лат. divus «божий», deus (‹*deivos) «бог», лит. dievas «тс.», що зводяться до іє. *dei-u- «ясний»;
розглядається також як зворотний дериват від diviti sę (Sławski І 209) або divati (Маchek ESJČ 118): divъ, divo : diviti sę, як čudъ, čudo : čuti, подібно і гр. ϑαυμα : ϑεάομαι (Bern. I 202);
лит. dỹvas «диво» запозичено з білоруської мови (Skardžius 64);
р. ди́во, др. диво, бр. дзі́ва, п. dziwo, частіше dziw, ч. слц. div, вл. dźiw, нл. źiw, болг. ди́вен «дивний, чудовий», схв. дùван «чудовий», слн. заст. díven «тс.», стсл. диво, дивъ (мн. дивеса, мабуть, вторинне під впливом семантично близького чоудо);
Фонетичні та словотвірні варіанти
див
дива́к
ди́ва́ло
дива́ція
«дивина»
дива́цтво
дива́чити
диве́нний
дивеса́
«дива»
(мн.)
диве́сний
диве́сник
диве́ць
дивина́
дивити
ди́вище
диві́ння
ди́вка
(у виразі нема́ ди́вки «не дивно»)
ди́вний
дивни́ця
дивнува́тий
дивови́на
диво́висько
диво́вище
диво́зний
диво́та́
диво́чний
ди́вощі
дивува́ти
(ся)
за́див
«здивування»
задиво́ваний
здив
«здивування»
здивачні́ти
«стати диваком»
здиві́лий
зди́во
«диво»
здиво́ваний
здивува́ння
на-проди́во
назди́в
переди́в
подавля́ч
«поклонник»
по́див
подивля́ти
«дивувати, захоплювати»
поди́вний
преди́венний
предивний
проди́во
«велике диво»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзі́ва | білоруська |
| ди́вен «дивний, чудовий» | болгарська |
| dźiw | верхньолужицька |
| ϑαυμα : ϑεάομαι | грецька |
| dhī- «споглядати, спостерігати» | давньоіндійська |
| dēváḥ «божий; бог» | давньоіндійська |
| диво | давньоруська |
| *dei-u- «ясний» | індоєвропейська |
| divus «божий» | латинська |
| dievas «тс.» | литовська |
| dỹvas «диво» | литовська |
| źiw | нижньолужицька |
| dziwo | польська |
| divo «диво» | праслов’янська |
| ди́во | російська |
| дùван «чудовий» | сербохорватська |
| div | словацька |
| díven «тс.» | словенська |
| частіше dziw | українська |
| дивъ (мн. дивеса, мабуть, вторинне під впливом семантично близького чоудо) | українська |
| div | чеська |
| čudo (пор. чол. р. п. dziw, ч. слц. div та ін.) | ? |
| díven «тс.» | ? |
| диво | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України