ДЗЮРА — ЕТИМОЛОГІЯ

дзю́ра «діра»

запозичення з польської мови;
п. dziura є прямим відповідником укр. [дюра́] «діра» (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
dziura польська
дюра́ «діра» українська

дзю́гура «дятел» (орн.)

неясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дзю́ра «тс.»

діра́

форми р. дыра́, п. ст. dura єдиного пояснення не мають;
чергування голосних кореня пояснюється й як рефлексація варіантів коренів іє. *dēr- (der-)/*duer- (deur-)/ *duor- (dour-) (Ondruš Sl. Wortst. 126) або як явище, викликане експресивними факторами (Holub–Kop. 100);
п. dziura, до якого зводять укр. [дюра́], бр. дзюра́, пояснюється як результат видозміни п. ст. dura під впливом dzióra (‹*dera) (Sławski I 209);
розглядаються як балтослов’янські варіанти кореня *der- з голосними заднього ряду, споріднені з лит. dùrti «колоти, пробивати», dũris «укол» (Brückner 113; Pokorny 208; Sławski I 208), як результат контамінації псл. *dora (гр. δορά) і dira (Meillet Études 252; Фасмер І 559), як пов’язані з dveri, гр. ϑύρα (Соболевский Slavia 5, 444; ЖМНП 1886 вересень 148) та іи;
голосний кореня в різних слов’янських мовах свідчить про наявність у праслов’янській мові паралельних форм *děra (від *děrati) i dira (від *dirati);
віддієслівне ім’я із значенням «подране, роздерте», пов’язане з псл. dьrati «дерти», *derti «тс.»;
р. дыра́, [дира́], бр. дзіра́, дзюра́, др. дира, п. dziura, ст. dura, ч. díra, ст. diera, děravý, [doura], слц. diera, вл. dźěra, нл. źěra, ст. [źura], полаб. dară, болг. ди́ря «слід», схв. дȕра, дùра, [дȗра], слн. déra, стсл. дира, дирга;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дирка́вий
дирка́вница «частина ткацького верстата; металічна планка з багатьма отворами»
дирко́ватий
дирко́вница «тс.»
діра́вий
діра́вити
діра́вка «друшляк»
діри́стий
ді́рка
дірка́виця
дірка́тий
діркова́тіти
діркува́льня «прилад, яким роблять отвори»
діркува́тий
дірча́вий
дірча́віти
дірча́стий
дірча́тий
діря́вий
діря́вити
діря́віти
діря́вка «дірявий предмет (сумка, миска і под.)»
дюра́
дюра́вий (Me)
дю́рка
дюрко́ватий (Me)
подіркува́тий
про́дір
продіркува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзюра́ білоруська
дзіра́ білоруська
ди́ря «слід» болгарська
dźěra верхньолужицька
ϑύρα грецька
дира давньоруська
*dēr- (der-)/*d$uer- (deur-)/ *d$uor- (dour-)(Ondruš Sl. Wortst. 126) індоєвропейська
dùrti «колоти, пробивати» литовська
źěra нижньолужицька
dară полабська
dura польська
dziura польська
dura під впливом dzióra (‹*dera)(Sławski I 209) польська
dziura польська
*dora (гр. δορά)(Meillet Études 252; Фасмер І 559) праслов’янська
dьrati «дерти» праслов’янська
дыра́ російська
дыра́ російська
дȕра сербохорватська
diera словацька
déra словенська
дира старослов’янська
дюра́ українська
дира́ українська
дзюра́ українська
doura українська
дùра українська
дȗра українська
дирга українська
díra чеська
dura ?
dura під впливом dzióra (‹*dera)(Sławski I 209) ?
*der- ?
dũris «укол» ?
*děra (від *děrati)(від *dirati) ?
значенням «подране, роздерте» ?
*derti «тс.» ?
dura ?
diera ?
děravý ?
źura ?

дюра́ «діра»

можливо, запозичення з польської мови;
п. dziura «отвір, нора, яма», [dzióra, dziora], ст. dura, dóra, як і ч. [ďura, ďoura], нл. ст. źura ‹ źóra, очевидно, пов’язане з псл. *dьrati, *derti;
y замість більш звичайного у слов’янських мовах і характерне, мабуть, для давніх балтослов’янських варіантів слова;
пор. споріднене лит. dùrti «колоти, пробивати», dũris «укол»;
відрив псл. *ďura від dira (Machek ESJČ 124) і припущення про спорідненість із гр.ϑύра «двері» (Iljinskij AfSIPh 29, 489; Соболевский Slavia 5, 444) малопереконливі;
бр. дзюра́;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дюра́вий
дюра́й «тс.»
дю́рка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзюра́ білоруська
dùrti «колоти, пробивати» литовська
źura нижньолужицька
dziura «отвір, нора, яма» польська
*dьrati праслов’янська
*ďura від dira і припущення про спорідненість із гр.ϑύра «двері» праслов’янська
ďura чеська
ďoura чеська
dzióra ?
dziora ?
dura ?
dóra ?
źura ?
*derti ?
споріднене ?
dũris «укол» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України