ДАЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дай «тай» (спол.)
результат злиття сполучників да «та» і і (й) (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| да «та» | ? |
| і (й) | ? |
да́ти
р: дать, бр. даць, др. дати, давати, даяти, п. вл. dać, ч. слн. dáti, слц. dať, нл. daś, полаб. dot, болг. дам, м. дава «дає», схв. дáти, стсл. дати;
псл. dati, davati (‹іє. *dō-, *dō-u-);
споріднене з лит. dúoti «давати», лтс. duôt, dãvãt, прус. dāt, лат. dāre, дінд. dádāti «дає», гр. δίδωμι «даю»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вда́ка
(у виразі на вдаку чи «навряд»)
вда́лий
вда́лість
вда́ння
«привід, причина»
вда́тний
«вдалий; сприятливий; доброзичливий»
вда́ха
«удача»
вда́ча
«тс. Ж; характер, натура»
вда́чність
«доброта; доброякісність»
видава́ти
«давати; розкривати; друкувати; віддавати заміж; утворювати звук; говорити, представляти»
видава́тися
«здаватися; траплятися; виступати»
вида́ве́ць
«той, хто видає книги, редактор видання»
ви́давка
«виявлення вини на суді»
вида́вни́к
«видавець»
видавни́цтво
видавни́чий
вида́вство
«видавництво»
ви́давцем
«за рахунком, за мірою»
вида́вця́
«весільний батько нареченої»
ви́дайкати
«випросити»
вида́ння
видатко́вий
видатни́й
«визначний»
вида́тний
«що потребує багато витрат»
вида́тність
«визначність; (тех.) віддача»
вида́ток
ви́да́ча
віддава́ти
«повертати взяте; виражати, відтворювати; мати запах»
віддава́тися
«поринати (перен.); виходити заміж; відлунювати (про звук)»
відда́вець
«той, хто віддає»
відда́жя
«весілля»
ві́дданий
відда́ни́ця
«наречена Г; дівчина на виданні Me»
ві́дданість
відда́ток
«те, що треба віддати»
відда́ха
«та, що віддає»
відда́ча
відпрода́вець
«перепродавець»
відпро́даж
«перепродаж»
дава́лець
«подавець»
дава́льний
да́вани
«місце, де складають сіно і годують худобу»
да́ванка
«порція корму; [годівля худоби взимку]»
да́вань
«гостина, частування»
дава́ти
дава́ч
«подавець, жертвуватель»
дава́чка
«повія»
даве́ць
«той, хто подає, дає»
даді́й
«подавець»
да́йка
«дар, жертва»
да́на
«доля»
да́нець
«той, хто платить дань»
да́нє
«дане, дані; отрута; зілля»
дани́на́
«дань»
да́нка
«дар, жертва»
да́ння́
«отрута; зілля; привід, підстава Я»
данок
«тс.»
дань
«данина»
дат
«кількість молочних продуктів, що віддають як податок»
да́та
«порція корму для дійної корови»
да́тель
«подавець, жертвуватель»
да́тешній
«той, хто платить податок»
да́тка
«подачка»
да́ток
«дар, жертва»
да́точник
«рекрут»
да́ча
«давання; [данина]; разова порція корму»
да́чка
«податок»
дая́ти
«давати»
додава́ти
дода́нок
(мат.)
дода́ти
додатко́вий
дода́тний
(мат.)
дода́тник
«доданок»
дода́ток
«доповнення; граматичний об’єкт»
дода́ча
допода́ти
«додати»
завда́ванка
«зігріте молоко з сметаною»
завда́лий
«удалий, гарний»
завда́ння
завда́нок
«урок»
завда́ти
завда́ток
завда́ча
«завдаток»
задава́ка
задава́ти
(тон)
задава́тися
«поводитися зарозуміло, гордувати»
зада́ток
зада́ча
зада́чник
запрода́вець
«продавець; той, хто дає в оренду»
запро́даж
запрода́жа
запро́данець
запро́данє
«продаж»
запрода́тель
«той, хто здає в оренду»
здава́тися
здава́ч
здаве́ць
зда́лий
«здатний»
зда́ний
«тс.»
зда́тень
«здібний артист»
зда́тися
зда́тливий
«податливий»
зда́тний
зда́тчик
зда́ча
навдалу́
«навмання»
надава́ти
«багато дати; дати (можливість, право)»
надава́тися
«пасувати, годитися; представлятися; скаржитися»
надаве́ць
«той, хто дарує; засновник; відправник»
нада́вця
нада́тель
«тс.»
нада́ча
«додаток землі»
надда́ти
«додати»
надда́ток
«додаток»
надда́ча
науда́чу
невда́лий
невда́лиця
«нездара»
невда́тний
невда́тник
невда́ха
невда́ча
неда́ва
«скнара»
недода́ча
не́здаль
«нікчема»
неуда́чник
обда́ни́ти
«обкласти податком»
одда́тчик
«той, хто віддає, відсилає»
одда́ха
«той, хто сплачує борг»
одда́ча
«віддача»
оподаткува́ти
передава́льний
передава́льник
передава́ч
передаве́ць
«передавач»
переда́йник
«тс.»
переда́ти
«повідомити; зобразити; дати більше, ніж треба»
переда́тний
переда́ток
«зайвина, надлишок»
переда́точний
переда́тчик
переда́ча
«повідомлення; зображення»
перезда́ча
«віддача комусь; поступка комусь»
перепро́даж
перепро́дувати
перепро́духа
«перекупка»
піддава́ло
«підбурювач»
піддавки́
«вид гри»
підда́вок
(спец.)
підда́нець
підда́ний
підда́ний
підда́ник
«підлеглий»
(заст.)
підда́нка
«піддана; кріпачка»
підда́нок
«тс.»
підда́нство
підда́нський
«кріпацький»
(рідк.)
підда́нчий
«пов’язаний з підлеглістю»
(заст.)
підданчли́вий
«зручний»
підда́ти
«допомогти взяти; щось посилити; віддати на щось»
підда́тливий
підда́ча
подава́льник
подава́ти
«вручати; зображати; повідомляти»
подава́ч
подава́чка
«повія»
подаве́ць
«той, хто подає»
по́давок
пода́ння
пода́та
«податок»
пода́тель
податися
«рушити (переважно назад); відправитися; поступитися; розширитися; схуднути»
пода́тливий
податни́й
пода́ток
по́дать
пода́ча
«повідомлення; передача (у грі)»
по́да́чка
подая́ння
при́давка
«додача, домішка»
прида́йний
«придатний»
прида́н
«весільні гості, які супроводжують наречену до дому нареченого»
прида́не
прида́нець
«гість наречених»
прида́ник
прида́нка
«весільна гостя нареченої»
приданя́ни
«весільні гості від нареченої»
прида́ти
«додати; надати (про форму)»
прида́тися
«стати потрібним; вийти, вдатися»
прида́тний
прида́ток
придача
«додача; випадок, інцидент Ж»
продава́льник
(у весільному обряді)
продаве́ць
продавни́ця
«продавщиця»
продавщи́ця
про́даж
про́дажка
«продаж з аукціону»
прода́жний
прода́жник
(у весільному обряді)
прода́й
«продаж»
прода́н
«дитина, яку віддали в іншу родину»
прода́ти
продачу́ха
«продавщиця»
роздава́льний
роздава́льник
роздава́тися
«бути роздаваним; ставати ширшим; чутися; [розгулятися] Нед»
роздава́ч
розда́вка
«дарування»
роздавни́к
«той, хто розподіляє»
розда́йко
«той, хто багато роздає»
розда́нє
розда́ча
розпро́даж
розпрода́жний
розпро́дувати
спрода́вець
«продавець»
спро́даж
спрода́жа
спрода́жний
спрода́йний
спро́дати
удава́льник
«людина, яка щось (когось) удає»
уда́ваний
удава́ти
«прикидатися; копіювати, зображати»
уда́ка
«удача»
уда́ле́ць
«здібна людина»
уда́лий
«завзятий, молодецький; вродливий»
удаль
«здібність до чогось»
уда́ний
«зображений; здібний; гарний»
уда́ність
«нереальність, мнимість»
уда́ння
«удача»
уда́нство
«краса»
уда́тися
«успішно здійснитися; впасти в якийсь стан; вжити (заходів); податися; звернутися»
уда́тний
«вдалий, спритний»
уда́тність
«здібність, майстерність»
уда́ток
«подарунок»
уда́ха
«здібна людина»
уда́ча
уда́чий
«тс.»
уда́чливий
уда́чник
узда́ти
«відплатити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| даць | білоруська |
| дам | болгарська |
| dać | верхньолужицька |
| δίδωμι «даю» | грецька |
| dádāti «дає» | давньоіндійська |
| дати | давньоруська |
| dāre | латинська |
| duôt | латиська |
| dúoti «давати» | литовська |
| дава «дає» | македонська |
| daś | нижньолужицька |
| dot | полабська |
| dać | польська |
| dati | праслов’янська |
| dāt | прусська |
| дáти | сербохорватська |
| dať | словацька |
| dáti | словенська |
| дати | старослов’янська |
| dáti | чеська |
| дать | ? |
| давати | ? |
| даяти | ? |
| davati (‹іє. *dō-, *dō-$u-) | ? |
| dãvãt | ? |
безпардо́нний «безцеремонний, зухвалий»
запозичення з російської мови;
р. беспардо́нный утворено на основі виразу без пардо́на «без пробачення»;
слово пардо́н походить від фр. pardon «пробачення», пов’язаного з дієсловом pardonner «пробачати», утвореним з префікса par- від лат. per-, спорідненого з укр. пере-, і дієслова donner «давати» від лат. donāre «дарувати», спорідненого з укр. дати;
бр. беспардо́нны, п. bezpardonowy, bezpardonny;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| беспардо́нны | білоруська |
| per- | латинська |
| donāre «дарувати» | латинська |
| bezpardonowy | польська |
| bezpardonny | польська |
| беспардо́нный «без пробачення» | російська |
| без пардо́на «без пробачення» | російська |
| пере- | українська |
| дати | українська |
| pardon «пробачення» | французька |
| пардо́н | ? |
| pardonner «пробачати» | ? |
| par- | ? |
| donner «давати» | ? |
божкода́йло «святенник»
експресивне утворення на основі виразу дай, боже, характерного для богомільних людей;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дай | ? |
| боже | ? |
гірки́й
псл. gorьkъ, прикметник, утворений від дієслова gorěti «горіти»;
первісне значення «палючий, пекучий», звідки «такий, що пече в язик», далі «гіркий» (пор. ірл. goirt «гіркий» від gorim «грію», спорідненого з псл. gorěti);
непереконлива реконструкція (Vaillant RÉS 9, 8 – 10; BSL ЗІ, 46) псл. *gъrъkъ, нібито, повʼязаного з дінд. gurú- «важкий, гр. βαρύς «тс.»;
р. го́рький, бр. го́ркі, др. горькыи, п. gorzki, ст. gorki «гіркий», [gorki] «гарячий», ч. hořký «гіркий», (horký «гарячий»), слц. horký «гіркий», вл. hórki, нл. górki, полаб. d’örťa, болг. го́рък, м. горок, схв. го́рак, гȏркū, слн. górek, стсл. горькъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гирка́й
гирка́ня
(вид гіркого гриба)
гирки́ня
«тс. Ж; Agaricus piperatus Scop. Mak»
гирча́к
«гірчак Mak; вид грибів Mo»
(бот.)
гирчи́на
«живокіст, Symphytum cordifolium»
(бот.)
гіре́нький
гірка́н
«смовдь, Peucedanum cervaria»
(оленячий)] (бот.)
гірканя
«сосюрея, гіркий корінь, Saussurea amara (L.) D. C.; гриб Agaricus piperatus Scop.»
(бот.)
гі́ркість
гі́рклий
гіркні́ти
«гіркнути»
гі́ркнути
гіркова́ня
«гірчак, Rhodeus amarus»
(іхт.)
гіркота́
гірко́тний
гіркува́тий
гірку́ша
«тс.»
гі́рок
«гіркий»
гірча́вий
«на смак подібний до гірчака, болотної рослини»
гірча́вінь
гірча́к
«Rhodeus sericeus amarus (Bloch.); (бот.) Polygonum persicaria L.; Polygonum bistorta L.; водяний перець, Polygonum hydropiper L.; неїстівний гриб Tyllopilus felleus (Bull.) Karst.; [свиріпа, Brassica campestris L. Mak; грицики звичайні, Capsella bursapastoris Mönch. Mak; волошка східна, Centaurea orientalis L. Mak; Centaurea picris Pall. Mak; чистотіл звичайний, Chelidonium majus L. Mak; кучерявий горошок, Coronilla varia L. Mak; гадючник шестипелюстковий, Filipendula hexapetala Gilib. Mak; підмаренник, Galium L. Mak; чаполоч пахуча, Hierochloe odorata (L.) Wahlbg. Mak; хрінниця широколиста, Lepidium latifolium L. Mak; слабник водяний, Malachium aquaticum (L.) Fr. Mak; гіркуша нечуйвітрова, Picris hieracioides L. Mak; редька дика, Raphanus raphanistrum L. Mak; жовтий осот польовий, Sonchus arvensis L.; смілка приземкувата, Silene supina M. B. Mak; гірчиця польова, Sinapis arvensis L. Mak; настійка на гірких травах]»
(іхт.)
гірчанка
«тирлич, Gentiana L.»
гірча́стий
«гіркуватий»
гірча́ти
гі́рчати
«ставати гіркішим»
гірчи́ти
гірчи́ця
«гірка приправа до страви; (бот.) Sinapis L.; [ерука посівна, Eruca sativa D. C.; гриб Agaricus species]»
гірчи́чний
горе́ни́ти
«бути гірким на смак; [ставати гірким Ж]»
горені́ти
«тс.»
горець
«тирлич»
(бот.)
го́реч
«гіркота»
горечавка
«тирлич звичайний, Gentiana pneumonanthe L.»
(бот.)
горичка
го́рко
«тяжко, важко»
горкун
«гадючник шестипелюстковий»
(бот.)
горчавка
«тс.»
горча́к
«неїстівна дрібна рибка-колючка»
згі́рклий
прогі́рклий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́ркі | білоруська |
| го́рък | болгарська |
| hórki | верхньолужицька |
| gurú- «важкий, гр. βαρύς «тс.» | давньоіндійська |
| горькыи | давньоруська |
| горок | македонська |
| górki | нижньолужицька |
| d'örťa | полабська |
| gorzki | польська |
| gorьkъ | праслов’янська |
| *gъrъkъ | праслов’янська |
| го́рький | російська |
| го́рак | сербохорватська |
| horký «гіркий» | словацька |
| górek | словенська |
| горькъ | старослов’янська |
| gorki «гарячий» | українська |
| гȏркū | українська |
| hořký «гіркий»«гарячий» (horký ) | чеська |
| gorěti «горіти» | ? |
| значення «палючий, пекучий» | ? |
| звідки «такий, що пече в язик» | ? |
| далі «гіркий» (пор. ірл. goirt «гіркий» від gorim «грію», спорідненого з псл. gorěti) | ? |
| gorki «гіркий» | ? |
глухи́й
псл. gluxъ «глухий», *glъxnǫti «глухнути» (пор. р. глохнуть, п. ст. (o)kłnąć ‹ *(o)głъchnąti);
споріднене з лит. glusnùs «слухняний, уважний», glùšas «дурень, дурнуватий», glùšti «ставати дурним», можливо, також з литовськими відповідниками з початковим k зам. g : лит. klusnùs «слухняний», klùsas «трохи глухий», klausýti «чути»;
первісне значення, очевидно, «той, хто слухає», далі «уважний», потім «глухуватий, глухий» (за характерною рисою глухих, слуханням з напруженою увагою);
крім того, слово повʼязане з псл. glupъ, оскільки поняття «глухий» і «дурний» часто змішуються;
зіставлення з дісл. glupna «бути захопленим зненацька» (Loewenthal AfSlPh 37, 388) непереконливе;
сумнівне також пояснення значення «глухий» префіксацією *o-glъxnǫti (Vaillant RÉS 22, 43 – 44);
р. глухо́й, бр. глухі́, др. глухыи, п. нл. głuchy, ч. слц. hluchý, вл. hłuchi, болг. глух, м. глув, схв. глух, слн. glúh, стсл. ГЛОУХЪ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
глу́ха
«тиф»
глуха́нь
«глуха людина»
глуха́ня
глуха́р
глуха́чка
глу́хман
глу́хнути
глухота́
глухува́ти
«бути глухим»
глухува́тий
глуш
глу́ша
глуша́к
глуша́н
глушина́
глуши́тель
глуши́ти
глуші́нь
глуші́ти
глу́шка
«глуха жінка; тиф»
глушка́ня
«тс.»
глушко́
глушли́вий
«оглушливий»
глу́шма́н
глушме́нь
«тс.»
глушня́
«глуш»
глушови́на
«глуш, чагарі»
за́глу́шка
заглу́шливий
заглу́шний
оглу́шливий
оглушни́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| глухі́ | білоруська |
| глух | болгарська |
| hłuchi | верхньолужицька |
| glupna «бути захопленим зненацька» | давньоісландська |
| глухыи | давньоруська |
| glusnùs «слухняний, уважний» | литовська |
| klusnùs «слухняний» | литовська |
| глув | македонська |
| głuchy | нижньолужицька |
| głuchy | польська |
| gluxъ «глухий» | праслов’янська |
| glupъ | праслов’янська |
| глухо́й | російська |
| глух | сербохорватська |
| hluchý | словацька |
| glúh | словенська |
| ГЛОУХЪ | старослов’янська |
| hluchý | чеська |
| *glъxnǫti «глухнути» (пор. р. глохнуть, п. ст. (o) | ? |
| *(o)głъchnąti) | ? |
| glùšas «дурень, дурнуватий» | ? |
| glùšti «ставати дурним» | ? |
| g | ? |
| klùsas «трохи глухий» | ? |
| klausýti «чути» | ? |
| далі «уважний» | ? |
| потім «глухуватий, глухий» (за характерною рисою глухих, слуханням з напруженою увагою) | ? |
| поняття «глухий» | ? |
| і «дурний» | ? |
| *o-glъxnǫti | ? |
дави́ти
псл. *daviti;
споріднене з лит. dovyti «гнобити, мучити», фріг. δάος «вовк», ав. dav- «давити, гнобити», гот. af-dauiþs «змучений», можливо, також diwan «умирати», двн. touwen «тс.», англ. death «смерть», нвн. Tod «тс.»;
іє. *dhau- «давити», можливо, також *dheu- «зникати, помирати»;
р. дави́ть, бр. даві́ць, др. дави́ти, п. dawić, ч. dáviti, слц. dáviť, вл. dajić, нл. dajiś, dawiś, полаб. dovĕ «давить», болг. да́вя, м. дави, схв. да́вити, слн. dáviti, стсл. давити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дав
«давка, метушня»
да́ва
«хвороба горла»
дави́ло
«прес»
дави́льник
дави́льня
дави́льце
«жом»
дави́льця
«щипці для роздавлювання горіхів»
дави́тель
дави́тися
дави́ця
«дифтерит»
даві́й
«тс»
да́вка
давки́й
давкотня́
давлю́ка
«давка їжа»
давлю́чий
давлю́чка
«прилад для видавлювання меду з воску»
да́влянка
«груша, що застряває в горлі Ж; давка їжа Me»
да́вма
давну́ти
даво́к
давону́ти
даву́н
«вбивця»
даву́чка
«терпкий фрукт»
зада́ва
«гачок для казанка в тринозі; жердина з гаком для притискання колісного обода; підойма для затискання дерева»
задаві́йко
«душитель, куркуль»
за́давка
«дифтерит»
задавля́чка
«тс. Ж; ангіна, жаба»
уда́в
уда́вка
(мед.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dav- «давити, гнобити» | авестійська |
| death «смерть» | англійська |
| даві́ць | білоруська |
| да́вя | болгарська |
| dajić | верхньолужицька |
| af-dauiþs «змучений» | готська |
| touwen «тс.» | давньоверхньонімецька |
| дави́ти | давньоруська |
| *dhau- «давити» | індоєвропейська |
| dovyti «гнобити, мучити» | литовська |
| дави | македонська |
| dajiś | нижньолужицька |
| dawiś | нижньолужицька |
| Tod «тс.» | нововерхньонімецька |
| dovĕ «давить» | полабська |
| dawić | польська |
| *daviti | праслов’янська |
| дави́ть | російська |
| да́вити | сербохорватська |
| dáviť | словацька |
| dáviti | словенська |
| давити | старослов’янська |
| δάος «вовк» | фрігійська |
| dáviti | чеська |
| diwan «умирати» | ? |
| *dheu- «зникати, помирати» | ? |
даль
псл. dalь;
етимологія непевна;
можливо, походить від займенникового кореня do- «то-», наявного в сполучниках да, [до] і паралельного кореневі to-, відповідник якого вбачається також у лит. tolùs «далекий», лтс. tâls «тс.» (Sławski І 136);
можливо також, що псл. dal- є результатом зміни давнішого *tal-, спільного з балтійськими мовами, під впливом *dьḷgъ «довгий», davьnъ «давній» (Zubatý St. a čl. І 2, 94);
менш вірогідне пов’язання з коренем *del- (псл. *dьḷgъ, укр. до́вгий) із незасвідченим слов’янським кореневим вокалізмом e, o (Persson Studien 221; Meillet MSL 14, 373; Bern. I 177; подібно Skok I 376);
питання спорідненості з уг. távol «далеко» (Machek ESJČ 110) залишається відкритим, як і ширша проблема можливих генетичних зв’язків індоєвропейської мовної сім’ї з іншими мовами;
р. бр. др. даль, п. dal, ч. dál, слц. dál’a, вл. нл. daloki «далекий», полаб. dolĕk «далеко», болг. дале́к «далекий», м. далечен «тс.», схв. дȃљ «даль», слн. dálja, стсл. далга «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вда́ля
«далечінь»
ви́даленець
«виселенець»
ви́даленє
«висилка, виселення»
видаляти
«усувати»
віддалеки́
«збоку; на відстані»
віддале́ку
відда́лення
«видаляння; далечінь»
віддалечи́тися
«віддалитися»
відда́лина
«далека відстань»
віддалі́
«віддалік»
віддалі́к
віддалі́ти
«відстати, віддалитися»
ві́ддаль
віддаля́
віддаля́ти
дале́зний
«дуже далекий»
да́лека
«віддалення»
далеке́нько
дале́кий
дале́кість
далекува́то
далені́ти
«виднітися; віддалятися»
да́лень
«задній план, тло»
даленя́
«далечина»
далеч
далече́зний
далече́нний
«тс.»
далече́нько
далечи́зна
далечина́
далечиня́
далечі́нь
дале́шній
«прибулий здалеку»
далина́
далиня́
дали́ти
«віддаляти»
да́лі
да́лій
далі́ти
«віддалятися»
далі́чко
«далеко»
да́льний
дальнина́
да́льній
да́льність
да́льший
деда́лі
де́лі
«далі»
звіддалеки́
«здалеку»
звіддалі́
звіддалі́к
звіддаля́
«тс.»
зда́лека
зда́леку
зда́лі
зда́ля́
зоддалики́
нада́лі
невдалеку́
«недалеко»
недале́ко
недале́нний
недале́чко
неопода́леки
«неподалік»
неопо́да́ль
«тс.»
непода́леки
непода́леку́
неподале́ці́
непода́ле́ць
неподалі́к
обда́льний
«дальший, досить далекий»
одалеки́
«тс.»
ода́лець
«недалеко»
о́даль
«віддалік»
оддалі́
«здалека»
оддалі́к
«тс.»
оддаліки́
«здалеку, на віддалі»
оддалі́ти
«віддалитися»
одда́льній
«віддалений»
оддаля́
«тс.»
опода́лець
«на віддалі»
оподалі́к
«здалека; осторонь»
опо́даль
«далі, осторонь»
поодалі́к
поо́даль
удалині́
удалину́
уда́ль
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| даль | білоруська |
| дале́к «далекий» | болгарська |
| daloki «далекий» | верхньолужицька |
| даль | давньоруська |
| tâls «тс.» | латиська |
| tolùs «далекий» | литовська |
| далечен «тс.» | македонська |
| daloki «далекий» | нижньолужицька |
| dolĕk «далеко» | полабська |
| dal | польська |
| dalь | праслов’янська |
| dal- | праслов’янська |
| даль | російська |
| дȃљ «даль» | сербохорватська |
| dál'a | словацька |
| dálja | словенська |
| далга «тс.» | старослов’янська |
| távol «далеко» | угорська |
| dál | чеська |
| do- «то-» | ? |
| да | ? |
| до | ? |
| *d «довгий» | ? |
| davьnъ «давній» | ? |
| *del- (псл. *dьḷgъ, укр. до́вгий) | ? |
| o | ? |
да́мба «вал для захисту місцевості від затоплення»
очевидно, через російську мову запозичено з голландської або нижньонімецької;
гол. dam, нн. damm (› нвн. Damm) «тс.» споріднені з дісл. dammr «тс.», гот. faúr-dammjan «затикати, перегороджувати», можливо, також гр. ϑεμεν «закривати, закріплювати», ϑεμέλιον «основа», пов’язаними ϑήδω «покладу», псл. děti «покласти», укр. ді́ти (дієслово);
р. да́мба, ст. дам, бр. болг. да́мба;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| да́мба | білоруська |
| да́мба | болгарська |
| dam | голландська |
| faúr-dammjan «затикати, перегороджувати» | готська |
| ϑεμεν «закривати, закріплювати» | грецька |
| dammr «тс.» | давньоісландська |
| damm «тс.» (› нвн. Damm) | нижньонімецька |
| děti «покласти» | праслов’янська |
| да́мба | російська |
| ді́ти (дієслово) | українська |
| ϑεμέλιον «основа» | ? |
| ϑήδω «покладу» | ? |
| дам | ? |
да́на (рефрен у піснях)
не зовсім ясне;
пояснюється як результат поєднання п. da (вигук у піснях; рідше – спол. «та»), спорідненого з укр. [да] «тс.», і вигуку п. [nа] «ну» (Sławski І 137);
зіставляється також з дінд. dhan-«дзвеніти, звучати» як здавна успадковане слово, з яким пов’ язується і молд. до́йна (вид пісні), рум. dóină «тс.» (Семчинський Мовозн. 1969/5, 63–67; Hasdeu Din istoria limbei romîne 1883, 11–32);
менш імовірні припущення про зв’язок з лит. dainà «пісня» (Malinowski PF І 181) або про походження укр. да́на від імені богині води Дана (ВеЗн 14), наявність якої в міфології слов’ян не доведено;
п. dana (приспів), dajna, dyna, dyny, слц. danom «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
да́й
да́йна
дайна́кати
«наспівувати»
дана́кати
«співати дана»
да́ну
ди́ну
ді́на
ді́ні
ду́йна
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dhan- «дзвеніти, звучати» | давньоіндійська |
| dainà «пісня» | литовська |
| до́йна (вид пісні) | молдавська |
| da (вигук у піснях; рідше -- спол. «та») | польська |
| nа «ну» | польська |
| dana (приспів), dajna, dyna, dyny | польська |
| dóină «тс.» | румунська |
| danom «тс.» | словацька |
| да «тс.» | українська |
| да́на | українська |
| Дана | українська |
да́та «календарний час»
запозичено з латинської мови, можливо, через німецьку (н. Datum);
слат. data, дієприкметник жін. р. від дієслова dare «давати», спорідненого з укр. дати, є результатом скорочення формули, якою позначалась дата на документах, data littera (букв. «виданий лист»);
пояснюється також (CIC 190; Sł. wyr. obcych 134) як форма множини від лат. datum «дане»;
р. бр. болг. да́та, п. вл. data, ч. datum, слц. слн. dátum, м. схв. дáтум;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дата
(XV ст.)
датува́ти
«визначати час»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| да́та | білоруська |
| да́та | болгарська |
| data | верхньолужицька |
| datum «дане» | латинська |
| дáтум | македонська |
| data | польська |
| дáтум | сербохорватська |
| data | середньолатинська |
| dátum | словацька |
| dátum | словенська |
| дати | українська |
| datum | чеська |
| dare «давати» | ? |
| dare «давати» | ? |
| да́та | ? |
да́ча «будинок для відпочинку за містом; (спец.) лісова ділянка»
запозичення з російської мови;
р. дача (‹псл. *datia, пов’язане з dati, укр. да́ти) спочатку означало подаровану (дану) володарем землю, подаровану ділянку лісу, згодом через звуження значення – «будинок на подарованій землі» – набуло значення «будинок для відпочинку за містом»;
старе значення, пов’язане безпосередньо із семантикою дієслова да́ти (р. дать), збережено в р. спец. да́ча «порція, що дається в один раз», укр. дача «данина», схв. дȃће мн. (одн. дȃћa) «податки; мито», слн. dača «податок»;
бр. болг. дача, ч. dača «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
да́чник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дача | білоруська |
| дача | болгарська |
| дача (‹псл. *dat$ia, пов’язане з dati, укр. да́ти)(дану) | російська |
| да́ча «порція, що дається в один раз» | російська |
| дȃће | сербохорватська |
| dača «податок» | словенська |
| дача «данина» | українська |
| dača «тс.» | чеська |
| да́ти (р. дать) | ? |
| да́ча «порція, що дається в один раз» | ? |
| дȃћa «податки; мито» | ? |
диль «товстий брусок; стіна, паркан; (зб.) дошки, колоди»
через посередництво польської мови запозичено з німецької;
н. Diele «дошка, підлога» споріднене з дангл. þille «дошка», дісл. þil(i) «дощана перегородка», шв. tilja «дошка для підлоги» і далі з дінд. tala- «поверхня, рівнина», taliman «поміст», гр. τηλία «шахова дошка», лат. tellus «земля, земна поверхня», псл. tьlo «основа», укр. тло;
р. [дыл(ь)] «широкий брусок, колода», [ды́ля] «нога», [ды́ли] «ноги; ходулі», [дыля́ть] «крокувати, шкутильгати», [дать дылка] «утекти», бр. ды́ля «товста дошка», дылёўка, п. dyl, dylina, dylowina «тс.», dylówka «підлога», dylować «укладати з дилів», dylowanie «перегородка», слц. dyl᾿a «товста дошка», нл. dela, слн. díla «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дели́нє
ди́лє
«тс.»
дили́на
«дошка»
дили́ння
(зв.)
диліованье
«паркан, зроблений з дилів»
(XVII ст.)
ди́лля
дилованье
«тс.»
(XVII ст.)
диль
(1619)
дильо́ваний
«зроблений з дилів»
дилюва́ти
«будувати з дилів»
ди́ля
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ды́ля «товста дошка» | білоруська |
| τηλία «шахова дошка» | грецька |
| þille «дошка» | давньоанглійська |
| tala- «поверхня, рівнина» | давньоіндійська |
| þil(i) «дощана перегородка» | давньоісландська |
| tellus «земля, земна поверхня» | латинська |
| dela | нижньолужицька |
| Diele «дошка, підлога» | німецька |
| dyl «тс.»«підлога»«укладати з дилів»«перегородка» | польська |
| dylina «тс.»«підлога»«укладати з дилів»«перегородка» | польська |
| dylowina «тс.»«підлога»«укладати з дилів»«перегородка» | польська |
| dylówka «тс.»«підлога»«укладати з дилів»«перегородка» | польська |
| dylować «тс.»«підлога»«укладати з дилів»«перегородка» | польська |
| dylowanie «тс.»«підлога»«укладати з дилів»«перегородка» | польська |
| tьlo «основа» | праслов’янська |
| дыл «широкий брусок, колода» (ь)] | російська |
| dyl'a «товста дошка» | словацька |
| díla «тс.» | словенська |
| тло | українська |
| ды́ля «нога» | українська |
| ды́ли «ноги; ходулі» | українська |
| дыля́ть «крокувати, шкутильгати» | українська |
| дать «утекти» | українська |
| дылёўка | українська |
| tilja «дошка для підлоги» | шведська |
| taliman «поміст» | ? |
до́за
через посередництво західноєвропейських мов (н. Dóse, фр. англ. dose) запозичено з середньолатинської;
слат. dosis «давання, доза» походить від гр. δόσις «давання, дар; доля, частина», пов’язаного з δί-δωμι «даю», спорідненим з лат. dō «тс.», псл. dati, укр. да́ти;
р. бр. болг. м. схв. дóза, п. doza, ч. doze, слц. слн. dóza;
Фонетичні та словотвірні варіанти
доза́тор
дозува́льний
дозува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дóза | білоруська |
| дóза | болгарська |
| δόσις «давання, дар; доля, частина» | грецька |
| dō «тс.» | латинська |
| дóза | македонська |
| doza | польська |
| dati | праслов’янська |
| дóза | російська |
| дóза | сербохорватська |
| dosis «давання, доза» | середньолатинська |
| dóza | словацька |
| dóza | словенська |
| да́ти | українська |
| doze | чеська |
| δί-δωμι «даю» | ? |
до́нор (мед.)
запозичення з англійської мови;
англ. donor «жертвуватель, донор» утворено на базі лат. donāre «дарувати, жертвувати», етимологічно спорідненого з donum «подарунок», dāre «давати», псл. dati «дати», укр. да́ти;
р. до́нор, бр. до́нар;
Фонетичні та словотвірні варіанти
до́норство
до́норський
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| donor «жертвуватель, донор» | англійська |
| до́нар | білоруська |
| donāre «дарувати, жертвувати» | латинська |
| dati «дати» | праслов’янська |
| до́нор | російська |
| да́ти | українська |
| donum «подарунок» | ? |
| dāre «давати» | ? |
дота́ція
запозичення з західноєвропейських мов;
фр. dotatión «дар, внесок», нім. Dotation «дар, визначені комусь прибутки» походять від слат. dōtātio «дар», утвореного від лат. dōtāre «давати, дарувати», пов’язаного з dāre «давати», що відповідає псл. dati, укр. да́ти;
р. болг. дота́ция, бр. дата́цыя, п. dotacja, ч. dotace, слц. dotácia, вл. dotacija, м. схв. дотáциjа, слн. dotácija;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дата́цыя | білоруська |
| дота́ция | болгарська |
| dotacija | верхньолужицька |
| dōtāre «давати, дарувати» | латинська |
| дотáциjа | македонська |
| Dotation «дар, визначені комусь прибутки» | німецька |
| dotacja | польська |
| dati | праслов’янська |
| дота́ция | російська |
| дотáциjа | сербохорватська |
| dōtātio «дар» | середньолатинська |
| dotácia | словацька |
| dotácija | словенська |
| да́ти | українська |
| dotatión «дар, внесок» | французька |
| dotace | чеська |
| dāre «давати» | ? |
етике́т «установлені норми поведінки в товаристві»
очевидно, через російську і польську мови запозичено з французької;
фр. étiquette (ст. estiquette) спочатку «штифтик (шпеник) для прикріплення папірця», далі «папірець (з написом, зокрема на судовій справі)», звідки (у XVIII ст.) «церемоніал, етикет (згідно з картками, папірцями, розташованими у порядку придворних рангів)» походить від дієслова estiquier (estiquer) «прикріплювати», яке утворилося з снідерл. stikken «приколювати», похідного від steken «втикати; штовхати» (гол. steken «втикати»), спорідненого з двн. stëhhan (нвн. stechen), гр. στίζω «тс.», лит. stìgti (stingù) «перебувати спокійно на одному місці»;
р. бр. этике́т, этике́тка, п. etykiéta, etykietka, ч. слц. вл. etiketa, болг. етике́т, м. схв. етике́та, слн. etikéta;
Фонетичні та словотвірні варіанти
етике́тка
«наклейка з клеймом, написом»
етикетува́ти
«прикріплювати етикетки»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| этике́т | білоруська |
| етике́т | болгарська |
| etiketa | верхньолужицька |
| στίζω «тс.» | грецька |
| stëhhan (нвн. stechen) | давньоверхньонімецька |
| stìgti «перебувати спокійно на одному місці» (stingù) | литовська |
| етике́та | македонська |
| etykiéta | польська |
| etykietka | польська |
| этике́т | російська |
| етике́та | сербохорватська |
| stikken «приколювати» | середньонідерландська |
| etiketa | словацька |
| etikéta | словенська |
| этике́тка | українська |
| étiquette спочатку «штифтик (шпеник) для прикріплення папірця» (ст. estiquette) | французька |
| etiketa | чеська |
| далі «папірець (з написом, зокрема на судовій справі)» | ? |
| steken «втикати; штовхати» (гол. steken «втикати») | ? |
задава́тися «зазнаватися, хвастати, чванитися»
похідне утворення від дава́ти, да́ти;
значення може бути виведене від задава́тися «намірятися»;
в такому разі первісно означало «хвастати передчасно, тим, чого ще немає»;
р. задава́ться «зазнаватися», бр. задава́цца «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
задава́ка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| задава́цца «тс.» | білоруська |
| задава́ться «зазнаватися» | російська |
| дава́ти | ? |
| да́ти | ? |
| задава́тися «намірятися» | ? |
занеда́ти «дати»
похідне утворення від да́ти;
префікс не, наявність якого суперечить значенню слова, можливо, замінив собою префікс на (пор. нада́ти);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| да́ти | ? |
най «дай» (дит.)
очевидно, результат контамінації форм на «візьми» і дай;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на «візьми» | українська |
| дай | українська |
ре́нта «дохід з капіталу, землі або майна»
запозичено через німецьке посередництво (н. Réntе «рента; прибуток; пенсія») з французької мови;
фр. rеntе «рента, щорічний дохід, прибуток» через нар.-лат. *rendita зводиться до лат. reddita, пов’язаного з дієсловом reddere «віддавати назад, повертати, платити», утвореним за допомогою префікса re- (red-) від дієслова dare «давати, дарувати; платити», спорідненого з гр. δίδωμι «даю», дінд. dádāti «дає», псл. dаti, укр. да́ти;
форма рента́бельний походить від фр. rentable або н. rentabel того ж походження;
р. болг. м. ре́нта, бр. рэ́нта, п. ч. слц. вл. нл. renta, схв. ре̑нта, слн. rénta;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рэ́нта | білоруська |
| ре́нта | болгарська |
| renta | верхньолужицька |
| δίδωμι «даю» | грецька |
| dádāti «дає» | давньоіндійська |
| reddita | латинська |
| reddere «віддавати назад, повертати, платити» | латинська |
| dare «давати, дарувати; платити» (red-) | латинська |
| ре́нта | македонська |
| *rendita | народнолатинська |
| renta | нижньолужицька |
| Réntе | німецька |
| rentabel | німецька |
| renta | польська |
| dаti | праслов’янська |
| ре́нта | російська |
| ре̑нта | сербохорватська |
| renta | словацька |
| rénta | словенська |
| да́ти | українська |
| рента́бельний | українська |
| rеntе «рента, щорічний дохід, прибуток» | французька |
| rentable | французька |
| renta | чеська |
огни́во «сталева пластинка в замку кремінної рушниці, об яку вдаряється кремінь; [кожна з чотирьох горизонтальних жердин, що становлять основу даху; кільце; частина ланцюга Ж, ВеНЗн; велике око між сіткою і канатом Берл; частина токарного верстата]»
загальноприйнятої етимології не має;
пов’язується (Brückner 375; Machek ESJČ 410) з вого́нь з припущенням, що від початкового значення «кресало» розвинулося значення «кільце ланцюга» за схожістю форми предметів, далі «ланцюг» й інші значення;
виводиться також (Bern. I 366; Варбот 144; Sl. Wortst. 150) від псл. ogъnǫti «обігнути» як назва зігнутого предмета;
р. огни́во «шматок каменя або сталі для висікання вогню з кременя; [крутий вигин у ребрі судна; поперечина на стовпах; лікоть пташиного крила]», бр. [во́гніва] «кресало», др. огниво «частина рукояті меча або шаблі», п. ogniwo «кресало; ланка, кільце; вузол; пасмо, ряд», ч. ohnivo «кресало; [частина ланцюга]», слц. ohnivo «частина ланцюга», болг. огни́во «огниво у кресала», [огни́ло] «тс.», м. огнило «кресало», схв. о̀гњило «огниво»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
огни́ва
«нитка, якою прикріплюються верхня і нижня частини полотна сітки»
огни́вина
«балка даху оборогу»
о́гни́во
«кресало»
(заст., діал.)
огни́вце
«частина ткацького верстата»
огни́ло
«відстань на верхах чи сподах між двома точками, в яких полотно сітки прикріплюється огнивою»
о́гніло
«кресало»
угни́ло
«велике око між сіткою і верхами чи сподами»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| во́гніва «кресало» | білоруська |
| огни́во «огниво у кресала» | болгарська |
| огниво «частина рукояті меча або шаблі» | давньоруська |
| огнило «кресало» | македонська |
| ogniwo «кресало; ланка, кільце; вузол; пасмо, ряд» | польська |
| ogъnǫti «обігнути» | праслов’янська |
| огни́во «шматок каменя або сталі для висікання вогню з кременя; [крутий вигин у ребрі судна; поперечина на стовпах; лікоть пташиного крила]» | російська |
| о̀гњило «огниво» | сербохорватська |
| ohnivo «частина ланцюга» | словацька |
| огни́ло «тс.» | українська |
| ohnivo «кресало; [частина ланцюга]» | чеська |
| вого́нь | ? |
| значення «кресало» | ? |
| значення «кільце ланцюга» | ? |
| далі «ланцюг» | ? |
оре́нда «тимчасове користування будівлями, земельною ділянкою та ін. на договірних засадах; плата за таке користування; (іст.) шинок, корчма»
через польську мову запозичено із середньолатинської;
слат. arrenda «річний чинш», arrendāre «орендувати, наймати», зводяться до префікса лат. ad- (ar-) «до-» і дієслова reddere, утвореного з префікса re- «знову, назад» і дієслова dāre «давати», спорідненого з псл. dati, укр. да́ти;
р. болг. м. аре́нда, бр. арэ́нда, п. ч. arenda, слц. árenda (з уг.), схв. а̀рēнда;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аренда
(1586)
аре́нда
«тс.»
арендаръ
(1583)
арендовати
(1593)
оланда́р
«орендар»
оландаре́нко
«син орендаря»
оландарі́вна
«дочка орендаря»
оланда́рка
«дружина орендаря»
оландарова́ти
олонда́р
«тс.»
ора́нда
«шинок; річний чинш»
(заст.)
оранда́р
«орендар; шинкар»
орандаре́нко
«син шинкаря»
орандарі́вна
«дочка шинкаря»
орандарюва́ти
оренда
«шинок»
(1683)
оренда́р
оренда́рство
орендарюва́ти
оренда́тор
орендува́ти
ранда́
«шинок»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| арэ́нда | білоруська |
| аре́нда | болгарська |
| ad- «до-» (ar-) | латинська |
| аре́нда | македонська |
| arenda | польська |
| dati | праслов’янська |
| аре́нда | російська |
| а̀рēнда | сербохорватська |
| arrenda «річний чинш» | середньолатинська |
| árenda (з уг.) | словацька |
| да́ти | українська |
| arenda | чеська |
| arrendāre «орендувати, наймати» | ? |
| re- «знову, назад» | ? |
| dāre «давати» | ? |
лакода́н «пічний горщик»«Був собі пан лакодан, ввесь світ годував» (в загадці )
очевидно, складне слово, утворене, можливо, з основ іменника ла́ко́мство та дієслова да́ти;
букв. «той, що дає лакомства (їжу, ласощі)»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́ко́мство | українська |
| да́ти | українська |
сім
псл. sedmь, похідне від порядкового числівника sedmъ «сьомий», що зводиться до іє. *septm̥ «сім»;
споріднене з лит. septynì, лтс. septiņi, дінд. saptá, гр. ἑπτά, лат. septem, дірл. secht, гот. sibun, нвн. sieben;
р. др. семь, бр. сем, п. siedem, ч. sedm, слц. sedem, вл. sedm, sydom, нл. sedym, полаб. sidĕm, болг. се́дем, се́дъм, м. седум, схв. се̏дам, слн. sédem, стсл. сεдмь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
семера́кий
«семиразовий; у сім разів; усемеро»
семери́к
«предмет із семи однакових частин; сім пар волів; вид сита»
семери́ця
«семерик; семеро»
семери́чний
се́мерко
семерни́й
семерня́
«семеро»
се́меро
се́мий
«сьомий»
(Ме)
семина́
«одна сьома»
семира́кий
«різнорідний»
семи́ця
«тиждень; септима (муз.)»
семи́шник
«монета в 2 коп.»
семі́рка
«полотно, ткане в сім пасом; [сімка (у картах) Бі]»
семі́рко
«семеро»
сіма́к
«семилітка (про людей і тварин); монета в 7 коп. асигнаціями або 2 коп. сріблом»
сімача́
«недоношена семимісячна дитина»
сімер(н)ики́
«семиріжні вила»
сі́мка
«цифра числа 7; гральна карта із сімома вічками»
сьома́к
«семилітка (про людей і тварин); недоношена семимісячна дитина; (іст.) монета у 7 копійок»
сьома́ка
«сімка (в картах)»
сьомачка
сьо́мий
сьо́мка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сем | білоруська |
| се́дем | болгарська |
| sedm | верхньолужицька |
| sydom | верхньолужицька |
| sibun | готська |
| ἑπτά | грецька |
| saptá | давньоіндійська |
| secht | давньоірландська |
| семь | давньоруська |
| *septm̥ «сім» | індоєвропейська |
| septem | латинська |
| septiņi | латиська |
| septynì | литовська |
| седум | македонська |
| sedym | нижньолужицька |
| sieben | нововерхньонімецька |
| sidĕm | полабська |
| siedem | польська |
| sedmь | праслов’янська |
| семь | російська |
| дам | сербохорватська |
| sedem | словацька |
| sédem | словенська |
| сεдмь | старослов’янська |
| се́дъм | українська |
| sedm | чеська |
| sedmъ «сьомий» | ? |
прида́рок «випадок»
очевидно, пов’язане з п. przydarzyć się «трапитися, статися», утвореного за допомогою префікса przy- «при-» від darzyć się «щастити, удаватися», яке може бути зіставлене з укр. дар, да́ти;
не досить обґрунтованою є спроба (Zubatý St. a čl. I 131–132; Machek ESJČ 110–111) пов’язати п. darzyć się (разом із ч. dařiti se «тс.») з лит. dórinti «робити вдалим, успішним; вести до успіху»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
при́дарка
«тс.»
при́дарний
«випадковий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dórinti «робити вдалим, успішним; вести до успіху» | литовська |
| przydarzyć się «трапитися, статися» | польська |
| darzyć się (разом із ч. dařiti se «тс.») | польська |
| дар | українська |
| да́ти | українська |
| dařiti se | чеська |
щака́ти «розколювати (дерево)»
псл. (сх.) [ščakati] (‹ *ščěkati), що, можливо, зводиться до іє. *(s)kēk- «бути кривим, зігнутим», семантичний розвиток якого в праслов’янському дієслові міг дати значення «робити щілини, розщеплювати», звідки далі «розколювати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *(s)kēk- «бути кривим, зігнутим» | індоєвропейська |
| значення «робити щілини, розщеплювати» | ? |
| далі «розколювати» | ? |
чимір «чемериця біла, Veratrum album L.» (бот.)
фонетичний варіант слова че́мі́р «хвороба коней; біль у животі Г; біль у серці Нед»;
пор. далі бр. чэ́мер (бот.) «чемериця; кінська хвороба», п. [czemier] «тс.», р. [чеме́р] «отрута (зокрема, з чемериці); біль від отрути»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чэ́мер «чемериця; кінська хвороба» (бот.) | білоруська |
| czemier «тс.» | польська |
| чеме́р «отрута (зокрема, з чемериці); біль від отрути» | російська |
| че́мі́р «хвороба коней; біль у животі Г; біль у серці Нед» | ? |
| далі | ? |
хук (у виразі хука́ да́ти «схибити, проґавити»)
вислів да́ти (утя́ти) хука́ пов’язаний з грою в шашки, де хуком зветься шашка, що її знімає партнер за недогляд під час гри;
назва шашки виникла лексико-семантичним шляхом від вигуку хук (‹ ху), що імітує видихання повітря;
р. фук, бр. хук, п. chuch;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фук
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хук | білоруська |
| chuch | польська |
| фук | російська |
| да́ти (утя́ти) | ? |
| хуком | ? |
| хук (‹ ху) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України