ГРІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
грі́ти
ту саму звукову форму кореня мають споріднені слова лтс. grēmens «печія, згага», алб. ngroh «грію»;
псл. grěti, повʼязане з gorěti «горіти»;
р. греть, бр. грэць, др. грѣти, п. grzać, ч. hřáti, слц. hriať, вл. hrěć, нл. grěś, болг. гре́я, м. грее, схв. грèјamu, слн. gréti, стсл. грѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́гріви
«час, коли гріє сонце»
ви́грівки
«вигрівання (загоряння) на сонці»
грі́лка
загрі́ток
«теплота»
зігріва́льний
зогріва́льний
зогрі́ток
«притулок»
нагрі́в
нагріва́льний
нагріва́льник
нагрівни́й
нагрівни́к
недогрі́в
обігрі́в
обігріва́льний
обігріва́ч
обігрівни́й
огрівни́й
огрівни́к
огрі́йливий
пригрів
«місце, освітлене сонцем; [місце, що обігрівають]»
пригрі́вка
пригрівни́к
ро́згрів
розігрі́в
угрі́ва
«тс.»
угрі́вок
«місце, де гріє сонце»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ngroh «грію» | албанська |
| грэць | білоруська |
| гре́я | болгарська |
| hrěć | верхньолужицька |
| грѣти | давньоруська |
| grēmens «печія, згага» | латиська |
| грее | македонська |
| grěś | нижньолужицька |
| grzać | польська |
| grěti | праслов’янська |
| греть | російська |
| грèјamu | сербохорватська |
| hriať | словацька |
| gréti | словенська |
| грѣти | старослов’янська |
| hřáti | чеська |
| gorěti «горіти» | ? |
го́рно «піч» (тех.)
псл. *gъrnъ;
споріднене з лат. fornus «піч», дінд. ghṛṇáḥ «спека, жар», прус. goro «місце вогню»;
іє. *guhr-no-;
той самий корінь з іншими ступенями вокалізму також у словах горі́ти, грі́ти, жар;
р. горн, [го́рон], бр. го́ран, др. гърнъ, п. garnek «горщик», ч. hrnec, слц. hrniec, вл. hornc, нл. gjarne, полаб. gornək, болг. гърне́, м. грне, грнец, схв. грне, грнац, слн. [gŕnec] «тс.», стсл. грънъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гор
го́рен
го́рень
го́ринь
горна́р
«грубник, опалювач»
го́рне́ць
«горщик»
горне́шник
«ганчірка, якою беруть гарячий горщик з печі»
го́рник
«піч, у якій випалюють горшки»
горни́ло
горнови́й
горня́
го́рон
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́ран | білоруська |
| гърне́ | болгарська |
| hornc | верхньолужицька |
| ghṛṇáḥ «спека, жар» | давньоіндійська |
| гърнъ | давньоруська |
| *g | індоєвропейська |
| fornus «піч» | латинська |
| грне | македонська |
| gjarne | нижньолужицька |
| gornək | полабська |
| garnek «горщик» | польська |
| *g | праслов’янська |
| goro «місце вогню» | прусська |
| горн | російська |
| грне | сербохорватська |
| hrniec | словацька |
| gŕnec «тс.» | словенська |
| грънъ | старослов’янська |
| го́рон | українська |
| грнец | українська |
| грнац | українська |
| hrnec | чеська |
| горі́ти | ? |
| грі́ти | ? |
| жар | ? |
грань «розжарене вугілля, жар»
очевидно, повʼязане з тією самою основою псл. gr-, що й грі́ти: виведення чеської і словацької форм від гіпотетичного *gradńa (Machek ESJČ 182–183) залишається сумнівним;
ч. hranice «багаття», слц. hranica «тс.», схв. грàнути «засвітити» (про сонце), слн. granéti «світити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гра́на
граня́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gr- | праслов’янська |
| грàнути «засвітити» (про сонце) | сербохорватська |
| hranica «тс.» | словацька |
| granéti «світити» | словенська |
| hranice «багаття» | чеська |
| грі́ти | ? |
гріх
псл. grěxъ;
малопереконливі спроби зіставлення з лит. grieti «знімати пінку, збирати вершки» (Berп. І 350–351; Brückner 161 – 162), з дінд. bhrésati «хитається, спотикається» (Charpentier AfSlPh 37, 46–48), з гр. χρέος (χρεĩος, χρέως) «борг, вина» (Преобр. І 164; Petr BB 21, 214; Schrader Reallexikon II 597), з лит. rìkti «помилятися» (Machek ESJČ 188–189);
найбільш імовірне повʼязання з лит. graižùs «крутий, викривлений», лтс. gréizs «кривий» (Endzelin BB 27, 190; Ильинский ИОРЯС 20/3, 69; Sławski I 368; Fraenkel KZ 70, 138; Skok I 617) або з грі́ти у розумінні «пекти (про сумління)» (Фасмер І 456–457; БЕР І 290);
етимологія непрозора;
р. грех, бр. грэх, др. грѣхъ, п. grzech, ч. hřích, слц. hriech, вл. hrěch, нл. grěch, полаб. grech, болг. грях, м. грев, схв. грȇх, grȉjeh, слн. gréh, стсл. грѣхъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безгрі́шшя
взгріх
«пропущене при оранці місце»
гріхо́вний
гріхува́тися
«усвідомлювати провину»
гріши́тель
гріши́ти
грі́шний
грі́шник
грі́шничий
загрʼєх
згрех
зогриех
зріх
ізгре́х
о́гріх
«погрішність, помилка; пропущене при оранці місце»
по́гріх
по́грішка
погрі́шник
погрі́шність
про́гріх
«промах, помилка»
розгріше́нє
«відпущення гріхів»
узгре́х
узри́х
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| грэх | білоруська |
| грях | болгарська |
| hrěch | верхньолужицька |
| χρέος «борг, вина» (χρεĩος, χρέως)(Преобр. І 164; Petr BB 21, 214; Schrader Reallexikon II 597) | грецька |
| bhrésati «хитається, спотикається» | давньоіндійська |
| грѣхъ | давньоруська |
| gréizs «кривий» | латиська |
| grieti «знімати пінку, збирати вершки» | литовська |
| rìkti «помилятися» | литовська |
| graižùs «крутий, викривлений» | литовська |
| грев | македонська |
| grěch | нижньолужицька |
| grech | полабська |
| grzech | польська |
| grěxъ | праслов’янська |
| грех | російська |
| грȇх | сербохорватська |
| hriech | словацька |
| gréh | словенська |
| грѣхъ | старослов’янська |
| hřích | чеська |
| грі́ти «пекти (про сумління)» | ? |
лобогрі́йка «примітивна жниварка»
складне утворення з основ іменника лоб і дієслова грі́ти;
робота на лобогрійці вимагає значних фізичних зусиль, звідси й первісне жартівливе значення слова, яке згодом нейтралізувалося;
р. лобогре́йка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лобогрі́йник
«той, хто працює на лобогрійці»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лобогре́йка | російська |
| лоб | українська |
| грі́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України