ГРІБ — ЕТИМОЛОГІЯ

гребти́ «згрібати; веслувати»

псл. greti ‹ *grebti, grěbati;
споріднене з лит. grebti «обробляти граблями», лтс. grebt «вискоблювати», дшв. grœva «копати», алб. kreh «чешу»;
іє. *ghrebh- «скребти, копати»;
р. грести́, бр. грэ́бці, др. гребсти, грети, грести «гребти, чесати», п. grzebać «ритися, гребтися», ч. ст. hřésti «ховати», слц. hriebsť «копатися, ритися», вл. hrjebać, нл. grěbaś «шаркати; рити; дряпати», болг. греба́, схв. грèпсти, слн. grêbsti «гребти, розкопувати», стсл. грєбѫ, грєти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́гріб
вигрібни́й
греба́ти «копати; гребти, веслувати»
гребе́ниця «робітниця, що гребе сіно»
гребе́ць «веслувальник; згрібальник сіна»
гребі́жка «курка, що гребе»
гребі́льник «тс.»
гребі́ля «згрібач сіна»
гребі́нка «вода на дні ковбані»
гре́бка «весло; машина для згрібання сіна»
гре́блица «скребло»
гребли́ця «скребло, скребок»
гре́бло́ «скребло; знаряддя на зразок граблів»
гребний
гребня́
гребови́цький «повʼязаний із згрібанням сіна»
гребови́ця «згрібання сіна; час згрібання сіна»
гребо́к «весло; стерно»
гре́бом «гребучи(сь)»
гребсти́ «гребти»
гребти́ся «гребти; ритися; [підлещуватися Я]»
гребу́н «згрібальник сіна»
гре́бчик «гребець»
гребщик «тс.»
гріб «могила; домовина»
гроб «тс.»
гроба́р
гроба́рик «могильник» (ст.)
гроба́ч «гробокопач»
гроби́ «кладовище»
гробки́ «тс.»
гробкови́й «могильний»
гро́бний «тс.»
гробни́ця
гробове́ць «могила»
гробови́й
гробови́ця «тс.»
гробови́ще «кладовище»
за́греб «випечений у попелі хліб»
загре́ба «місце, де щось закопане; вид хліба; жадібна людина»
загре́бистий «яким можна добре гребти»
загре́бки «закінчення збирання врожаю»
загребу́щий «жадібний»
загріба́льник
загріба́чка «коцюба»
загрі́бок «невдало випечений хліб»
зґре́бало «скребниця для чищення худоби»
згре́бло «скребло»
зґре́бло «кінні граблі Па; скребло Me»
згрібʼя «клоччя»
згріба́льник
згріба́ти
згрібни́й (про грубе полотно)
нагро́бок
надгро́бний
надгро́бник
надгро́бок
огре́бки «залишки сіна, корму»
огре́бом «обома руками»
огріба́ч «коцюба»
о́гріби «залишки сіна»
погре́б «похорон»
по́греб «льох»
погреба́льний
погре́бар «могильник»
погре́би́ця «надбудова над погребом»
погреби́ще «погріб»
погре́бний «похоронний»
погребни́к «надбудова над льохом, передня частина льоху»
погребну́тися «гребнути веслом»
погребня́
погребо́вий «похоронний; присутній на похоронах»
погребо́вини «поминки»
погрі́б «похорон»
по́гріб «льох»
погріба́ч «коцюба»
погрібни́й «льоховий; похоронний»
погрібни́к «тс.»
погрібня́к «надбудова над льохом» (?)
пригре́биця «погрібник»
прогре́биця «передня частина льоху»
угробити
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kreh «чешу» албанська
грэ́бці білоруська
греба́ болгарська
hrjebać верхньолужицька
гребсти давньоруська
grœva «копати» давньошведська
*ghrebh- «скребти, копати» індоєвропейська
grebt «вискоблювати» латиська
grebti «обробляти граблями» литовська
grěbaś «шаркати; рити; дряпати» нижньолужицька
grzebać «ритися, гребтися» польська
greti праслов’янська
грести́ російська
грèпсти сербохорватська
hriebsť «копатися, ритися» словацька
grêbsti «гребти, розкопувати» словенська
грєбѫ старослов’янська
грети українська
грести «гребти, чесати» українська
грєти українська
hřésti «ховати» чеська
grěbati ?
hřésti «ховати» ?

гра́ба́р «землекоп»

п. grabarz походить від свн. grabaere «землекоп» (нвн. Gräber «тс.»), повʼязаного з дієсловом graben «копати», спорідненим з гот. graban «тс.», стсл. по-грєбѫ «ховаю» (померлого), укр. гребти́;
запозичення з польської мови;
р. [гра́барь], бр. граба́р;
Фонетичні та словотвірні варіанти

га́рбалка «велика совкова лопата»
гарба́рка «лопата, якою викидають землю»
граба́рка «велика лопата; візок для возіння землі; артіль грабарів; земляна робота»
граба́рство
грабаръ (XVI ст.)
грабарюва́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
граба́р білоруська
graban «тс.» готська
grabarz польська
гра́барь російська
grabaere «землекоп» (нвн. Gräber «тс.») середньоверхньнімецька
по-грєбѫ «ховаю» (померлого) старослов’янська
гребти́ українська
graben «копати» ?

гравірува́ти

менш вірогідне припущення про запозичення слова з франсійського діалекту франкської мови, поширеної у середньовічній Франції (Dauzat 373);
запозичення з німецької мови;
нім. gravieren «гравірувати» відбиває фр. graver «тс.», що походить, очевидно, від гол. graven «рити, копати», спорідненого з псл. *grebti, укр. гребти́;
р. гравирова́ть, бр. гравірава́ць, п. grawerować, grawirować, grawować, ч. gravér, gravura, розм. gravírovati, слц. gravírovať, вл. grawer, grawura, болг. грави́рам «гравірую», м. грави́ра «гравірує», схв.грави́рати, слн. gravírati;
Фонетичні та словотвірні варіанти

граве́р
граве́рний
граве́рство
гравіро́вка
гравірува́льний
гравірува́льник
гравіюва́льник
гравіюва́ти
гравю́ра
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гравірава́ць білоруська
грави́рам «гравірую» болгарська
grawer верхньолужицька
grawura верхньолужицька
graven «рити, копати» голландська
грави́ра «гравірує» македонська
gravieren «гравірувати» німецька
grawerować польська
grawirować польська
grawować польська
*grebti праслов’янська
гравирова́ть російська
gravírovať словацька
gravírati словенська
гребти́ українська
схв українська
graver «тс.» французька
gravér чеська
gravura чеська
gravírovati ?

гре́бати «зневажати»

очевидно, повʼязане з гребти́ через проміжні значення «скребти, чистити»;
повʼязання з лит. gerbti «поважати; хвалити» (Карский РФВ 48–49, 431) недостатньо обґрунтоване;
р. [греба́ть] «вередувати», [грёбать, гре́бовать] «тс.», бр. грэ́баваць «зневажати, гидувати», ч. hřebati «сварити», стсл. огрѣбатисѧ «уникати, утримуватися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ге́рбувати «тс.»
гре́бувати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
грэ́баваць «зневажати, гидувати» білоруська
gerbti «поважати; хвалити» литовська
греба́ть «вередувати» російська
огрѣбатисѧ «уникати, утримуватися» старослов’янська
грёбать українська
гре́бовать «тс.» українська
hřebati «сварити» чеська
гребти́ «скребти, чистити» ?

гребелю́к «щурик, берегівка, Hirundo riparia» (орн.)

повʼязане з гребти́;
назва зумовлена тим, що щурик вигрібає для гнізд глибокі нори в схилах ярів і берегах річок;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гребеню́к «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гребти́ ?

гроб «вид весняної гри»

результат видозміни деетимологізованих форм [роб] «учасник гри в роби», [ро́би] «вид гри Г; відокремлена пара учасників гри в хрещика Ж» під впливом фонетично близької форми [гроб] «гріб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гро́би «пара дівчат або хлопців, яка ловить інших під час гри в хрещика»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
роб «учасник гри в роби» ?
ро́би «вид гри Г; відокремлена пара учасників гри в хрещика Ж» ?
гроб «гріб» ?

гру́ба «кімнатна піч»

припущення про запозичення з румунської мови (Vincenz 12) необґрунтоване;
п. gruba «велика піч; копальня» походить від нвн. Grúbe (двн. gruoba) «яма» (у т. ч., очевидно, і як місце для вогнища в приміщенні), повʼязаного з graben «копати» і спорідненого з гот. grōba «яма, діра», псл. grebǫ, укр. гребу́;
запозичення з польської мови;
р. [груба] «голландська або кімнатна піч; лежанка на печі; комин», бр. гру́бка «голландська піч»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гру́ба «піч у кімнатах» (XVIII ст.)
гру́бар «опалювач»
гру́бка
гру́бник «опалювач; пригрубник (?)»
пригру́бник «ніша коло груби»
пригру́бок «виступ біля печі»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гру́бка «голландська піч» білоруська
grōba «яма, діра» готська
Grúbe «яма» (двн. gruoba)(у т. ч., очевидно, і як місце для вогнища в приміщенні) нововерхньонімецька
gruba «велика піч; копальня» польська
grebǫ праслов’янська
груба «голландська або кімнатна піч; лежанка на печі; комин» російська
гребу́ українська
graben «копати» ?

згра́бний

запозичення з польської мови;
п. zgrabny походить від grabić «гребти, чистити, скребти», спорідненого з укр. гребти́, граблі́;
значення «вишуканий, витончений, елегантний» розвинулось, очевидно, через проміжне «здатний до хватання»;
бр. згра́бны;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зґра́бний
незгра́ба
незгра́бний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
згра́бны білоруська
zgrabny «гребти, чистити, скребти» польська
grabić польська
гребти́ українська
граблі́ українська

згре́бло «скребло; [кінні граблі] Па, Mo»

запозичення з польської мови;
п. zgrzebło «скребло, скребниця» походить від grzebać «ворушити, рити», спорідненого з укр. гребти́;
Фонетичні та словотвірні варіанти

згреба́ло «скребниця для чистки худоби»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
zgrzebło «скребло, скребниця» польська
grzebać «ворушити, рити» польська
гребти́ українська

о́грібка «рябчик, Tetrastes bonasia L.»«Tetrao bonasia» (орн.)(помилково )

результат видозміни деетимологізованої форми [о́рябка], зближеної з основою гребти́ (огріба́ти);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
о́рябка ?
гребти́ (огріба́ти) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України