ГРОМИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
грім «грижниця гола, Herniaria glabra» (бот.)
звʼязок назв із прямим значенням слова грім зумовлений, очевидно, тим, що рослини починають цвісти в травні, під час перших весняних громів;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гро́мик
«тс.»
громови́к
«оносма, Onosma L.; синяк, Echium vulgare L. Mak; синяк червоний, Echium rubrum Jacq. Mak»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| грім | ? |
громи́ти
псл. [gromiti];
повʼязується з gromъ «грім» (Berп. I 353);
проте не виключена можливість звʼязку з основою grom- «купа, натовп», збереженою в похідних утвореннях псл. gromada, схв. gromača «тс.», р. [гро́мозд] «купа непотрібних речей, ворох»;
у такому разі первісно могло означати «перетворювати в руїни, в купу уламків»;
р. громи́ть, бр. граміць, п. gromić «громити», ч. ohromiti «вразити», ст. hromiti «вражати», слц. Ohromitʼ «приголомшити», болг. громя́ (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
громи́ло
погро́м
погро́мник
пригроми́тися
«насунутися, зібратися натовпом»
розгро́м
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| граміць | білоруська |
| громя́ (з рос.) | болгарська |
| gromić «громити» | польська |
| gromiti | праслов’янська |
| gromada | праслов’янська |
| гро́мозд «купа непотрібних речей, ворох» | російська |
| громи́ть | російська |
| gromača «тс.» | сербохорватська |
| Ohromitʼ «приголомшити» | словацька |
| ohromiti «вразити» | чеська |
| gromъ «грім» | ? |
| grom- «купа, натовп» | ? |
| означати «перетворювати в руїни, в купу уламків» | ? |
| hromiti «вражати» | ? |
гримі́ти
псл. grьměti, grimati;
споріднене з лит. grumeti «гриміти», grameti «падати з грюкотом», лтс. gremt «бурмотіти», прус, grumins «далекий грім», гр. χρεμίζω «зчиняю галас; іржу», двн. grim «лютий», gram «тс.»;
іє. *ghrem-, *ghromзвуконаслідувального походження;
р. греме́ть, бр. грыме́ць, др. гремѣти, грѣмѣти, п. grzmieć, ч. hřmíti, слц. hrmieť, полаб. gramăt, вл. hrimać, нл. grimaś, болг. гръмя́, м. грми, схв. грмети, слн. grméti, стсл. грьмѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відгримі́лий
гремі́ти
гремота́ти
гремоті́ти
грему́чий
гри́вно
«тс.»
гри́мати
«гриміти, кричати; ударяти»
гри́матися
«лаятися»
гримки́й
гримкоті́ти
гримкотли́вий
гримли́вий
гри́мно
«шлункові гази»
гри́мнути
«накричати на когось; з шумом упасти»
гри́мнутися
«з шумом упасти»
гримота́ти
«гуркотіти, гриміти»
гримоті́ти
гримотли́вий
гримотня́
гримотня́ва
гриму́чий
грім
грі́мати
«гримати»
гріма́ч
«буркотун»
грімки́й
грімни́й
грімни́ця
«блискавка з громом; свічка, яку запалюють під час грому; свято Стрітення»
грі́мот
«стук»
грімо́та
«гримотіння»
грімота́ти
«тс.»
грімотня́
громі́вка
«ялина, вражена громом»
громі́чати
«гриміти»
громни́ця
«тс.»
громовеня́
«слабкий грім»
громови́й
громови́к
«громовержець»
громови́на
«блискавка; електрика»
громови́ця
«гроза; громова стріла; белемніт»
громо́хкий
громохті́ти
«сильно гриміти»
загри́мати
«застукати; затуркати криками»
загрі́мати
«тс.»
згримоті́ти
«сильно вдарити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| грыме́ць | білоруська |
| гръмя́ | болгарська |
| hrimać | верхньолужицька |
| χρεμίζω «зчиняю галас; іржу» | грецька |
| grim «лютий» | давньоверхньонімецька |
| гремѣти | давньоруська |
| *ghrem- | індоєвропейська |
| gremt «бурмотіти» | латиська |
| grumeti «гриміти» | литовська |
| грми | македонська |
| grimaś | нижньолужицька |
| gramăt | полабська |
| grzmieć | польська |
| grьměti | праслов’янська |
| греме́ть | російська |
| грмети | сербохорватська |
| hrmieť | словацька |
| grméti | словенська |
| грьмѣти | старослов’янська |
| грѣмѣти | українська |
| hřmíti | чеська |
| grimati | ? |
| grameti «падати з грюкотом» | ? |
| grumins «далекий грім» | ? |
| gram «тс.» | ? |
| *ghromзвуконаслідувального | ? |
грімізьо́нчик «ремез, болотяна синиця, Remiz pendulinus»
результат видозміни форми ре́мез (пор. форму ремезьо́к «тс.»), зближеної з словами гримі́ти, грім;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ре́мез (пор. форму ремезьо́к «тс.») | ? |
| гримі́ти | ? |
| грім | ? |
грома́шик «печіночниця, Hepatica nobilis Gars.» (бот.)
можливо, повʼязане з грім, як назва рослини, що цвіте до першого весняного грому (розцвітає зразу ж, як зійде сніг);
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| грім | ? |
грому́шина «грунт, усіяний дрібними камінцями»
очевидно, похідне від громи́ти в первісному значенні «перетворювати в уламки, дробити»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| громи́ти «перетворювати в уламки, дробити» | ? |
огро́ма «надзвичайна величина, велика протяжність, велика кількість»
зіставлення з грім, гримі́ти (Brückner 158, 376) недостатньо обґрунтоване;
очевидно, пов’язане з грома́да;
р. огро́мный, п. ogrom «величезний розмір, надзвичайна величина», ogromny «величезний», ч. ohromný «тс.», ohrom, ohroma «здивування, приголомшення», слц. ohromný «величезний; [чудовий, надзвичайний]», болг. огро́мен «величезний», м. огромен, схв. о̀гро̄ман, о̏гро̄ман, слн. ogrómen «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
огрімки́й
«величезний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| огро́мен «величезний» | болгарська |
| огромен | македонська |
| ogrom «величезний розмір, надзвичайна величина»«величезний» | польська |
| ogromny «величезний розмір, надзвичайна величина»«величезний» | польська |
| огро́мный | російська |
| ман | сербохорватська |
| ohromný «величезний; [чудовий, надзвичайний]» | словацька |
| ogrómen «тс.» | словенська |
| ман | українська |
| ohromný «тс.»«здивування, приголомшення» | чеська |
| ohrom «тс.»«здивування, приголомшення» | чеська |
| ohroma «тс.»«здивування, приголомшення» | чеська |
| грім | ? |
| гримі́ти | ? |
| грома́да | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України