ГОЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
гі́лка
псл. golь, повʼязане з golъ «голий» (первісне значення «голий прут», пізніше «гілка»), повʼязане також із псл. (пн.) [galgzь] «галузь» (з іншим ступенем чергування);
споріднене з вірм. kołr «гілка, сук»;
р. [голья́] «гілка, сук», бр. галлё (го́лле) «гілля; хмиз», др. голь «гілка», ч. hůl «палиця; прут», ст. hól «тс.», слц. заст. кн. hôl’ «палиця», слн. gól «молодий стовбур без гілок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гили́на
гили́стий
гилля́
«гілля»
ги́лля́
«гілка»
ги́лька
гильни́стий
гильови́й
гильце́
«гільце»
гильча́стий
гиля́вий
гиля́ка
гиля́стий
гілкува́тий
гілкува́тися
гі́ллюка
гі́лля́
гілля́ка
гілля́стий
гілля́ччя
гілча́стий
гі́лька
гільце́
«молоде деревце, яке втикається в весільний коровай»
гільча́стий
гілю́ка
голв'я́ка
«гілка»
голєк
«тс.»
голю́чий
па́гілля
«тонкі гілки»
перегі́льчастий
«гіллястий»
розги́лястий
розгі́лення
розгі́лка
розгі́лля
розгі́лчастий
розгі́льчастий
розгі́лястий
угилко́ваний
угілко́ваний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| галлё «гілля; хмиз» (го́лле) | білоруська |
| kołr «гілка, сук» | вірменська |
| голь «гілка» | давньоруська |
| golь | праслов’янська |
| galgzь «галузь» (пн.)(з іншим ступенем чергування) | праслов’янська |
| голья́ «гілка, сук» | російська |
| hôl' «палиця» | словацька |
| gól «молодий стовбур без гілок» | словенська |
| hůl «палиця; прут» | чеська |
| golъ «голий» (первісне значення «голий прут», пізніше «гілка») | ? |
| hól «тс.» | ? |
| hôl' «палиця» | ? |
| hôl' «палиця» | ? |
го́лий
псл. golъ;
споріднене з двн. kalo «лисий, голий», нвн. kahl «лисий», лит. gãlas «кінець» (початково «голий стовбур»), pagalỹs «поліно, кий», лтс. pagale «тс.», з іншим вокалізмом (а, пор. укр. га́лузь), також лтс. gāls «гладенький, як лід», gāla «ожеледь»;
робилися спроби повʼязання з лат. calvus «лисий» з глухим початковим приголосним (Zupitza KZ 37, 389);
непереконливе повʼязання (Iljinskij AfSlPh 29, 166 – 167) з схв. гу́лити «обдирати шкіру»;
р. го́лый, бр. го́лы, др. голый, п. нл. goły, ч. слц. holý, вл. hoły, полаб. dʼölă «лиса (голова)», болг. м. гол, схв. гȏ, гòла, гòло, слн. gòl, стсл. голъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голева́тий
«напівголий»
голенє́
«усяке збіжжя, крім вівса»
голеня́
«безпере пташеня»
голе́ча
голи́д
«голяк»
голи́зна́
го́ли́к
«голодранець; пожарище»
голина́
«добірне збіжжя, крім вівса»
голи́нка
«плід осоки»
голи́ня
«відкрите поле»
голи́ти
голи́ця
«тс.; облізле хутро»
голи́ш
«бідняк; круглий гладкий камінець; [скошений зимою очерет]»
голи́шниці
«вид грибів»
голі́й
«перукар»
(заст.)
голі́ти
«оголятись»
голо́та
голотва́
«голота»
голоти́ти
голтя́й
«голодранець»
голу́н
«голяк»
голь
«голота»
(заст.)
го́лька
«безоста пшениця»
гольце́м
(присл.)
голюк
«тс.»
голя
«гола верховина»
(ж. р.)
голя́
«голе пташеня»
(с. р.)
голя́га
«бідняк»
голя́к
голяка́
(присл.)
голя́ка
«гола жінка»
голяр
«перукар»
голя́рня
«перукарня»
догола́
на́голо́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́лы | білоруська |
| гол | болгарська |
| hoły | верхньолужицька |
| kalo «лисий, голий» | давньоверхньонімецька |
| голый | давньоруська |
| calvus «лисий» | латинська |
| pagale «тс.» | латиська |
| gāls «гладенький, як лід» | латиська |
| gãlas «кінець» (початково «голий стовбур») | литовська |
| гол | македонська |
| goły | нижньолужицька |
| kahl «лисий» | нововерхньонімецька |
| dʼölă «лиса (голова)» | полабська |
| goły | польська |
| golъ | праслов’янська |
| го́лый | російська |
| гу́лити «обдирати шкіру» | сербохорватська |
| гȏ | сербохорватська |
| holý | словацька |
| gòl | словенська |
| голъ | старослов’янська |
| гòла | українська |
| гòло | українська |
| holý | чеська |
| pagalỹs «поліно, кий» | ? |
| gāla «ожеледь» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України