ГАЄ — ЕТИМОЛОГІЯ

менш переконливі зіставлення з псл. gatь, укр. гать (Miki. EW 60; Brückner 132), з псл. gajiti «кричати, галасувати», р. гай «галас» (Толстой Сл. геогр. терм. 54– 55; Преобр. І 116), з іє. *gāi- «співати» (Holub–Kop. 119; Machek LF 51, 240), з н. Hag «огорожа», Hain «двн. hagan) «гай» (Gebauer І 399) та і н;

псл. *gajь, очевидно, пов’язане з gojiti, укр. го́їти (первісне) «залишати жити, вирощувати»;

р. діал. бр. гай, др. гаи, п. нл. gaj, ч. слц. háj, вл. haj, схв. гȃј (у складних топонімах);

виведення від нім. hegen «огороджувати, берегти», двн. hagan «тс.» (Срезн. І 508 – 509; Malinowski Beitr. zur vergl. Sprachforsch. VI, 1870, 279–280) необґрунтоване;

в українській мові розвиток значення відбувався так: «загороджувати – закривати – займати місце – займати час – марнувати час»;

псл. gajiti «огороджувати», пов’язане з gajь «гай»;

р. [га́ить] «крити, захищати, закривати», [га́ять] «тс.», др. гаити «огороджувати, захищати» (?), п. ст. gaić (sąd) «справляти (суд)», gajony sąd «відкритий, легальний суд)», ч. hajiti «захищати, охороняти», слц. hájiť «стерегти, берегти, захищати», вл. hajić «пильнувати, захищати», нл. gajiś «загороджувати, підтримувати, живити», схв. га́јити «пильнувати, доглядати, огороджувати»;

виводиться (Zilynskyj Slavia 43, 47–54) від назви птаха го́голь (Bucephala clangula), який відзначається особливо гарним танцем під час токування;

неясне;

пов’язувалось ще з гай (Гнатюк, Гаївки, Львів, 1909), га́ятися (Шейковский, Быт подолян І 1, К., 1860, 1; Свидницький Основа 1861 XI–XII 39) глаго́лати (Щурат Дѣло 1910, 95, 6–7), дінд. Holī «весняне свято» (Партицький Правда 1868, 244);

псл. *gajьvornъ›, *gavornъ›, утворене з основи дієслова *ga(j)-, що виступає в др. гаяти «каркати», р. гай «крик галок; шум, галас», [га́я] «зграя птахів», лит. giedóti «співати», gaidỹs «півень», [gáida] «мелодія, нота», дінд. gáyati «співає», лат. gāius «сойка» (іє. *gāi- «співати»), і іменника *ѵоrnъ «ворон»;

р. га́йворон, ст. воронограй, п. нл. gawron, ч. слц. havran, вл. hawron, болг. га́рван, [га́вран], м. гавран, схв. гȁврāн, слн. gávran;

поширене також в інших індоєвропейських (дінд. свн. фр. ст. рум. hai) i неіндоєвропейських мовах (напр., тат. һай, һай-һай – вигуки для вираження емоцій);

результат фонематичного оформлення інстинктивного вигуку, паралельний до ай;

п. [haj] (емоційний вигук; імперативний вигук до тварин), ч. haj (імперативний вигук до птахів), схв. hȃj (емоційний вигук);

тур. hayda, haydi (вигук підгону) споріднене з тат. hайде «іди», башк. әйдә «тс.» і походить, очевидно, від тюрк. ajda/hajda «гнати», збереженого в кирг. айда «гнати»;

запозичення з турецької мови (в російську – з татарської);

р. айда, бр. гайда́, п. hajda (з укр.), ч. hajdy, слц. hajdy, hajda, болг. ха́йде, схв. xàjde, слн. hàjdi, hajd;

очевидно, результат контамінації дієслова га́яти «даремно витрачати (час)» і іменника гайно́ «гній, екскременти» (див.);

очевидно, пов’язане з [гай] «гайда»;

пор. гаї́вка – гай;

очевидно, похідне утворення від ліс;

похідне утворення від гай;

назва зумовлена, очевидно, тим, що ця рослина часто зустрічається в гаях, лісах і чагарниках;

пов’язане з [га́йний] «вільний, пустий», [про́галь] «галявина, прогалина»;

очевидно, результат зближення основи гал- із словом гай, пор. р. [прога́лить] «прочистити», схв. про̀галити «прорідити (ліс)»;

результат контамінації слів прога́лина і гай;

не зовсім ясне;

можливо, похідне утворення від га́яти «затримувати; марно витрачати (час)», при якому префікс у- має заперечувальне значення (тобто «не витрачаючи марно часу, безперервно, постійно, весь час»);

ч. uhájiti «захистити, відстояти» пов’язане з hajiti «захищати, охороняти», якому відповідає укр. га́яти;

можливо, запозичене з чеської мови;

не зовсім ясне;

не зовсім ясне;

можливо, похідне утворення від [*ягли] «просо» (пор. лемк. [я́гли́] «пшоно»), пов’язане зі старовинною піснею-грою (пор. відому пісню «А ми просо сіяли…»);

зникнення твірного слова в більшості українських південно-західних говірок призвело до деетимологізації похідного ягі́лка, що викликало його деформацію ([гагі́лка]) і вторинне зближення з гай, гаї́вка;

ареал поширення слова, що межує із західнослов’янськими мовами, де є відповідники укр. [ягли] зі значенням «просо» (пор. п. ст. jagły «просо», вл. jahły «просо», jahłа «зерно проса»), цьому припущенню не суперечить;

спроба пов’язання з гай (Гнатюк Гаївки 1909, 12) непереконлива;