ГАТТЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

гаття́ (вигук, яким підганяють коней; [вигук, яким завертають коней направо Л, Mel)

п. hajta, hajt, hejt, hejta, hejtta, heta, hettia, ст. hecia (з укр.?);
українські форми можуть бути пояснені як результат фонетичної видозміни виразу од тя (от тя) «від тебе», який спочатку адресувався поводиреві коней під час оранки;
придихове г виникло у зв’язку з вигуковим характером слова (можливо, також під впливом вигуків гей, гайда, гайт);
питання про походження н. hott «гаття», hotta, hotte «тс.», від яких виводиться також ч. hot, слц. hota, вл. hót, hóte, нл. hot «тс.» (Sławski I 419–420) залишається відкритим (Kluge–Götze 330).– Див. ще від, ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

атя́
гайта́
гать
гатьта́
гатя́
гейта́
гетта
ге́ття
гиття́
гитя́
готьта́ «тс.»

зга́цькати «заморити коней швидкою їздою»

неясне;
можливо, давніше *згатькати, утворене від вигуку гаття́, гатьта́, вживаного для повернення коней праворуч;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*згатькати ?
гаття́ ?
гатьта́ ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України