ГАРУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

похідне від тієї самої запозиченої основи *гар «данина; взяття в неволю», від якої походять і слова бе́згар «надмір, дуже висока ціна, переважок (на вагах)», га́рний, гарни́к «робітник при підводі», зуга́рний, невга́рний, незуга́рний, уга́ра «зірвиголова» та ін;

первісні значення – «працювати в рахунок данини; важко працювати в неволі; вимагати данину»;

західнослов’янські форми, очевидно, з української мови;

виведення п. harować через посередництво вигуку haru «працюй» від нім. herum «кругом, навколо» як окрику машталірів при навчанні коней (Brückner 169) або від укр. горова́ти «горювати» (Karłowicz SWO 206) залишається непереконливим;

стосунок до української форми зіставлюваних з нею схв. хȁрати «грабувати, плюндрувати, нищити, убивати; ст. мучити, тратити, робити старшим, бридкішим», ȁрати «тс.», hárati se «мучитися, старіти, трудитися», хȁран «зношений, потертий» (Sławski І 408– 409) і слн. garáti «важко працювати» (Bezlaj ESSJ І 138–139) потребує додаткового дослідження;

р. [уха́риться] «стомитися», бр. [гарава́ць] «тяжко працювати», [гаро́ўля] «тяжка праця», п. harować «тяжко працювати; мучити когось важкою працею», ст. діал. horować «тс.», [charać] «над силу працювати», ч. [hárovať] «поспішати», слц. [harovat’] «працювати, як кінь»;

запозичення з польської мови;

п. gara «паз у дереві», garować «робити в дереві пази» виводиться від нім. Gehre «клин, паз», спорідненого з двн. gero «клиноподібний кусок матеріалу чи землі; пола», двн. снн. gēr «спис», -дінд. hēṣa- «стріла», гр. χαῖος «пастуший кийок»;

псл. *gar- «біганина; галас»;

не зовсім ясне;

можливо, споріднене з лит. garuoti «швидко бігти; випаровуватись» і, в такому разі, з горі́ти;

ч. hárati «бігати, гасати», hárati se «бути в періоді злучки, бігати» (про корів), слц. harovať «розважатися, весело пригощатися», haruch «галас, грюкіт», вл. harować «галасувати, пустувати», hara «галас», нл. garowaś «шуміти, бушувати; пустошити», gara «сварка, галас», болг. [гара́кам] «пустую, галасую»;

результат ви· дозміни форми [гарува́ти] «тс.» під впли вом дієслова [ґерува́ти] «керувати, пра вити (возом, кіньми)»;

очевидно, результат видозміни дієслова [завго́рити] «зашкодити», можливо, під впливом гарува́ти «важко, без відпочинку працювати»;

очевидно, пов’язане з горі́ти, псл. gořeti (пор. запа́л, запальни́й від пали́ти);

у значенні «старанність, завзяття в роботі» можна припустити вплив дієслова [гарува́ти] «важко, без відпочинку працювати»;

р. [зага́ра] «меткий, завзятий хлопець, молодець»;

похідне утворення від го́ре;

можливо, зазнало впливу з боку дієслова [гарува́ти] «працювати (без відпочинку)»;

похідне утворення від основи *гар «данина; взяття в неволю», від якої походять також бе́згар, га́рний, гарува́ти;

первісно могло мати значення «озброєні дружинники, які супроводили зібрану данину до давньоруських князів»;

р. [уга́р] «зірвиголова; буян», [у́гарь] «тс.», бр. [уга́р] «спритний, такий, у якого все горить у руках»;