ГАРМАТА — ЕТИМОЛОГІЯ
гарма́та
через польську мову запозичене з італійської;
іт. armata «військо, армія» походить від лат. armatus «озброєний», пов’язаного з arma «зброя»;
бр. гарма́та, п. ст. harmata, armata, схв. арма́та «армія»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
арма́та
«гармата, артилерія»
арма́ш
«гармаш»
гарма́тень
«снаряд»
(заст.)
гарматерія
«артилерія»
(заст.)
гарматі́й
«гарматник, гармаш»
(заст.)
гарма́тник
гарма́тня
«батарея; гарматний ливарний завод»
(заст.)
гарматъ
(1494)
гармачу́к
«артилерійський юнкер; маленький гарматник»
(заст.)
гарма́ш
гарма́шний
«артилерійський»
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гарма́та | білоруська |
| armata «військо, армія» | італійська |
| armatus «озброєний» | латинська |
| harmata | польська |
| armata | польська |
| арма́та «армія» | сербохорватська |
| arma «зброя» | ? |
| harmata | ? |
| armata | ? |
га́рмати «згрібати граблями»
не зовсім ясне;
можливо, результат семантичної видозміни давнішого *гар ймати «брати данину», паралельного до га́рбати (давніше *гар брати «тс.»), зближеного з гра́бати;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гар ймати «брати данину» | ? |
| га́рбати (давніше *гар брати «тс.») | ? |
| гра́бати | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України